London After Midnight

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
London After Midnight
фотографія
Основна інформація
Жанр death-rock, дарквейв
Роки 1990 — до сьогодні
Країна США США
Звідки Каліфорнія
Лейбл Metropolis Records
Irond Records
Trisol
Склад Шон Бреннан
www.londonaftermidnight.com

London After Midnight (LAM) — американський death-rock колектив, який було створенно на початку 90-х років у Лос-Анджелесі. За всі роки існування гурту, єдиним незмінним учасником колективу (а також вокалістом, гітаристом та автором всіх пісень) був Шон Бреннан. Інші музиканти лише допомогають фронтмену на концертах, і не беруть участі у студійній роботі. Виняток — клавішник Темлін (Tamlyn), який був у складі гурту майже 15 років (1990—2004), і написав декілька інструментальних композицій для релізів гурту.[1]

LAM дуже відомий у світовій готичній суб-культурі, гурт називають одним з найвпливовіших колективів готик-сцени 90-х.[2].

Історія[ред.ред. код]

У кінці 80-х у Каліфорнії існував гурт Childhood's End, клавішником і вокалістом якого був Бреннан. Гурт дав єдиний концерт і відразу ж розпався. В інтернеті залишилося єдине свідотство про той колектив — пісня October, яка була зіграна на тому ж концерті. Шон вирішив створити новий колектив, який би базувався на творчості попередника. Згодом таким гуртом став London After Midnight — названий на честь німого фільму 20-х років.

Постійними учасниками щойностворенного колективу, спочатку були Бреннан та Темлін. Разом вони зробили велику павутину, яку потім використовували на концертах, як елемент сценічних декорацій. Гурт почав давати виступи як у готік, так і звичайних клубах Лос-Анджелесу, серед яких були легендарні «Helter-Skelter» та «Zombie Zoo». Завдяки меланхолічній музиці та харизматичному вокалу Бреннана, гурт яскраво відрізнявся від інших представників місцевого андерграунду. Шон пригадував:

«Місцева клубна сцена, була заповнена чисельними клонами The Sisters of Mercy. Взагалі складалось таке враження, що основною ідеєю death-rock руху, була відсутність якихось інновацій та свіжих поглядів на музику.» [3]

З часом колектив набув певної слави серед прихільників неформальної музики, і тепер вони збирали повні зали клубів «The Whisky a Go Go» і «Roxy Theatre». У 1991 році вийшла однойменна касета з чотирма піснями, яку музиканти розповсюдживали на концертах. У кінці 1991-го, музиканти відпрацювали над записом матеріалом, тривалістю трохи більше 40 хвилин. (Бреннан хотів включити до трек-листа пісню October, яка залишилася з часів Childhood's End, але, врешті решт, відмовився від цієї ідеї.) Так на світ з'явився перший студійний альбом — «Selected Scenes from the End of the World», який потім неодноразово перевидавався. Музиканти не хотіли мати справ з лейблами, які, на їх думку, «міркують над тим, як заробити на тобі, якомого більше грошей», тому разом з місцевою мережою музичних магазинів «Melrose Ave», вони уклали договір на дистриб'юцію своїх касет. Ажіотаж навколо колективу, був настільки сильним, що їх записи продавалися значно швидче, аніж альбоми поп-артистів на кшталт Duran Duran. Згодом вони були змушені замовляти новий тираж, а у вітринах музичних крамниць з'являлись оголошення: «Так, у нас є записи London After Midnight» [4]

Ця популярність не пішла на користь колективу. Коло них почали збиритися багато малоадеватних людей. (Під враженням від цих тенденцій, трохи згодом, через пару років, Бреннан запише альбом «Psycho Magnet» (Притягуючий психів). Також через постійні зміни у складі, почали з'являтись персонажі. які нічого не представляли з себе як музиканти, тим не менш які бажали бути у гурті, та отримати свою частку популярності і слави. Далеко не з усіма цими людьми вдавалося мирно розійтись — яскравий приклад тому конфлікт з хлопцем на ім'я Стейсі (Stacy). Він відіграв з гуртом кілька репетицій і один концерт, після чого його звільнили. Щоб помститися своїм кривдникам, він почав видавати короткотиражну газету, яка розповсюджувалась на концертах гурту, і в якій можна було прочитати плітки про London After Midnight та особисто про Шона Бреннана.

До 1994 року концертний склад гурту остаточно закріпився, і LAM став виїзджати з концертами за межі США. На їх перший концерт у Мексиці зібралася аудиторія близько 5000 чоловік. Також вони почали їздити до Європи (зокрема Англія та Німеччина), Завдяки своїй специфічній зовнішності та неординарному одягу, Бреннан завжди опинявся у центрі уваги. Віе часто з'являвся на обкладинках андерграудних журналів.

Для того щоб інформувати фанів про свої плани, а також для того щоб контролювати продаж записів колективу — був створенний The Gashlycrumb — своєрідний гібрид між катологом та журналом.[5]

Трохи пізніше, у 1995 році Бреннан прийняв пропозицію німецького інді-лейблу «Apocalyptic Vision» щодо видання свого першого альбому у Європі. На початку 1996-го, був видан міньон «Kiss» — з чотирма новими піснями і однією інструментальною композицією. EP вийшов на CD-диску та на платівці.

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

Міні-альбоми[ред.ред. код]

Демо[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]