Mercurial

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mercurial
Mercurial-logo.png
New Mercurial logo.svg
Розробник(и) Matt Mackall
Перший випуск 19 квітня 2005[1]
Стабільний випуск 3.0 (1 травня 2014; 174 дні тому )
Написано на Python та C
Операційна система POSIX, Microsoft Windows, MacOS
Тип розподілена система керування версіями
Ліцензія GNU GPL
Сайт mercurial.selenic.com

Mercurial — вільна розподілена система керування версіями файлів та спільної роботи, розроблена для ефективної роботи з дуже великими репозиторіями сирцевого коду. Mercurial спочатку був написаний для Linux, та пізніше портований під Windows, Mac OS X і більшість Unix-систем. У першу чергу він є консольною програмою. Всі його операції запускаються параметрами програми hg, назва якої походить від позначення хімічного знака ртуті (англ. mercury).

Особливості[ред.ред. код]

Є єдиною програмою (hg), написаною на мові Python, а найбільш кричині ділянки коду на С.

Із переваг Mercurial можна відмітити:

Швидкодія
  • Висока продуктивність роботи з сховищем, незалежна від числа елементів у ньому (O(1) revlog);
  • Компактне зберігання даних в проіндексованому і стислому вигляді;
  • Оптимізований для ефективної роботи з даними на твердому диску;
  • Всі зміни та файли в сховищі додатково проіндексовані;
  • Для копіювання даних по мережі використовується HTTP і SSH, дані передаються в стислому вигляді.
Масштабування
  • Розподілена модель розробки дозволяє брати участь у проекті необмеженому числу розробників;
  • Допускається довільне злиття окремих децентралізованих сховищ, які підтримуються окремими розробниками;
  • Обсяг сховища, число файлів і зафіксованих змін не відбивається негативно на продуктивності;
  • При роботі немає потреби очікувати звільнення блокування.
Надійність.
  • Для контролю цілісності даних в сховищі використовується алгоритм SHA1;
  • Сховище реалізовано в журнальному вигляді — дані не заміщаються, а додаються. Ведеться журнал транзакцій;
  • Швидкий алгоритм перевірки цілісності сховища;
  • Вбудовані засоби резервного копіювання та перевірки цілісності;
Зручність використання.
  • Звичний CVS-подібний набір команд;
  • Наявність вбудованої системи підказки;
  • Інтегрований веб-сервер, який дозволяє мати доступ до сховища через веб-інтерфейс;
  • Великий вибір клієнтів з графічним інтерфейсом користувача GUI.
Легкість впровадження
  • Підтримка платформ UNIX, MacOS X і Windows;
  • Засоби , що спрощують міграцію з інших систем управління вихідними текстами;
  • Підтримка декількох моделей організації сховища: централізована cvs-подібна, децентралізована ієрархічна і розподілена напівієрархічна;
  • Підтримка зовнішніх обробників і доповнень.

Документація[ред.ред. код]

Вичерпна інструкція з використання, Mercurial: The Definitive Guide,[2] була написана Браяном Салліваном. Вона доступна, як в вигляді паперової книжки, так і в онлайн, під ліцензією Open Publication License.

Також гарну інструкцію написав Джоел Спольський.[3]

Хостинги[ред.ред. код]

Сайти, що надають сервіс з безплатного (з певними обмеженнями) хостінгу сховищ Mercurial:

Проекти, що використовують Mercurial[6][ред.ред. код]

Розробники мови Python також бажали перейти з Subversion на Mercurial, але їх стримує hgsubversion.[7][8]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

З чого почати:

  1. Mercurial саторі. Частина 1 (саторі - просвітлення), Частина 2
  2. Mercurial хостинг на Google Code

Дивись також[ред.ред. код]

  • Клієнт з графічним інтерфейсом користувача для роботи з Mercurial TortoiseHg