M1 Garand
M1 Garand | |
---|---|
Гвинтівка M1 Garand | |
Тип | Гвинтівка |
Походження | США |
Історія використання | |
На озброєнні | 1936–1957 |
Війни |
Друга світова війна, Корейська війна |
Історія виробництва | |
Розробник | Джон Гаранд |
Розроблено | 1929 |
Виготовлена кількість |
близько 5,4 мільйонів |
Варіанти | M1C/D Снайперський варіант |
Характеристики | |
Вага | 4,3 кг |
Довжина | 1107 мм |
Довжина ствола | 610 мм |
| |
Набій |
.30-06 Спрингфілд (7,62 × 63 мм) 7,62×51 мм НАТО(Морський варіант) |
Дія | Автоматика на відведенні порохових газів з ковзним затвором |
Темп вогню | Напівавтомат |
Дульна швидкість | 865 м/с |
Дальність вогню | |
Ефективна | 550 м |
Максимальна | 2743 м |
Система живлення | 8-патронна пачка .30-06 Спрингфілд |
Приціл | Діоптричний цілик, кулькова мушка |
| |
M1 Garand у Вікісховищі |
M1 «Гаранд» (англ. M1 Garand) — американська самозарядна гвинтівка часів Другої світової війни. Стала першою самозарядною гвинтівкою, прийнятою на озброєння як основна зброя піхоти. Надійна і точна, служила військам США в часи Другої світової війні і війні в Кореї. «Гаранд» досі популярний як спортивна зброя.
Історія[ред. | ред. код]
Гвинтівку розробив Джон Гаранд у 1929 році. Першим прототипом стала гвинтівка Т3 з відведенням порохових газів. У рушниці Т3 вже були і поворотна пружина в трубці газового поршня, і, що стало згодом класикою для стрілецької зброї, замикання каналу ствола поворотом затвора. Гвинтівка в процесі доведення і ретельних випробувань в 1931–1933 р.р. послідовно отримувала індекси Т3Е2, Т1Е1. Модернізована версія Т3, Т1Е2 отримала найменування М1, а в 1936 р. в результаті різних покращень і випробувань гвинтівка конструкції Джона Гаранда була прийнята на озброєння Збройних сил США під найменуванням «US rifle, .30 caliber, M1». З деяким запізненням — в 1937 р. — перша партія гвинтівок надійшла у військові частини. Коли ця зброя стала надходити на озброєння американської армії, солдати почали скаржитися на ненадійність цієї гвинтівки. Затримки в стрільбі починалися іноді після 6-го пострілу. Це призвело до розгляду цієї проблеми в Конгресі США. Конгрес призначив навіть спеціальну комісію з виявлення проблем. Комісія дійшла висновку, що треба модернізувати газовідвідну систему зброї, оскільки саме це служило причиною проблем при стрільбі. Гаранд модернізував свою гвинтівку того ж 1939 року. Гвинтівка з новою системою успішно пройшла випробування і з 1941 р. почали виготовлення гвинтівок М1 вже в модифікованому вигляді, а гвинтівки попередніх випусків перероблялися під новий стандарт.
Система[ред. | ред. код]
Гвинтівка «Гаранд» M1 є самозарядною зброєю з нерухомим стволом. Ствол має калібр 7,62 мм з чотирма правосторонніми нарізами. Механізм рушниці працює за принципом відведення порохових газів через поперечний отвір у стінці ствола. Замикання затвору відбувається при його повороті довкола подовжньої осі і зчепленні при цьому бойових виступів зі ствольною коробкою. Ударно-спусковий механізм конструкції «Гаранда» — курковий, досить простої конструкції, що згодом часто копіювалася в більш-менш зміненому вигляді. Запобіжник виконаний усередині спускової скоби. Заряджання магазина здійснюється пачками[1] на 8 патронів .30-06 Спрингфілд, що вставляються зверху при відкритому затворі. Замикання каналу ствола здійснюється затвором, що має два бойові виступи. При русі рами затвора її копірний паз повертає затвор, при цьому його бойові упори входять в пази ствольної коробки, замикаючи ствол.
Ударно-спусковий механізм є курковим, і при розбиранні зброї цілком відділяється від ствольної коробки. Для прискорення перезарядження після виконання останнього пострілу рама затвора залишалася в задньому положенні; при цьому порожня патронна пачка автоматично викидалася вгору, звільняючи місце для наступної пачки з патронами. Ця система, прискорюючи практичну скорострільність, має певний недолік: викид порожньої пачки супроводиться різким звуком, який може попередити противника про те, що боєзапас гвинтівки витрачений.
Варіанти[ред. | ред. код]
«Гаранд» М1 має багато варіантів. Гвинтівка використовувалася також як снайперська зброя. Версії снайперського «Гаранда» були різні: M1C, M1E7, M1D і M1E8. Вони були вироблені в обмежених кількостях. Єдина відмінність цих варіантів — це оптичні приціли та їхнє кріплення. Снайперський «Гаранд» як зброя був прийнятий на озброєння в 1944 році. M1C і M1D почали широко використовуватися у Корейській війні. Американська морська піхота в 1951 році офіційно прийняла на озброєння M1C як снайперську гвинтівку. Американські ВМС також використовували «Гаранд», перероблений під патрон 7.62 мм НАТО.
Література[ред. | ред. код]
- Leroy Thompson (2012). M1 Garand. Weapon. Т. 16. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84908-621-9.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пачки відрізняються від обойм тим, що знаходяться в магазині постійно, аж до повного витрачання патронів, а потім автоматично викидаються через відкрите вікно зверху ствольної коробки при відкритому затворі.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M1 Garand |
- http://www.weltkrieg.ru/weapons/Garand/ [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- http://www.gewehr.ru/2006/11/19/m1garand.html [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.]
|
|
|
|
Це незавершена стаття про вогнепальну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |