Mauser M.1918
| Маузер М.1918 | |
|---|---|
 |
|
| Тип: | Протитанкова рушниця |
| Походження: |  Німецька імперія |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1918—1940 |
| Війни | Перша світова війна Друга світова війна Локальні війни |
| Історія виробництва: | |
| Розроблено | 1918 |
| Виробник | «Mauser-Werke» A.G. |
| Кількість | 15 800 одиниць |
| Характеристики | |
| Маса | 17,3 кг. (з сошками) |
| Довжина | 1680 мм |
| Довжина ствола, мм: | 983 мм |
| Тип боєприпасу | 13×92SR |
| Механізм | Поздовжньо-ковзкий затвор |
| Дульна швидкість | початкова — 913 м/с |
| Прицільна дальність | 500 метрів |
| Тип боєпостачання | Однозарядний |
| Приціл | Відкритий регульований |
Маузер М.1918 (Tankgewehr M.1918, 13-мм протитанкова рушниця Маузер М.1918; також на жаргоні — «Слоняча рушниця») — німецька протитанкова рушниця, калібру 13,2 мм кінця Першої світової війни. Перша у світі протитанкова рушниця (ПТР).
Зміст |
Історія створення та використання [ред.]
Вимушена вести бій проти танків, німецька піхота потребувала простого та мобільного засобу боротьби з ними. В листопаді 1917[1] фірма «Маузер» отримала замовлення на проектування ПТР під 13×92SR патрон. 21 січня 1918 нова зброя була продемонстрована армійському командуванню. Після проведення війскових випробувань прийнято на озброєння під індексом «13-мм протитанкова рушниця Маузер М.1918». Mauser M.1918 виявився аналогом піхотної гвинтівки Mauser 98 зразка 1898, тільки без магазину для патронів та значно масивніше.
За п'ять місяців 1918 було виготовлено 15 800 одиниць, при плані у 30 тис. На фронт потрапило 4632 ПТР. Спочатку на батальйон припадала одна рушниця, але згодом кожна рота повинна була мати її на озброєнні.
Бойове застосування [ред.]
Вперше ПТР застосовано у березні 1918 року.
Оскільки бронепробивність[Вн. 1] рушниці залишала бажати кращого, рекомендувалося вести вогонь по танках із дистанції не більше 100 метрів. Відсутність тактичних прийомів використання ПТР та сильна віддача перешкоджали точній стрільбі. Все це не дозволяло Маузеру М.1918 стати досить ефективним засобом протитанкової оборони. На рахунку бійців, озброєних Маузером М.1918, виявилося сім французьких танків[2].
У період між війнами використовувалась у локальних збройних конфліктах та на початку Другої світової війни, під час вторгнення Німеччини у Польщу[3].
Тактико-технічні характеристики та особливості протитанкової рушниці [ред.]
ТХХ [ред.]
- Калібр 13,2 мм. під 13×92SR патрон T-Patrone (бронебійний)
- Швидкість стрільби — 6 пострілів за хвилину
- Вага з сошками — 0,890 кг
- Вага з патронами — 17,300 кг
- Довжина — 1680 мм
- Довжина ствола — 983 мм
- Початкова швидкість кулі — 913 м/с
- Вид живлення — однозарядна
- Прицільна дальність пострілу — 500 метрів
- Приціл відкритий регульований з поділом від 100 до 500 метрів[4]
Характерні особливості конструкції [ред.]
- Обслуговували рушницю двоє бійців
- Наявність запобіжника, розташованого за руків'ям перезарядження
- Використання пістолетної рукоятки
- Для кращої стійкісті рушницю було встановлено на сошки від ручного кулемета Максима MG.08/15
- Бронепробиваємість сталевого листа під кутом зустрічі 90°[1]:
- 100 м — 26,0 мм
- 200 м — 23,5 мм
- 400 м — 21,5 мм
- 500 м — 18,0 мм
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Mauser M.1918 |
Недоліки конструкції [ред.]
- Велика віддача[Вн. 2], примушувала стрільців мінятися після декількох пострілів
- Низька швидкість стрільби
Виноски [ред.]
- ↑ Бронепробивність — максимальна товщина в мм пробиття однорідної сталевої перепони артилерійськими снарядами різних типів, що використовують кумулятивний ефект, або ефект ударного ядра.
- ↑ Віддача зброї — рух зброї в бік, зворотний пострілу.
Посилання [ред.]
Джерела [ред.]
Література [ред.]
Монетчиков С.Б. «Пехотное оружие Третьего Рейха» Часть 5 — Противотанковые ружья. 2003
Robert Ball «Mauser Military Rifles of the World» стор. 183 ISBN: 0-89689-296-4
Примітки [ред.]
- ↑ а б Монетчиков С. Б. «Пехотное оружие Третьего Рейха» Часть 5
- ↑ Сайт «Альманах Войны, история, факты»
- ↑ Das Tankgewehr M1918
- ↑ Сайт WORLD GUNS
