McDonnell Douglas F-15 Eagle

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
McDonnell Douglas F-15 Eagle
МакДоннел-Дуглас F-15 «Ігл»
F-15 Королівських ВПС Саудівської Аравії наближається до KC-135 для дозаправки, операція Щит пустелі
McDonnell Douglas F-15 Eagle
Призначення: винищувач 
Перший політ: 27 липня 1972 
Прийнятий на озброєння: 9 січня 1976 
На озброєнні у: Seal of the US Air Force.svg ВПС США
Ізраїль Ізраїль
Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Японія Японія 
Історія виробництва
Всього збудовано: 1600 станом на травень 2013 р.[1] 
Вартість одиниці: F-15A/B: US $ 27,9 мільйона (1998)
F-15C/D: US $ 29,9 мільйона (1998) 
Модифікації: F-15E Strike Eagle
F-15SE Silent Eagle 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Крейсерська швидкість: 1800 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 2660 км/г
МШ біля землі: 1480 км/г
МШ на висоті: 2660 км/г
Бойовий радіус: 983 км
Дальність польоту: 1967 км
Практична стеля: 18 300 м
Бойова стеля: 12 600 м
Швидкопідйомність: 210 м/с
Розміри
Довжина: 19,44 м
Висота: 5,63 м
Розмах крил: 13 м
Площа крил: 56,6 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 45 °
Маса
Порожній: 12 700 кг
Споряджений: 20 240 кг
Максимальна злітна: 30 845 кг
Силова установка
Двигуни: 2 ТРДФ Pratt & Whitney F100-PW-100,-220,-229. 
Тяга (потужність): 2× 6655 кгс 
Тяга форсажна: 2 × 10810 кгс 
Озброєння
Гарматне озброєння: 1×20 мм, М61А-1 Vulcan 
Боєзапас: 940 
Кількість точок підвіски: 11 
Маса підвісних елементів: 7300 кг
Підвісне озброєння AIM-7, AIM-9, AIM-120 AMRAAM, вільнопадні, касетні бомби, запалювальні бомби 
F-15 в небі округа Колумбія
F-15D з військової авіабази Tyndall (Флорида), відстрілюють теплові пастки .

Макдоннел-Дуглас[2]F-15 «Ігл» (англ. McDonnell Douglas F-15 Eagle) — американський всепогодний тактичний винищувач четвертого покоління. Призначений для завоювання переваги в повітрі. Прийнятий на озброєння в 1976 році.

Винищувачі F-15 застосовувалися на Близькому Сході, в Перській затоці, Югославії та Лівії.

Історія[ред.ред. код]

Дослідження зі створення винищувача F-15 почалися в США в листопаді 1965 року, у вересні 1968 року командування американських ВПС направило пропозиції фірмам про висунення конкурсних проектів. Перед американськими фахівцями було поставлено завдання розробки нового винищувача, призначеного для завоювання переваги в повітрі і здатного завдавати ударів по наземних цілях. У 1969 році розробником F-15 стала фірма «Макдоннелл Дуглас».

Експериментальний зразок F-15A був випущений в червні 1972 року. Перший політ серійного літака цього типу відбувся у вересні 1974 року. Прийнятий на озброєння в 1976 році.

Характеристики[ред.ред. код]

Винищувач F-15 має мале навантаження на крило, силову установку із двох двигунів і двокильове хвостове оперення. Крило літака F-15 стрілоподібне, закрилки прості двохпозиційні, проте для виконання маневру по крену використовуються елерони спільно зі стабілізатором, при цьому на надзвукових швидкостях елерони відключаються. Управління елеронами здійснюється за допомогою звичайних приводів і механічної тяги, а кермом повороту і стабілізатором — ще і електричними приводами від системи підвищення стійкості. Конструкція повітрязаборників забезпечує ефективну роботу силової установки на різних режимах, зокрема на великих кутах атаки. Кожний з них має три стулки з регулюванням їхнього кутового положення і регульоване вікно перезапуску повітря.

З середини 1980 року почався випуск винищувачів F-15C (бойові) і D (навчально-бойові). На відміну від попередніх модифікацій ці літаки мають збільшений (на 900 кг) запас палива у внутрішніх баках і можливість оснащення двома конформними баками «Фаст пек» із загальним запасом палива 4500 кг, в яких може також розміщуватися додаткова радіоелектронна апаратура.

До складу силової установки входять два турбореактивні двоконтурні двигуни F 100-PW-220 максимальною тягою по 10770 кгс. Озброєння — 20-мм шестиствольна гармата «Вулкан» (боєкомплект 940 патронів), керовані ракети (КР) AIM-9 «Сайдвіндер», AIM-7 «Спарроу» і AIM‑120 AMRAAM. Максимальна маса бойового навантаження 7250 кг.

Наступна модифікація літаків цього типу, що отримала найменування F-15E «Страйк Ігл», була розроблена американськими фахівцями на базі навчально-бойового F-15D. На відміну від попередніх модифікацій, такий літак в основному призначений для завдання ударів по наземних цілях, для чого до складу його озброєння включені керовані ракети класу «повітря-земля», касети, керовані і некеровані авіаційні бомби. Цей літак може використовуватися як носій ядерної зброї.

Конструкція[ред.ред. код]

У конструкції планера літака використовуються титанові сплави (26,7 %), алюмінієві сплави (37 %), високоміцні сталі (5 %), композиційні матеріали (не менше 5-7 %). Розрахункова перевантаження становить 9 одиниць з 50 % запасом палива, при цьому напруги в крилі сягають 85 % від розрахункових значень. Вибір матеріалів та конструктивної схеми елементів здійснювався з урахуванням в'язкості руйнування матеріалів і схильності до поширення тріщин. Хвостова частина фюзеляжу виконана з титанового сплаву Ti — 6Al — 4V. Задні кромки крила, елерони і закрилки виконані зі стільниковим заповнювачем з алюмінієвого сплаву.

Центроплан — трехбалочної схеми, кожна балка складається з верхньої та нижньої штампованих секцій, виловлену з титанового сплаву. Нижня панель центроплана також титанова. Силова схема кесона крила F-15А включає передній алюмінієвий, три основні титанових і один задній лонжерони. Попадання осколково-фугасного снаряда калібру 20 мм в один з трьох силових лонжеронів не призводить до втрати літака. Оперення — Дволонжеронні схеми, лонжерони титанові, шкарпетки і задні кромки оперення заповнені стільниками. Обшивка оперення виконана з бороепоксідного пластику.

Паливо на F-15 розміщене в шести паливних баках: чотирьох фюзеляжних і двох крилових. Фюзеляжні баки м'які, крилових, що виробляються в першу чергу, — кесонні. Літак має автономні системи живлення двигунів з власними витратними баками та системою кільцювання. Велика частина паливопроводів розташована в баках. Витратні баки захищені протектором від куль калібру до 12,7 мм. Для забезпечення вибухобезпеки, всі паливні баки заповнені пенополіуретановим поропластом.

Тактико-технічні характеристики (F-15C Eagle)[ред.ред. код]

F-15 Eagle drawing.svg

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

Авіоніка[ред.ред. код]

Модифікації[ред.ред. код]

Основні[ред.ред. код]

F-15A
Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, побудовано 365 зразків для ВПС США і 19 винищувачів для ВПС Ізраїлю.
F-15B
Двомісний навчально-тренувальний варіант, до 1977 року позначався як TF-15A, побудовано 59 зразків для ВПС США і2 літака для ВВС Ізраїлю.
F-15C
Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, вироблявся з 1979 року по 3 листопада 1989 року на заводі в Сент-Луїсі; мав посилену конструкцію планера збільшену ємність паливних баків, а також можливість кріплення накладних баків до (під) кореня консолі крила і повітрозабірника. Маса літака зросла на 363 кг. ВПС США було поставлено 408, ВПС Саудівської Аравії — 55 і ВПС Ізраїлю — 24 літака. 2 літака було побудовано у варіанті F-15J для ВПС Японії.
F-15 зі стандартним ракетним озброєнням — по 4 AIM-7 і AIM-9
F-15D
Двомісний навчально-тренувальний варіант, побудовано 62 зразки для ВПС США, 19 для ВПС Саудівської Аравії і 2 літака для ВПС Ізраїлю. 12 літаків було побудовано у варіанті F-15DJ для ВПС Японії.
F-15J
Одномісний всепогодний варіант винищувача для ВПС Японії, випускався з 1982 року компанією Mitsubishi за ліцензією. Конструктивно аналогічний винищувачу F-15C, але має спрощене обладнання РЕБ. Перший політ в Японії F-15J здійснив 26 серпня 1981 року. Всього виготовлено разом з двомісною модифікацією 223 літака. Вартість одного F-15J становила $ 55,2 мільйони в 1990 році.
F-15DJ
Двомісний навчально-тренувальний варіант для ВПС Японії, випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.
F-15N Sea Eagle
Модифікація F-15N була запропонована ВМС США на початку 1970х в якості альтернативи палубного винищувача-перехоплювача F-14 Tomcat. Варіант F-15N-PHX був озброєний ракетами «повітря-повітря» AIM-54 «Фенікс». Палубний варіант мав складні консолі крила, посилене шасі і посадковий гак.
F-15 Strike Eagle
F-15 AESA
Модифікація з радаром APG-79 з ФАР.
F-15SE Silent Eagle
Багатоцільовий винищувач покоління 4 +, створений із застосуванням деяких технологій 5 -го покоління, включаючи технологію зниження помітності.

F-15E[ред.ред. код]

Кабіна F-15E під час дозаправки.
F-15E Strike Eagle
Двомісний всепогодний багатоцільовий винищувач (винищувач-бомбардувальник).
F-15F Strike Eagle
Проект одномісного винищувача-бомбардувальника на базі F-15E.
F-15H Strike Eagle
Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Греції.
F-15I Ra'am (Грім)
Модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Ізраїлю.
F-15K Slam Eagle
Модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Кореї.
F-15S Strike Eagle
Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Саудівської Аравії.
F-15SG Strike Eagle
Модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Сінгапур а, раніше позначена якF-15T.

Експериментальні літаки[ред.ред. код]

Літак НАСА F-15B Research Testbed, номер # 836 (74-0141), з обладнаннямQuiet Spike для дослідження звукового бар'єру.
F-15 Streak Eagle (72-0119)
Полегшений і незабарвлений варіант F-15A, що встановив вісім світових рекордів Швидкопідйомність між 16 січня і 1 лютого 1975 року; був переданий Національному музею ВПС США в грудні 1980 року.[4]
F-15S/MTD (71-0290)
Один TF-15A був переобладнаний в експериментальний літак КВВП, на якому надалі проводили дослідження систем управління. Літак оснащувався двигунами із змінним вектором тяги і переднім горизонтальним оперенням.
F-15 MANX
Проект позначення експериментального літака F-15 без хвостового оперення, програма створення якого була закрита.
F-15 Flight Research Facility (71-0281і71-0287)
Два F-15A були передані дослідному центру НАСА в 1976 році. Літаки використовувалися в безлічі дослідних програм, наприклад,Highly Integrated Digital Electronic Control (HiDEC),Adaptive Engine Control System (ADECS),Self-Repairing and Self-Diagnostic Flight Control System (SRFCS) ' 'іPropulsion Controlled Aircraft System (PCA).[5] Літак з серійним номером71-0281 ' 'був повернений ВВС і в 1983 був встановлений в якості пам'ятника на АБ Ленглі.
F-15/ASAT
Літак переобладнаний в якості носія протисупутникової ракети ASAT, перший пуск якої був проведений 21 січня 1984 року. В кінці 1980х програма була закрита.
F-15B Research Testbed (74-0141)
Одержаний в 1993 році Дослідницьким центром НАСА для проведення експериментів.[6]

Використання[ред.ред. код]

Країни-оператори F-15 Eagle
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15 та F-15E
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15 Eagle
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15E

Модифікації літака F-15 постачалися до Ізраїлю, Саудівській Аравії та Японії. Для Ізраїлю було створено спеціальну версію цього літака — F-15I, а для Саудівської Аравії — F-15S Обидва ці літаки було створено на основі F-15E. Також двомісний навчально-тренувальний F-15DJ для Сил Повітряних сил Японії випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.

Оператори[ред.ред. код]

Бойове застосування[ред.ред. код]

Ізраїль[ред.ред. код]

Перший випадок застосування F-15 в реальному бою стався 27 червня 1979 року, коли група ізраїльських літаків під час нальоту на позиції палестинських бойовиків в Лівані була перехоплена літаками ВПС Сирії. У цьому бою F-15 збили чотири МіГ-21, першу перемогу здобув Моше Маарів, який згодом став бригадним генералом.[17] У наступні роки ізраїльські «Eagles» ще кілька разів зустрічалися з сирійськими МіГ-21 над Ліваном. Вони брали активну участь в Ліванській війні (1982). Згідно з ізраїльськими даними, всього з червня 1979 по листопад 1985 року F-15 здобули 56-57 повітряних перемог без єдиної втрати.[18] За оцінкою російського дослідника Володимира Ільїна, заявлені повітряні перемоги ізраїльських F-15 «з точністю до літака» підтверджуються сирійською стороною.[19]

У різний час сирійці повідомляли про збити декількох F-15. Зокрема, під час Ліванської війни вони заявили про знищення «не менше п'яти» літаків цього типу; примітно, що на всі перемоги претендують пілоти МіГ-21, а не сучасніших МіГ-23.[18] У різних російських джерелах також повідомляється, що після Ліванської війни сирійським МіГ-23 вдалося збити три F-15, проте ніяких подробиць цих боїв не наводиться, точна дата і навіть рік цих перемог залишаються неясними: за одними даними, перші дві перемоги здобуті 4 жовтня 1982,[20] за іншими — 4 жовтня 1983,[19] а по ще одній версії, всі три перемоги здобуті в грудні 1982 року.[21] Ізраїльська сторона не підтверджує ні одну із заявлених сирійських перемог і повідомляє лише про пошкодження одного «Eagle» ракетою «повітря-повітря» 9 червня 1982 під час Ліванської війни; літак повернувся на базу і був відремонтований.[18]

Перська затока[ред.ред. код]

Під час війни в Перській затоці (1991) винищувачі F-15C використовувалися ВПС США для завоювання переваги в повітрі, і на їх частку припало більшість повітряних перемог авіації Багатонаціональних сил. Американські «Eagles» збили 34 іракських літака і вертольота (з урахуванням двох перемог у березні 1991 року після закінчення бойових дій), ще два літаки були збиті саудівськими F-15. Найбільше було збито МіГ-23 (вісім), «Міраж» F.1 (шість, без урахування ще двох, збитих саудівським F-15), МіГ-29 (п'ять), Су-22 (п'ять).[22] У винищувачів F-15C втрат не було, але два винищувача-бомбардувальника F-15E були збиті іракською ППО.

Югославія[ред.ред. код]

У ході операції НАТО проти Югославії (1999) американські F-15 збили чотири югославських МіГ-29, всі втрати підтверджені сербською стороною.[23] Льотчиками МіГ-29 заявлено збиті двох F-15,[23] що не підтверджується американською стороною.

Лівія[ред.ред. код]

Також літак застосовувався під час подій, відомих як Повстання у Лівії у 2011 році. Станом на кінець березня 2011 року відомо про одну катастрофу літака американських Військово-повітряних сил F-15E Strike Eagle, обидва пілоти успішно катапультувалися з літака.[24]

Підсумки[ред.ред. код]

Як зазначає американський авіаційний історик Джон Коррель, станом на 2008 рік літаки F-15 здобули загалом 104 повітряні перемоги без єдиної втрати.[25] Хоча про збиті F-15 в різний час заявляли Сирія та Югославія, відома тільки одна ніким не оскаржується втрата літака цього типу від дій іншого винищувача: у 1995 році F-15 ВПС Японії був випадково збитий іншим «Іглом» під час навчального повітряного бою.[26]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] F-15E Strike Eagle
  2. З 1997 року — Боїнг.
  3. F-15A на airwar.ru
  4. McDonnell Douglas F-15 Streak Eagle fact sheet.
  5. Dryden Flight Research Center. F-15 Flight Research Facility fact sheet.
  6. Dryden Flight Research Center. F-15B Research Testbed fact sheet.
  7. Mehuron, Tamar A., Assoc. Editor. 2011 "USAF Almanac, Fact and Figures." Air Force Magazine, May 2011.
  8. "World Military Aircraft Inventory". 2011 Aerospace. Aviation Week and Space Technology, January 2011.
  9. а б в "World Military Aircraft Inventory". 2011 Aerospace. Aviation Week and Space Technology, January 2011.
  10. Boeing Gets $11.4 Billion Piece of Saudi F-15 Deal
  11. [http://www.lenta.ru/news/2012/04/04/f15sa/
  12. "Directory: World Air Forces". Flight International, 11–17 November 2008.
  13. «Japan Air Self-Defence Force, Japan Maritime Self-Defense Force, Japan Ground Self-Defense Force». Scramble.nl. Процитовано 2011-12-03. 
  14. Boeing завершил поставку истребителей F-15K Южной Корее
  15. «Boeing: Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore». Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-04-03. 
  16. «The Base Leg Blog: Last of 24 F-15SGs have been delivered to Republic of Singapore AF». Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-04-03. 
  17. An Eagle evolves
  18. а б в Олег Грановський. Втрати ВПС Ізраїлю в Лівані
  19. а б Володимир Ільїн. Бойове застосування МіГ-23
  20. F-15A/B Eagle (airwar.ru)
  21. МіГ-23МЛ (airwar.ru)
  22. ~ fta/score.htm The Gulf War Air Combat Box Score: USAF F-15C's from Air-to-Air Squadrons Achieved 34 x Total Kills
  23. а б Дієго Зампіні. Лицарі Короля Лазаря
  24. Інформаційне агенство УНІАН: У Лівії впав літак американських ВПС
  25. John T. Correll. 202008/0208reformers.aspx The Reformers
  26. F-15J (globalsecurity.com)

Література[ред.ред. код]

  • А. Кузьмін. Американські тактичні винищувачі F-15 «Ігл».//Закордонний військовий огляд. № 2. 2000.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]