Mycobacterium tuberculosis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mycobacterium tuberculosis
Колонії бактерії M. tuberculosis
Колонії бактерії M. tuberculosis
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Actinobacteria
Ряд: Actinomycetales
Підряд: Corynebacterineae
Родина: Mycobacteriaceae
Рід: Mycobacterium
Група видів: Mycobacterium tuberculosis complex
Вид: M. tuberculosis
Біноміальна назва
Mycobacterium tuberculosis
Zopf 1883
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1773
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mycobacterium tuberculosis

Mycobacterium tuberculosis, Паличка Коха — бактерія, що викликає переважну більшість випадків туберкульозу[1]. Ця бактерія була вперше описана 24 березня 1882 року Робертом Кохом, який згодом отримав за це відкриття Нобелівську премію з фізіології і медицині 1905 року; бактерія також відома як «паличка Коха». Геном M. tuberculosis був секвенований в 1998 році[2][3].

Морфологія[ред.ред. код]

  • Гр+ тонкі, злегка зігнуті поліморфні палички (M.tuberculosis) (M.bovis — короткі, товсті палички)
  • довжина до 8 мкм (M.bovis — до 2-3 мкм)
  • кислотно-, луго-, спиртостійкі
  • в клітинній стінці є високий вміст ненасичених жирних кислот (міколова кислота), ліпідів, восків (до 40%)
  • нерухомі
  • спор та капсул не утворюють
  • в організмі хворого під дією ХТЗ можуть утворювати фільтрівні та L-форми
  • в мазках-препаратах виявляють за методом Ціля-Нільсена
  • в клітині при фарбуванні спостерігається тигроїдність — чергування кислотостійких (зерна Шпленгера) і некислотостійких ділянок (метафосфатні зерна Муха)

Фізіологія[ред.ред. код]

M. tuberculosis є облігатним аеробом, це слабо грамо-позитивна кислотостійка мікобактерія, що фарбується за Зіль-Нельсеном (кислотостійке фарбування). Хоча більшість мікобактерій не відповідають критерію грам-позитивності (тобто вони не зберігають фарбник кристал-віолет), вони також як і грам-позитивні бактерії не мають другої клітинної мембрани і класифікуються до типу Actinobacteria або «грам-позитивні бактерії з високим GC-вмістом»[1]. За сприятливими умовами M. tuberculosis ділиться кожні 15 — 20 годин, тобто надзвичайно повільно в порівнянні з іншими бактеріями, які зазвичай діляться кілька разів на годину (наприклад, E. coli може ділитися приблизно кожні 20 хвилин). Це маленька бацила, що може витримати слабкі дезинфікуючі засоби і виживає в сухих умовах протягом тижнів.

Культуральні властивості[ред.ред. код]

  • аероби або факультативні анаероби
  • оптимальна температура — 37°С
  • рН — 7,0-7,2
  • вибагливі до поживних середовищ (потребують додавання вітамінів групи В, гліцерину, амінокислот)

на щільних середовищах

R-форми колоній — крихкі, бугристі, зморшкуваті, кремового кольору, нагадують суцвіття цвітної капусти

на рідких середовищах

суха, зморшкувата плівка, не змочується водою, піднімається на стінку, бульйон прозорий

Спеціальні поживні середовища[ред.ред. код]

  • гліцеринові середовища (гліцериновий бульйон)
  • картопляні середовища
  • яєчні середовища (Левенштейна-Йєнсена, Петрова, Петран΄яні)
  • напівсинтетичні та синтетичні середовища (середовище Сотона)
  • середовище для виділення L-форм бактерій
  • середовище Прайса (цитратна кров)

В залежності від швидкості росту на спеціальних поживних середовищах мікробактерії поділяються:

  1. Швидкоростучі (до 7 діб) — збудники атипових мікобактеріозів (18 видів)
  2. Повільноростучі (>7 діб) — M.tuberculosis, M.bovis, деякі атипові мікобактерії (біля 20 видів)

Не ростуть на поживних середовищах — M. leprae

Мікобактерії повільно ростуть на поживних середовищах (швидкість росту залежить від часу генерації — 18-24 год):

  1. На щільних — ріст через 18-21 добу (M.tuberculosis), 28-35 діб (M.bovis)
  2. На рідких — через 10-14 діб

Резистентність[ред.ред. код]

  • стійкі в зовнішньому середовищі (за рахунок великого вмісту ліпідів в клітині)
  • стійкі до висушування
  • стійкі до високих температур (100°C — 5-7 хв)
  • стійкі до дезінфектантів (до фенолів)
  • нечутливі до більшості антибактеріальних ХТЗ
  • чутливі до УФО

Патогенність[ред.ред. код]

  • обумовлена структурними компонентами клітини
  • Cord-фактор (диміколат трегалози)
- пригнічує міграцію лейкоцитів
- антифагоцитарний фактор
- місцева токсична дія
Виявляють за допомогою методів Прайса та Школьнікової — мазки поміщають у цитратну кров, через 3-4 доби скельця виймають, фарбують за Цілем-Нільсеном, виявляють мікроколонії у вигляді кіс або жгутів
  • Ендотоксин (туберкулін)
Має 3 фракції:
  1. туберкулопротеїнова — зумовлює розвиток ГЧУТ
  2. туберкулоліпідна — зумовлює незавершений фагоцитоз, сприяє утворенню сирнистого некрозу, гігантських клітин Пирогова-Ланганса. До фракції входять жирні кислоти, фосфатиди, сульфатиди
  3. туберкулополісахаридна — сприяє утворенню лімфоцитарного валу

Епідеміологія[ред.ред. код]

  • Джерело інфекції — хвора на відкриту форму людина (M.tuberculosis) або тварина (M.bovis)
  • Шляхи інфікування:
- повітряно-крапельний
- повітряно-пиловий
- аліментарний
- трансплацентарний (при ураженні плаценти)

Патогенез[ред.ред. код]

При первинному інфікуванні в легенях утворюються локальні вогнища специфічного продуктивного запалення (має типову гістологічну картину):

- при доброякісному перебігу (достатньому імунітеті) — інволюція запального процесу, з наступною петрифікацією (кальцинацією)
- при несприятливому перебігу — подальший розпад тканин, можлива лімфогенна або гематогенна десимінація збудника, ураження різних систем органів (особливо легень: каверни, абсцеси, інфільтрати)

Розрізняють легеневу та не легеневі форми (туберкульоз шлунку та кишечника, нирок, мозкових оболонок, кісток та ін.)

Імунітет[ред.ред. код]

  • нестійкий
  • нестерильний
  • клітинний
  • антитіла виробляються в низьких титрах і не мають протективного значення (АТ-свідки)
  • формується стан ГЧСТ (обмежує розмноження бактерій, фіксує їх у вогнищі запалення) — виявляють за допомогою алергічних реакцій

Лабораторна діагностика[ред.ред. код]

  • Матеріал для дослідження:
- харкотиння
- ексудат з плевральної порожнини
- асцитична рідина
- випорожнення
- сеча
- спинномозкова рідина
- кров

Для виявлення бактерії в організмі людини для аналізу збирається зразок мокротиння, зазвичай уранці протягом трьох послідовних днів, оскільки одиничний аналіз може бути негативним через низьке число організмів. Зразок оброблюється 3 % розчином KOH або NaOH для розчинення і дезактивації. Фарбування за Грамом не проводиться, оскільки організм є «кислотостійкою бацилою» (AFB), тобто не піддається дії певних барвників в кислиму розчині. Зазвичай використовується фарбування за Ціль-Нельсеном, при якому AFB забарвлюються в яскраво-червоний колір, що виділяється на блакитному фоні[4]. Причиною такого кислотостійкого фарбування є товста воскоподібна клітинна стінка бактерії[5]. Воскоподібні властивості клітинної стінки обумовлені присутністю міколової кислоти, яка також відповідальна за утворення типової казеозної гранулеми при туберкульозі. Компонент, що відповідає за цей ефект, називаеться корд-фактором (тригалоза-6,6-димиколат). Існує система градації хвороби, заснувала на числі організмів, що спостерігалися у кожному полі зору мікроскопу. Як і інші кислотостійкі бацили, M. tuberculosis можна також виявити за допомогою флюоресцентної мікроскопії, використовуючи фарбник родамін аурамін, який зафарблює бакрерій в золотистий колір. Також, M. tuberculosis можна виявити за допомогою вирощування на середі Ловенштавкірірврвочакйна-Дженсена, яка традиційно використовувалася для цієї мети. Проте, цей метод дуже повільний: цей організм вимагає 6-8 для росту, що зрачно уповільнює діагностику. Дешо швидше результати можуть бути отримані, використовуючи середовище Мадлебрука.

Методи діагностики[ред.ред. код]

Мікроскопічний метод[ред.ред. код]

Основні переваги: простота, легкість виконання, доступність для будь-якого типу лабораторій

  • Недолік: недостатня інформативність
  • Матеріал піддають збагаченню, фарбують за Цілем-Нільсеном.
  • Результативніший метод — РІФ

Бактеріологічний метод[ред.ред. код]

  • Переваги: дозволяє виділити чисту культуру збудника, ідентифікувати її, визначити вірулентність та чутливість до ХТЗ
  • Недолік: отримання результату через 3-4 тижні (до 12 тижнів)

1 етап — матеріал обробляють сірчаною кислотою, висівають на спеціальні середовища 2 етап — вивчення культуральних та ферментативних властивостей

- ніациновий тест — визначають здатність з ніацину синтезувати нікотинову кислоту (M.tuberculosis (+), M.bovis (-)
- метод Прайса, Школьнікової

Біологічний метод[ред.ред. код]

  • матеріал вводять в пахвинну ділянку:
- кролю (чутливі до M.bovis)
- морській свинці (чутливі до M.tuberculosis)
  • через 1,5-2 тижні збільшуються лімфатичні вузли, некроз в місці введення
  • через 3-6 тижнів тварини гинуть від генералізованої інфекції (після розтину в мазках виявляють збудника, у внутрішніх органах — туберкули)

Серологічний метод[ред.ред. код]

  • використовують для діагностики ранніх та прихованих форм, нелегеневих, закритих легеневих форм
  • недолік: низька специфічність антитіл, часті хибнопозитивні результати
  • РЗК, РНГА

Алергічний метод[ред.ред. код]

  • оснований на постановці внутрішньошкірної проби Манту. Використовують для:
  • визначення рівня поствакцинального імунітету;
  • визначення категорій, які підлягають ревакцинації
  • діагностики і виявлення тубінфікованих осіб
  • діагностики захворювання

Типи туберкулінів[ред.ред. код]

  • Alt-туберкулін («старий», туберкулін Коха) — отримано із бульйонної культури M.bovis і випарено до сухого залишку (недолік — велика кількість баластних речовин)
  • PPD (сучасний) — очищений протеїновий дериват

Інтерпретація результатів реакції Манту[ред.ред. код]

  • облік результатів проводять через 48-72 год від моменту постановки.
  • позитивний результат — поява набряку та гіперемія. Якщо:
d > 5 мм — проба позитивна (імунні)
d > 10 мм — різко позитивна (інфіковані)
d > 15 мм — гіперегічна (інфіковані)
  • негативний результат — відсутність папули (відсутність імунітету)

Профілактика[ред.ред. код]

  • неспецифічна
  • специфічна — проводять згідно з календарем щеплень — на 3-5 добу після народження; в 7, 12, 17, 22, 27-30 — при негативній реакції Манту
  • використовують живу вакцину БЦЖ (BCG — Bacille Calmette et de Guerin)- одержана в 1921 р.

Лікування[ред.ред. код]

  • неспецифічне — етітропне

Протитуберкульозні препарати діляться на 2 групи:

  • першого ряду (похідні ізоніктинової кислоти, ПАСК, солі стрептоміцину, етамбутол, рифампіцин)
  • другого ряду (альтернативні) — циклосерин, канаміцин, етіонамід та ін.
  • Препарати призначають тривалими курсами, одночасно декілька препаратів

Примітки та джерела[ред.ред. код]

  1. а б Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9. 
  2. Cole ST; Brosch R; Parkhill J; et al. (1998). «Deciphering the biology of Mycobacterium tuberculosis from the complete genome sequence.». Nature 393. с. 537–544. 
  3. Camus JC; Pryor MJ; Medigue C; Cole ST. (148). «Re-annotation of the genome sequence of Mycobacterium tuberculosis H37Rv». Microbiology 2002. с. 2967–2973. 
  4. Flowers T (1995). «Quarantining the noncompliant TB patient: catching the «Red Snapper»». Journal of health and hospital law : a publication of the American Academy of Hospital Attorneys of the American Hospital Association 28 (2). с. 95–105. PMID 10141473. 
  5. Madigan, Michael; Martinko, John (editors) (2005). Brock Biology of Microorganisms (вид. 11th ed.). Prentice Hall. ISBN 0-13-144329-1. 

Посилання[ред.ред. код]