Mitsubishi A6M Zero

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палубний винищувач Mitsubishi A6M Zero

Mitsubishi A6M Zero («A» — винищувач; «6» — модель; «M» — Mitsubishi) — японський легкий палубний винищувач часів Другої світової війни. Випускався з 1940 до 1945 р, всього побудовано 11 000 одиниць. A6M мав технічну перевагу над літаками союзників до кінця 1942 р., коли американські з'єднання почали озброюватися «Лайтнингами», які могли диктувати умови бою, використовуючи свою перевагу в льотних характеристиках на великих висотах.[1]. У 1943 р. союзні винищувачі перевершили A6M за показниками вогневої сили, бронювання і швидкості, а також скоротили відставання по маневреності. В 1944 A6M остаточно застарів, але продовжував вироблятися. В останні місяці війни використовувався для атак камікадзе.

Назву «Морський палубний винищувач Тип 00 Модель 11» (Rei shiki Kanjo sentoki,零式舰上戦闘机) A6M отримав від останніх чисел року випуску — 2600 рік японського літочислення (1940). У Японії його неофіційно називали «Рейзен», кодова назва, дана союзниками — «Зік» (Zeke). Пілоти ж називали A6M просто «Зеро» (англ. «Нуль»).

Розробка[ред.ред. код]

Винищувач Mitsubishi A5M тільки що поступив на озброєння частин на початку 1937 р., як японський флот почав шукати йому можливу заміну. Специфікація на новий палубний винищувач була відправлена до Nakajima та Mitsubishi в травні. Обидві фірми почали попередні роботи з розробки в очікуванні остаточних специфікацій.

У жовтні, ґрунтуючись на досвіді, отриманому під час застосування A5M у Китаї, флот висунув такі вимоги: швидкість — 500 км/год на висоті 4000 метрів, та набір висоти — 3000 метрів за 3,5 хвилини. Тривалість польоту з підвісними баками повинна становити від двох годин в нормальному режимі до 6-8 годин в економічному. Озброєння має складатися з двох 20-мм гармат, двох 7,7-мм кулеметів і двох 30- або 60-кілограмових бомб. На всі літаки повинен встановлюватися повний набір радіо устаткування, включаючи радіопеленгатор. Маневреність повинна залишитися хоча б на тому ж рівні, що й у A5M, при розмаху крил менше 12 метрів, щоб розміщуватися на авіаносці.

Інженери Nakajima вирішили втілення цих характеристик неможливим і в січні наступного року вийшли з конкурсу. Хорікосі Дзіро, головний інженер Mitsubishi, для виконання вимог використовував всі доступні технології зниження ваги, в тому числі широке використання дюралюмінію. Низькорозташоване, вільнонесуче крило, шасі що прибирається з широкою колією, закритий каплеподібний ліхтар кабіни пілота з добрим полем зору робили «Зеро» найбільш технічно оснащеним літаком у світі [2].

Захоплений A6M2 з американськими розпізнавальними знаками в дослідницькій лабораторії NACA, 8 березня 1943

У порівнянні з західними літаками «Зеро» не мав броньованої спинки крісла пілота та захищених паливних баків, що знижувало його стійкість до бойових пошкоджень. Більшість літаків будувалися з алюмінію марки T-7178, який був легким і міцним, але й більш крихким. Дуже низьке навантаження на крило давало швидкість звалювання близьку 110 км/г — здатність до крутих розворотів, недоступна союзним літакам того часу. За рахунок відхилення тримерів елеронів у протилежну сторону зменшувалися зусилля на ручці управління, але це знижувало швидкість обертання на великих швидкостях — на 260 км/год вона становила 56 градусів за секунду. На швидкості близько 500 км/ч швидкість обертання падала до нуля через гнучкість крил.

Американські військові отримали можливість детально вивчити «Зеро» після відновлення майже неушкодженого літака, який приземлився на Алясці. Японський пілот залетів від бази занадто далеко та, сподіваючись здійснити екстрену посадку на території США, перекинувся і зламав собі шию [3].

На службі[ред.ред. код]

«Зеро» злітає з палуби авіаносця «Акагі» для атаки Перл-Харбора

Дебют «Зеро» відбувся у серпні 1940 р. в Китаї. Через недостатній радіус дії застарілі A5M не могли супроводжувати японські бомбардувальники й ті несли великі втрати від китайських винищувачів. Все змінилося з прибуттям «Зеро». Під час перших операцій із супроводу бомбардувальників жоден винищувач не піднявся в повітря на перехоплення, так як китайці дізналися про прибуття «Зеро» і ретельно розосередили свої літаки. Всього передсерійні «Зеро» знищили 99 літаків у Китаї (за іншими даними 266).

Під час нападу на Перл-Харбор у строю знаходилося 420 «Зеро». Американці часто виявляли їх набагато далі від авіаносців ніж припускали, через неймовірну дальність польоту — 2600 км. Також «Зеро» перевершували союзні винищувачі за багатьма іншими параметрами і швидко завоювали добру репутацію. Однак спеціальна тактика і нові винищувачі, розроблені союзниками, не дозволила «Зеро» добитися повної переваги в повітрі.

Японський ас Сабуро Сакаї згадував:

Ліві лапки Я був у повній впевненості в своїй здатності знищити «Грумман» і вирішив збити ворожий винищувач використовуючи тільки 7,7-мм кулемети. Я повернув вимикач 20-мм гармат в положення «вимк» і наблизився. З якоїсь незрозумілої причини, навіть після того, як я випустив п'ять або шість сотень куль прямо в «Грумман», літак не падав і продовжував політ. Я подумав що це дуже дивно — такого ніколи не траплялося раніше. Я став скорочувати відстань між літаками до тих пір поки що, здавалося, міг простягнути руку і доторкнутися до «Груммана». На мій подив, руль напрямку і хвіст перетворилися в клапті і виглядали як старий дірявий шматок ганчірки. Не дивно що з літаком в такому стані пілот не міг продовжувати бій. «Зеро», що отримав так багато куль перетворився б на вогненну кулю. Праві лапки

Відсутність захищенних паливних баків і будь-якого бронювання в поєднанні з небажанням пілотів, всупереч наказу, надягати парашути [4] призводило до великих втрат досвідчених кадрів. Ще більше загострював ситуацію триваліший період навчання японського льотчика у порівнянні із союзниками.

Так як вплутуватися в маневрений бій із «Зеро» було смертельно небезпечно, то для боротьби з ним американці використовували тактику «вдарив-утік» і «візерунок Тача» названий на честь винахідника — Джона «Джиммі» Тача. Ця тактика вимагає два літаки що летять на відстані близько 60 метрів. Коли «Зеро» сідає на хвіст одному з винищувачів, то вони починають повертати назустріч один до одного. Якщо «Зеро» продовжує переслідувати свою мету, то потрапляє в приціл другому винищувачу. Використання цієї тактики дало значні результати у битві у Кораловому морі та у битві за Мідвей, так само допомогло поправити становище американських пілотів до надходження на озброєння нових типів літаків.

Коли Grumman F6F Hellcat, Vought F4U Corsair та Lockheed P-38 Lightning з'явилися в небі над Тихим океаном «Зеро» зі своїм малопотужним двигуном утратив конкурентоспроможність. Співвідношення втрат з 1:1 зросло до більш ніж десяти збитих японських літаків на один американський. Такому успіху сприяла все більша кількість недосвідчених японських льотчиків. Однак у досвідчених руках «Зеро» все ще був смертельно небезпечний.

Модифікації[ред.ред. код]

A6M1[ред.ред. код]

Перший прототип A6M1 був закінчений у березні 1939 р. Він оснащувався двигуном Mitsubishi Zuisei 13 потужністю 780 к.с. (580 кВт) та дволопатевим повітряним гвинтом зі змінним у польоті кроком. Вперше піднявся в повітря 1 квітня 1939 року й напрочуд швидко пройшов всі тести. У вересні він був переданий флоту для тестування під позначенням «палубний винищувач A6M1 тип 0» лише з одним значним зауваженням — замінити повітряний гвинт на трилопатевий, щоб позбутися зайвої вібрації.

A6M2 модель 11[ред.ред. код]

Під час тестування флотом перших двох прототипів надійшла пропозиція оснастити третій прототип двигуном Nakajima Sakae 12 потужністю 940 к.с. (700 кВт). Mitsubishi мала свій власний двигун цього класу — Kinsei, тому пішла на це з небажанням. У січні 1940 р. перший A6M2 з двигуном Sakae 12 піднявся в повітря. Додаткова потужність двигуна сильно покращила характеристики літака в порівнянні з початковими специфікаціями.

Нова модель була настільки надійною, що флот мав 15 побудованих та перенаправлених в Китай літаків перш ніж закінчився повний набір тестів. У перші A6M2 почали здійснювати бойові вильоти в серпні 1940 року над провінцією Чунцин. Радянські винищувачі І-16 та І-153, що були серйозною проблемою для A5M, для «Зеро» не представляли загрози. Так, в одній сутичці, 13 «Зеро» раптово атакували велику групу китайських І-15 та І-16, за півгодини, знищили 27 з них, без втрат для себе [5]. Після таких повідомлень флот наказав запустити літак у серійне виробництво.

Звіти про характеристики «Зеро», які надходили в США, не сприймалися серйозно військовим командуванням, яке не вірило у здатність Японії побудувати такий літак [6].

Nakajima A6M2-N «Rufe»[ред.ред. код]

Докладніше: Nakajima A6M2-N

На початку 1941 року почалася розробка поплавкового літака на основі моделі 11. Інженери Nakajima прибрали стійки шасі, встановили великий підфюзеляжний поплавець з паливним баком всередині, на лонжероні закріпили два підтримувальних поплавця, збільшили площу руля і додали невеликий кіль під фюзеляжем. 8 грудня 1941 року прототип здійснив перший політ. Прийнятий на озброєння в липні 1942 р. під позначенням «морський поплавковий винищувач тип 2 модель 11».

A6M2 «Зеро» модель 21 на палубі авіаносця «Сьокаку» готуються до нападу на Перл-Харбор

A6M2 модель 21[ред.ред. код]

У листопаді 1940 року була представлена модифікація з складними на 500 мм закінченнями крила, що дозволяло розміщатися на авіаносці. Раніше це було неможливо, так як палубні підйомники авіаносців японського флоту не були пристосовані для літаків з довжиною крила понад 11 метрів. 740 літаків цієї модифікації були побудовані Mitsubishi та 800 — Nakajima.

Так само ця модель стала основою для двомісного тренувального літака A6M2-K, 508 одиниць якого збудували Hitachi та 21-й арсенал морської авіації в Сасебо.

A6M3 модель 32[ред.ред. код]

В кінці 1941 року Nakajima представила двигун Sakae 21 потужністю 1130 к.с. (840 кВт) оснащений двоступінчастим нагнітачем що збільшує продуктивність на великих висотах. З-за нагнітачів новий двигун був трохи важче і довше, що призвело до зміщення центру ваги занадто далеко вперед. Було прийнято рішення скоротити на 200 мм кріплення двигуна до моторами зсуву його, таким чином, до кокпіту. Це спричинило зменшення ємкості головного паливного бака, розташованого прямо за двигуном, з 518 до 470 літрів.

Іншою важливою зміною було видалення складних закінчень крила. Це дало набагато більший ефект ніж очікувалося спочатку. Менша площа крила збільшила швидкість обертання, а зменшений лобовий опір дозволяв пікірувати на швидкості до 670 км/год. З іншого боку зменшилися маневреність та дальність польоту, що дуже не подобалося пілотам та Штабу морської авіації. Менший радіус дії вніс серйозні обмеження під час кампанії на Соломонових островах в 1942 році.

Так само були збільшені магазини крилових 20-мм гармат, тепер вони могли вміщати до 100 снарядів (раніше 60). Магазини, виконані у вигляді барабанів, стали виступати за габарити крила і були закриті обтічником.

Модель 32 почала проводитися в квітні 1942 р. Всього побудовано 343 літака. Спочатку військові США зарезервували кодову назву «Hamp» для цієї моделі перш ніж усвідомили що це всього лише модифікація «Зеро».

A6M3 модель 22[ред.ред. код]

З-за втрати частини авіаносців при острові Мідвей літакам доводилося діяти з сухопутних баз, літаючи на великі відстані. Щоб компенсувати зменшений радіус дії моделі 32 знову стали використовуватися складні закінчення крил. Так само стали встановлюватися два додаткових крилових паливних бака по 45 літрів. Таким чином вдалося досягти найбільшої дальності польоту серед всіх моделей «Зеро».

На деякі літаки (позначалися «модель 22а») ставилися удосконалені гармати Тип 99 модель 2 модифікація 3 з подовженим стволом, та збільшеною скорострільністю. Ще кілька прототипів, позначених «модель 22б», озброювалася 30-мм гарматою Тип 5, але в серію не пішли з-за слабкості конструкції крила що не витримує віддачу настільки потужних гармат.

Всього, з грудня 1942 р. було вироблено 560 літаків цієї моделі.

A6M4[ред.ред. код]

Два A6M2, оснащені експериментальною моделлю двигуна Sakae з газотурбінних нагнітачів для використання на великих висотах, отримали позначення A6M4. В 1943 р. за розробку модифікації і тестування цих двох прототипів взявся 1-й технічний арсенал морської авіації в Йокосуке. Брак необхідних сплавів використовуваних у виробництві газотурбінної нагнітачів сильно позначився на розробці і вона була згорнута. Дані, отримані при розробці A6M4, в подальшому використовувалися при виробництві більш технологічного A6M5, і дозволили прискорити його розробку що велась у той час Mitsubishi.

A6M5 модель 52[ред.ред. код]

A6M5 модель 52

A6M5 — модифікація A6M3 на який стали встановлювати крило меншого розмаху — 11 метрів (площа 21,3 м ²) з посиленою обшивкою, завдяки чому збільшилася швидкість обертання і досягалася швидкість 657 км/год в пікіруванні. Так само була перероблена система вихлопу — кожна пара циліндрів отримала по вихлопному патрубку, замість загального колектора вихлопних газів — це дало кілька додаткових км/год до швидкості. Щоб розпечені вихлопні гази не прожарювали обшивку в районі патрубків її підсилили сталевим листом. Швидкість літака зросла до 565 км/год на висоті 6000 м, ставши, таким чином, найшвидшої модифікацією «Зеро». Загалом було побудовано 1701 літак.

Варіанти[ред.ред. код]

  • 'A6M5a «Kou»' — встановлювалися гармати Тип 99-II Мк 4 з стрічковим живленням по 125 снарядів.
  • 'A6M5b «Otsu»' — перша модель отримала 50-мм лобове бронескло. Фюзеляжні баки оснащувалися системою пожежогасіння. Один 7,7-мм кулемет замінили на 13,2-мм кулемет Тип 3.
  • 'A6M5c «Hei»' — останній 7,7-мм кулемет демонтували. У крилі, поруч з 20-мм гарматами, змонтували два додаткових 13,2 мм кулемета. Пілот отримав захист у вигляді бронеспинки і бронезаголовник. За кабіною пілота змонтували додатковий протектирований бензобак на 140 літрів.
  • 'A6M5d-S' — нічний винищувач озброєний однієї 20-мм гарматою.

A6M6c[ред.ред. код]

A6M6 в морському музеї в Куре (музей Yamato)

Ідентичний A6M5c, але оснащувався двигуном Nakajima Sakae 31 з системою впорскування водно-метаноловой суміші та протектированимі криловимі баками.

A6M7[ред.ред. код]

Ідентичний A6M6. Двигун Nakajima Sakae 31b, з двоступінчастий нагнітачів і без системи вприскування водно-метаноловой суміші. Використовувався для атак камікадзе.

A6M8[ред.ред. код]

Ідентичний A6M6. Оснащувався двигунами Mitsubishi Kinsei 62. Побудовано два прототипи.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хорикоши Д., Окумия М., Кайдин М. «Зеро!» (Японская авиация во Второй мировой войне), стр. 232
  2. http://www.chuckhawks.com/best_fighter_planes.htm
  3. http://base13.glasnet.ru/aoj/mi/a6m.htm (рос.)
  4. Сакаї Сабуро «Самурай !» (рос.)
  5. Хорікоші Д., Окумія М., Кайдін М. «Зеро!» (Японська авіація у Другій світовій війні), стр. 40
  6. Хорікоші Д., Окумія М., Кайдін М. «Зеро!» (Японський авіація у Другій світовій війні), стр. 68, 69

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]