Lockheed F-117 Nighthawk

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lockheed F-117 Nighthawk
F-117 над пустинею в Неваді
Lockheed F-117 Nighthawk
Призначення: ударний літак 
Перший політ: 18 червня 1981 
Прийнятий на озброєння: жовтень 1993 
Знятий з озброєння: 22 квітня 2008 
На озброєнні у: США США 
Історія виробництва
Всього збудовано: 64 (включно з 5 YF-117) 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Крейсерська швидкість: 905 (0,83 М) км/г
Максимальна швидкість (МШ): 993 (0,91 М) км/г
Бойовий радіус: 860 км
Дальність польоту: 1720 км
Практична стеля: 13700 м
Розміри
Довжина: 20,08 м
Висота: 3,78 м
Розмах крил: 13,2 м
Площа крил: 73 м²
Маса
Споряджений: 21150 кг
Силова установка
Двигуни: 2 х ТРДД General Electric F404-F1D2 
Тяга форсажна: 4 х 4850 кгс 
Озброєння

Локхід F-117 «Найт Хок» (англ. Lockheed F-117 Night Hawk) — одномісний дозвуковий тактичний малопомітний ударний літак американської фірми Lockheed Martin, призначений для таємного проникнення через систему ППО противника і атак стратегічно важливих наземних об'єктів військової інфраструктури (ракетні бази, аеродроми, центри управління і зв'язку тощо). Вартість виробництва 111,2 млн дол.[1] Перший політ виконав 18 червня 1981 року. Останній серійний екземпляр був поставлений ВПС США в 1990 році. F-117 досить успішно застосовувався в ряді військових конфліктів. Літаки цього типу були повністю зняті з озброєння в середині 2008 року.

Історія створення[ред.ред. код]

Позначення і назва

Всі серійні літаки F-117 були випущені в модифікації F-117A. Інших модифікацій не існувало. Пропонувалися фірмою Локхід проекти F-117B, F-117N (палубного базування) і A/F-117X були відкинуті.

Офіційна назва F-117 в ВПС США — «Найт Хок» (Night Hawk — англ. Нічний Яструб), хоча зустрічається і злите написання «Найтхок». Відповідно до системи позначень авіатехніки в збройних силах США, літера F присвоюється винищувачам. Причина того, чому «Найт Хок» був класифікований як винищувач і перебував на озброєнні винищувальних ескадрилій, залишається неясною; всупереч сформованому в популярній культурі образу «винищувача Стелс» (англ. Stealth Fighter), F-117 є тактичним ударним літаком (бомбардувальником/штурмовиком) і ніколи не призначався для виконання винищувальних завдань. Аналогічна ситуація мала місце з тактичним/стратегічним бомбардувальником F-111, що також носив «винищувальне» позначення.

Експлуатація[ред.ред. код]

F-117 в польоті

Факт існування літака F-117 вперше був офіційно визнаний 10 листопада 1988, коли Пентагон випустив прес-реліз з описом історії створення літака і оприлюднив одну ретушовану фотографію.[2] Перший публічний показ двох F-117 відбувся 21 квітня 1990. У 1991 після війни в Перській затоці «Найт Хок» було продемонстровано на Паризькому авіасалоні.

Спочатку всі F-117 перебували на озброєнні 4450-ї тактичної групи (авіабаза Тонопа, Невада). У 1989 у група увійшла до складу 37-го тактичного винищувального крила. У 1992 році всі літаки були переведені на авіабазу Холломен в 49-е винищувальне крило. Вони перебували на озброєнні трьох ескадрилій: двох бойових (8-а винищувальна «Чорна вівця», 9-а винищувальна «Літаючі лицарі») і однієї навчальної (7-а ескадрилья бойової підготовки «Кричущі демони»).

Пілоти F-117 називали себе «бандити» (Bandit). Кожен з 558 «бандитів», коли-небудь літали на «Найт Хоке», мав свій порядковий номер; таким чином, наприклад, бригадний генерал Грегорі Фіст (Gregory Feest) «Бандит 261» був 261-м пілотом, допущеним до польотів [3].

Бойове застосування[ред.ред. код]

Конструкція літака[ред.ред. код]

Конструкція літака заснована на стелс-технології, в розробці якої використані ідеї російського фізика-теоретика в області дифракції електромагнітних хвиль Петра Яковича Уфімцева, викладені в 1962 році в його монографії «Метод крайових хвиль в фізичній теорії дифракції».[4][5]

Сам літак побудований за аеродинамічною схемою «літаюче крило» [6][7] з V-образним оперенням. Зовсім не характерне для дозвукових літаків крило з великою стрілоподібністю (67,5 °) з гострою передньою кромкою, окреслений прямими лініями профіль крила, гранований фюзеляж, утворений пласкими панелями трапецієвидної та трикутної форми, що розташовані таким чином один відносно одного, щоб відображати електромагнітні хвилі в бік від РЛС противника. Така форма літака, побудованого за концепцією «площин-відбивачів», отримала назву «фасеточна» (від фр. facette — грань). Розташовані над крилом з обох сторін фюзеляжу пласкі повітрозабірники мають поздовжні перегородки з радіопоглинальних матеріалів. Частина потоку холодного повітря відокремлюється на вході в повітрозабірники і, минаючи двигуни, потрапляє в пласкі сопла, що екрануються крилом та мають розміри 165 х 25 см, нижні панелі яких покриті теплопоглинальними керамічними плитками, що значно знижує ІК-помітність літака. Літак не має зовнішніх підвісок, все озброєння розміщено всередині на фюзеляжі.

Контури щілин, що утворюються в місцях з'єднання ліхтаря кабіни з фюзеляжем, стулки відсіків шасі і озброєння мають пилкоподібну форму, що також забезпечує ефективне розсіювання електромагнітної енергії і запобігає її прямому відбиванню у напрямку прийомопередавальної антени РЛС противника.

У конструкції літака широко застосовані полімерні композиційні матеріали і радіопоглинаючі матеріали і покриття. У конструкції планера на частку металевих сплавів припадає тільки 10 відсотків маси. У результаті цих заходів, ефективна поверхня розсіювання літака при опроміненні його локатором спереду була знижена, за деякими даними, до 0,025 м² [8][9], що в кілька десятків разів менше, ніж ЕПР звичайних літаків схожих розмірів.

Гранована форма фюзеляжа і незвичайний профіль крила значно погіршують аеродинамічні характеристики літака. У процесі проектування був досягнутий компроміс, при якому вимоги малої помітності радіолокації взяли гору над вимогами аеродинаміки — аеродинамічна якість літака дорівнює 4 (це трохи краще, ніж у Орбітера Спейс шаттл) [10], в результаті виявляється неможливим політ на надзвуковій швидкості, обмежується радіус дії, зменшується бойове навантаження і маневреність.

Слід зауважити, що, незважаючи на такі радикальні рішення, конструкторам не вдалося досягти кінцевої мети — побудувати літак, невразливий для противника. По-перше, через погіршену аеродинаміку F-117 був погано захищений від атак винищувачів противника, якщо їм вдавалося його виявити. По-друге, закладені в конструкцію ідеї могли знизити видимість лише до певної межі, а також не забезпечували дуже низького ЕПР для радіолокаційних систем, в яких приймач і передавач були рознесені по різних точках. У результаті радянські зенітні комплекси С-200 і С-300 могли вести по ньому вогонь з великими шансами на влучення, а старіші модернізовані С-125 хоч і не гарантували поразки, але також могли становити загрозу. Зокрема, при нальотах на Югославію F-117 був збитий саме за допомогою комплексу С-125 3-ї батареї 250-ї бригади ППО під командуванням сербського полковника Дані Золтана [5].

Аварії й катастрофи[ред.ред. код]

За всю історію експлуатації літаків F-117, за офіційними даними, було втрачено 7 машин (трохи більше 10% від загального числа побудованих), в тому числі один F-117 був збитий в ході бойових дій [11].

  • 20 квітня 1982 — F-117A (сер. номер 80-0785), підполковник Боб Райденауер (Bob Ridenhauer) «Бандит 102». Літак розбився на злеті з-за неправильно налаштованої на заводі системи управління польотом. Пілот не встиг катапультуватися, отримав важкі травми і був списаний з льотної роботи.
  • 11 липня 1986 — F-117A (сер. номер 81-0792), майор Росс Малхейр (Ross Mulhare) «Бандит 198». Літак зіткнувся з землею в районі Бейкерсфілд, Каліфорнія, під час нічного польоту. Причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Майор Малхейр загинув.
  • 14 жовтня 1987 — F-117A (сер. номер 83-0815), майор Майкл Стюарт (Michael Stewart) «Бандит 231». Літак зіткнувся з землею в районі Тонопа під час нічного польоту. Причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Майор Стюарт загинув.
  • 4 серпня 1992 — F-117A (сер. номер 85-0801), капітан Джон Міллз (John Mills) «Бандит 402». Літак загорівся під час нічного вильоту біля авіабази Холломен і вибухнув у повітрі. Причина — помилка наземного технічного персоналу при обслуговуванні. Капітан Міллз благополучно катапультувався.
  • 10 травня 1995 — F-117A (сер. номер 85-0822), капітан Кеннет Левенс (Kenneth Levens) «Бандит 461». Літак зіткнувся з землею в районі Зуні, Нью-Мексико, під час нічного польоту. Передбачувана причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Капітан Левенс загинув.
  • 14 вересня 1997 — F-117A (сер. номер 81-0793), майор Брайан Найт (Bryan Knight) «Бандит 437». Літак зруйнувався в повітрі і врізався в будівлю під час авіаційного шоу в Чесапік, Меріленд. Аварія сталася з технічних причин, яка призвела до втрати пілотом управління. На землі постраждали 4 людини. Майор Найт благополучно катапультувався [12].
  • 27 березня 1999 — F-117A (сер. номер 82-0806), підполковник Дейл Зелко (Dale Zelko). Літак збитий в районі села Будановци в ході військової операції НАТО проти Югославії [13]. Підполковник Зелко вдало катапультувався і був евакуйований пошуково-рятувальною групою. Відповідно до загальноприйнятої версії, F-117 був збитий зенітно-ракетним комплексом С-125 (ракета 5В27Д виробництва заводу ім. XX партз'їзду (нині Авітек) 1976[14]) 3-ї батареї 250-ї бригади ППО (командир батареї — Золтан Дані). Існували версії про участь ЗРК «Куб» або винищувачів МіГ-29 і МіГ-21. За твердженням деяких джерел (зокрема, російського автора Володимира Ільїна та аргентинського Дієго Зампіні), F-117 був збитий винищувачем МіГ-29, пілотований підполковником Гвозденом Дюкічем. У той же час сербська газета «Політика» повідомляє, що «Цвяхом Дюкіч» (Gvozden Đukić) — це бойовий псевдонім, який використовували Золтану Дані в ході війни [15]. Пілотом F-117 іноді помилково вказується капітан Кен Двілі, оскільки він літав на цій машині в США і на її фюзеляжі було написано його ім'я.
  • 1 квітня 1999 — F-117A був пошкоджений і здійснив вимушену посадку [13]
  • 5 квітня 1999 — F-117A, за заявами сербської сторони був знищений під час атаки телевежі «Црвена Кіт», однак втрата даного літака американцями не підтверджується [13].

Зняття з озброєння[ред.ред. код]

ВПС США збиралися експлуатувати F-117 щонайменше до 2018 року [16], однак брак грошей на закупівлю нових багатоцільових винищувачів F-22 змусила їх почати процес зняття «Найт Хока» з озброєння набагато раніше. Офіційно про це було оголошено восени 2006 року. У тому ж році була закрита школа підготовки пілотів F-117, її останній випуск відбувся 13 жовтня [17].

Перші десять F-117 були зняті з озброєння в грудні 2006 року. До березня 2008 ВПС США продовжували експлуатувати 15 літаків цього типу [18]. Формально процедура зняття з озброєння завершилася 22 квітня того ж року, коли чотири F-117 в останній раз піднялися в повітря, здійснивши переліт на авіабазу Тонопа [19].

Три проекції F-117

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Джерела [7][20][21]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

*Порожнього: 13380 кг
*Нормальна: 21150 кг
*Максимальна: 23815 кг
*Бойове навантаження: 2270 кг (2500 кг при зменшенні запасу палива)
*Паливо: 5500 кг
*Навантаження на крило:
*При максимальній злітній масі: 327 кг/м ²
*При нормальній злітній масі: 290 кг/м ²
  • Фронтальна ЕПР: за деякими даними 0,025 м ² [8][9] (для моностатіческой РЛС X-діапазону), за іншими 0,1 — 0,01 [7]

Двигун[ред.ред. код]

*Тяга максимальна: 2 x 4850 кгс
*При нормальній злітній масі: 0,46
*При максимальній злітній масі: 0,41
F-117 в польоті

Льотні характеристики[ред.ред. код]

*Бойовий радіус: 860 км
  • Практична стеля: 13700 м
  • Максимальна експ. перевантаження:+6 G

Вплив[ред.ред. код]

Вкрай своєрідний зовнішній вигляд літака став джерелом натхнення для деяких дизайнерів, в результаті чого з'явилися, наприклад, концепт Lamborghini F-117 [22], стилізований тюнінг для Ferrari 458 Italia [23] і ноутбук ASUS ROG G73Jh [24][25].

Появи в фільмах[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Aronstein and Piccirillo 1997, ст. 267
  2. F-117 Development
  3. Air Force's stealth fighters making final flights
  4. Головльов Н.Списання «Нічного яструба»
  5. а б Lenta.ru: Зброя: Під копірку
  6. Журнал «Авіація і Час» № 01 2002 рік.
  7. а б в html F-117 на сайті Paralay.com
  8. а б [http ://www.cfc.forces.gc.ca/papers/csc/csc29/mds/hudson «SU-34/32FN Fullback Long range fighter-bomber»] (англійською).  } Див Figure 1.
  9. а б Наводиться за Stealth Warplanes By Doug Richardson, 2001 (2nd edition), стор 57 = frontcover & dq = Richardson, + Stealth & hl = en & ei = 6TzvS6TYFM2QOO3SgJYI & sa = X & oi = book_result & ct = result & resnum = 2 & ved = 0CCkQ6AEwAQ # v = snippet & q = physical% 20size% 20compared% 20to% 20RCS & f = false
  10. (рос.) F-117 Nighthawk. Опис.
  11. Інформація про льотних пригодах наведена за даними сайту http://www.f-117a.com/
  12. (англ.) Відео катастрофи F-117A 14 вересня 1997.
  13. а б в F-117 на сайті Paralay.com — «Справжнім шоком для Америки стало знищення на третю добу бойових дій (27 березня о 20.55) першого F-117A», "1 квітня на аеродромі Плесо (м. Загреб, Хорватія) здійснив вимушену посадку інший F-117A, що отримав бойові пошкодження ", " Ще один літак цього типу, за повідомленнями сербів, було втрачено 5 квітня під час атаки телевежі "Црвена Кот "".
  14. Машинобудівне підприємство «Авітек» // Енциклопедія землі Вятской. — 560 с.
  15. Miroslav Lazanski. Kako je oboren F-117
  16. F-117A Nighthawk (FAS.org)
  17. F-117 pilot school closes
  18. The USAF prepares one of its icons for retirement
  19. . asp? s = 8210636 Last of Air Force's F-117 Nighthawks Retire in Tonopah
  20. LOCKHEED F-117A NIGHTHAWK на сайті національного музею ВПС США
  21. F-117 Development. Air Vectors
  22. Lamborghini F-117
  23. Німецька компанія перетворила Ferrari 458 Italia в винищувач-невидимку
  24. Ігровий ноутбук ASUS ROG G73Jh «стелс» представлений офіційно
  25. E2% 80% 98stealth-fighter% E2% 80% 98-ultimate-gaming-laptop/ASUS G73JH — ASUS Launch the G73 'Stealth-Fighter' Ultimate Gaming Laptop

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Aronstein David C. and Albert C. Piccirillo. HAVE BLUE and the F-117A. Reston, VA: AIAA, 1997. ISBN 1-56347-245-7.

Посилання[ред.ред. код]