Meddle

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Meddle
Обкладинка альбому «Meddle» (Pink Floyd, 1971)
Студійний альбом Pink Floyd
Дата випуску 13 листопада 1971 Лондон, Abbey Road Studios
30 жовтня 1971Capitol Records США
Записаний січень-серпень1971
Жанр психоделічний рок
Тривалість 46 хв 46 с
Лейбл Harvest, EMI (Велика Британія)
Harvest/Capitol, Capitol (США)
Продюсери Норман Смит,Pink Floyd
Країна Велика Британія
Професійні огляди
Хронологія Pink Floyd
Atom Heart Mother
(1971)
Meddle
(1971)
The Dark Side of the Moon
(1973)

Meddle (англ. Втручання) — шостий альбом британського рок-гурту Pink Floyd. Вийшов 13 листопада 1971 року у Великій Британії. У США альбом вийшов раніше — 30 жовтня 1971 року під лейблом Capitol Records. Під час запису альбому гурт вперше використав магнітофони з 16-ма доріжками.

Meddle досяг третього місця в хіт-параді y Великій Британії та 70-го місця в США. CD в новому цифровому мастерінгу був виданий 1992 року та перевиданий в серпні 1994 року в Європі і в квітні 1995 року в США.

Дизайн обкладинки студії «Hipgnosis» Сторма Торгесона.

Альбом Meddle ознаменував початок найбільш продуктивного і новаторського періоду в житті гурту. Вперше з'являється врівноважений фірмовий саунд Pink Floyd, основою якого стає тандем Вотерс — Гілмор.

Гілмор вже не розглядається як новачок і стає провідним музикантом гурту, в той час як Вотерс, спочатку займався поетичною творчістю вимушено, після того як Сід Барретт пішов з гурту, але поступово починає долати по дитячому пасторальний характер своєї ранньої лірики, і вона стає більш глибокою та виразнішою. Назву альбому придумали під час туру в Японію, за словами Гілмора, це гра слів «medal» (медаль) та «to meddle» (втручатися), по іншому, «медаль за втручання».


Учасники запису[ред.ред. код]

Девід Гілмор

  • гітара в «A Pillow of Winds», «Fearless» та «Echoes».
  • електрична гітара в «One of These Days», «A Pillow of Winds» та «Echoes».
  • Акустична гітара в «A Pillow of Winds», «Fearless» та «Seamus».
  • бас-гітара в «A Pillow of Winds».
  • Вокал в «A Pillow of Winds», «Fearless», «Seamus» та «Echoes».
  • Гармоніка в «Seamus».

Роджер Вотерс

Річард Райт

  • клавішні в «Fearless», «San Tropez», «Seamus» та «Echoes».
  • орган в «A Pillow of Winds» та «Echoes».
  • вокал в «Echoes».

Нік Мейсон

  • ударні в усіх композиціях.
  • Промовляє текст в «One of These Days».

Seamus — пес, який виє в «Seamus».

Примітка: Не зрозуміло, хто грає на арфі в «Seamus», можливо Гілмор.

Автори та виконавці[ред.ред. код]

  1. «One of These Days» (Роджер Вотерс, Річард Райт, Дэвід Гілмор, Нік Мейсон) — 5:57
    • Промовляє текст: Нік Мейсон
  2. «A Pillow of Winds» (Waters, Девід Гілмор) — 5:10
    • Вокал: Девід Гілмор
  3. «Fearless» (Waters, Дэвід Гілмор) — 5:50
    • Вокал: Девід Гілмор
  4. «San Tropez» (Роджер Вотерс) — 3:43
    • Вокал: Роджер Вотерс
  5. «Seamus» (Роджер Вотерс, Річард Райт, Нік Мейсон, Дэвід Гілмор) — 2:15
    • Вокал: Девід Гілмор
  6. «Echoes» (Роджер Вотерс, Річард Райт, Дэвід Гілмор, Нік Мейсон) — 23:31
    • Вокал: Девід Гілмор та Річард Райт

Композиції[ред.ред. код]

One Of These Days[ред.ред. код]

З'явилася в результаті експерименту, коли Вотерс вирішив підєднати свою бас-гітару до луна-ефекту «Бінсон» Гілмора. Дейв потім продублював риф Роджера, і обидва треки були розведені в різні кінці стереоспектру. Єдина фраза цієї пісні («В один із днів я розріжу тебе на дрібні шматочки», англійською- «One of these days, I'm going to cut you into little pieces») належить Ніку Мейсону, голос якого було сповільнено та пропущено через гітарний підсилювач зі спотвореннями. Людина ж, якого гурт збирався розрізати на дрібні шматочки, був ніхто інший, як ді-джей з Радіо-2 Бі-Бі-Сі Джиммі Янг. Справа в тому, що одного разу Вотерс зробив для шоу Pink Floyd колаж з програм Джиммі Янга, розрізавши плівку з записами на шматки, а потім з'єднав їх в один сюрреалістичний монолог.

A Pillow Of Wind[ред.ред. код]

Виник в альбомі як противага потужній першій композиції, після якої, як вважали музиканти, слухачеві треба було трохи відпочити. Цьому сприяла гарна, заспокійлива лірика в дусі Руперта Брука.

Fearless[ред.ред. код]

Багато в чому зобов'язана своїм звучанням Сіду Барретту. Він зазвичай спеціально розстроював свою гітару в пошуках цікавих звучань. Одного разу він показав Роджеру особливий спосіб налаштування (соль-соль-ре-соль-сі-сі), який ліг в основу звучання цієї пісні.

Гімн ліверпульских футбольних вболівальників «You'll Never Walk Alone», який звучить в кінці пісні, був записаний прямо на стадіоні під час матчу.

San Tropez[ред.ред. код]

Є цинічною карикатурою Вотерса на самого себе, яка пояснює, наскільки добре соціалістичні ідеали вживаються в ньому з замашками багатої рок-зірки. Деякі, втім, вважають, що найбільш туманні місця пісні мають відношення до першого досвіду Роджера з ЛСД, якого він спробував в Греції разом зі своїм кембріджским другом Найджелом Гордоном.

Seamus[ред.ред. код]

З'явилася на світ як жарт. Собака Seamus належала Стіву Мерріоту, який грав в SMALL FACES та HUMBLE PIE, і навчив пса вити, як тільки той почує блюз. В студію пса привів Дейв Гілмор, друзі якого наглядали за собакою, поки господаря не було вдома . До того часу музиканти вже були дуже обкурені. Коли Гілмор почав імпровізувати щось блюзове, пес став скиглити і вити, що викликало у присутніх істеричний регіт та заклики до інженера Джона Леккі негайно включити запис.

Echoes[ред.ред. код]

Найдовша та найскладніша композиція гурту, яку багато хто вважає також найкращою з усього записаного Pink Floyd. На створення такої великої композиції музикантів надихнув рок-співак Рой Харпер, який був на той час для членів гурту незаперечним авторитетом. Після того як Харпер випустив диск Life-mask, на якому одна з композицій займала цілу сторону, вони вирішили, що зможуть зробити так само. За три триденних сесії в студії, музиканти записали тридцять шість фрагментів, першим з яких став знаменитий «свист сонара», який випадково отримали коли підключили фортепіано Райта до підсилювача з системою «Леслі».

Спочатку композиція називалися «Return Of The Son Of Nothing», мала зовсім інші слова, в яких домінувала науково-фантастична тема, однак вже перед записом вокалу Вотерс вирішив переписати їх наново, прагнучи посилити гуманістичне звучання пісні. В словах є вказівка на боротьбу з авторитетами, які завжди знають «куди і навіщо», та на проблеми, які виникають у ході ствердження незалежності власної особистості. Саме в цей період свого життя Роджер почав розуміти, що кожен повинен сам подбати про свою долю, щоб мати можливість рухатися в бажаному напрямку.

Нова версія цієї композиції була виконана Девідом Гілмором на концерті «Remember That Night» у червні 2006 року у лондонському «Альберт-холлі», на підтримку свого сольного альбому «On an Island». Концерт був присвячений також пам'яті Сіда Баретта, що помер у тому ж році.

Сингли[ред.ред. код]

Чарти[ред.ред. код]

Рік Чарт Позиція Країна
1971 UK Albums Chart 3 (Великобританія)
1971 Billboard 70 (США)

Посилання[ред.ред. код]