Manis javanica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Manis javanica
Pangolin borneo.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Лавразіотерії (Laurasiatheria)
Ряд: Панголіни (Pholidota)
Родина: Панголінові (Manidae)
Рід: Панголін (Manis)
Вид: M. javanica
Біноміальна назва
Manis javanica
Desmarest, 1822
Мапа поширення виду Manis javanica
Мапа поширення виду Manis javanica
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 584930
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Manis javanica
Fossilworks: 233709[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных 233709[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных

Manis javanica (Панґолін яванський[2]) — вид панголінів. Поширення: Південно-Східна Азія: південна М'янма, Таїланд, південний Лаос, В'єтнам, Камбоджа і півострів Малайзія. Крім того, Суматра, Ява, Борнео і прилеглі дрібні острови. Зустрічається у високих і вторинних лісах, так само як і на культивованих площах, в тому числі садах. Найчастіше бачили по дорогах у нічний час, де він малорухомий і помітний, хоч очі відображають дуже мало світла ліхтарів.[3]

Морфологія[ред.ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 400—650, довжина хвоста: 350—560 (80—90% довжини голови й тіла), довжина задньої ступні: 61—97. Вага до 7 кг.

Опис. Характерно коричнюватий, лускатий ссавець, з довгими кігтями. Голова і хвіст довгі й тонкі, тримаються нижче рівня тіла, коли тварина рухається по землі. Хвіст обгортається навколо тіла, коли тварина потривожена, для захисту нелускатого низу. Зовнішні частини вуха непомітні, зводяться до невеликого хребця; лусочки по верхній частині голови продовжуються майже до ніздрів, передні кігті менш ніж на 50% довші, ніж задні кігті; чіпкий хвіст відносно довгий, з близько 30 лусками по краю і добре розвиненою, гладкою, залозистою накладкою на нижній частині для охоплення навколо гілок. Подібний вид, Manis pentadactyla, має відносно великі, помітні вуха, більш довгі передні кігті і більш короткий хвіст з менш ніж 20 лусками по краю.[3]

Поведінка і відтворення[ред.ред. код]

Зазвичай нічний, поодинокий, спить протягом дня в підземних норах. Їжа складається виключно з мурашок і термітів, взятих із гнізда на деревах, на землі або під землею. гнізда комах відкриваються сильно пазуристими лапами і вміст злизується довгими, липким язиком.[3]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Перебувають під загрозою зникнення. Чисельність скоротилося більш ніж на 90 відсотків в деяких частинах ареалу, у зв'язку з незаконним захопленням та полювання.[3] Захищений національним законодавством у Бангладеші, Індонезії, Малайзії, М'янмі, Філіппінах, Сінгапурі й Таїланді. Проживає на природоохоронних територіях, але все одно на нього ведеться полювання на деяких охоронних територіях, особливо в Таїланді.[4]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. Станіславівський Натураліст
  3. а б в г Charles M. Françis A field guide to the mammals of South-East Asia - New Holland Publishers, 2008, p. 174
  4. Веб-сайт МСОП


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.