Lopholaimus antarcticus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lopholaimus antarcticus
Lopholaimus antarcticus lithograph.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Lopholaimus
(Gould, 1841)
Вид: L. antarcticus
Біноміальна назва
Lopholaimus antarcticus
(Shaw, 1794)
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lopholaimus antarcticus

Lopholaimus antarcticus — вид голубових.

Поширення[ред.ред. код]

Поширений в Австралії. Ці птахи хороші літуни і їх часто бачили над тропічними лісами і долинами, а також біля пальм, інжиру, евкаліптових лісів і рідколісся. Вони повністю деревні.

Поведінка[ред.ред. код]

Як правило, харчуються фруктами. Вони отримують воду від дощових крапель з дерев. Їх зрідка можна побачити на відкритій місцевості в пошуках їжі. Зазвичай спостерігаються в групах, які можуть містити до кілька сотень осіб.

Відтворення[ред.ред. код]

Розмноження відбувається з липня по січень, коли будуються гнізда, як правило, в тропічних лісах високо над землею. Гніздо будується з довгого й вільного гілля. У гніздо викладається велике і злегка блискуче одне яйце.

Морфологія[ред.ред. код]

Це великі птахи, довжиною від 40 до 46 сантиметрів. Вони мають блідо-сірі груди, темно-сірі крила і чорний хвіст з однієї світлою смугою сірого кольору. Дзьоб червоно-коричневого кольору. Птахи також мають пласкі, широкі гребені, які починаються на дзьобі й звисають з потилиці. Гребінь складається з сірого пір'я спереду і коричнево-червоного пір'я позаду. У молодих птахів дзьоб і смуга на хвості не так яскраво виражені.

Джерела[ред.ред. код]

  • BirdLife International 2012. Lopholaimus antarcticus
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996