Nakajima B5N

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nakajima B5N
Nakajima B5N2 в польоті
Nakajima B5N
Призначення: палубний торпедоносець та бомбардувальник 
Перший політ: 1937 
Прийнятий на озброєння: 1937 
Період використання: 1937-1945 
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії 
Історія виробництва
Всього збудовано: 1 149 
Характеристики
Екіпаж: 3 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 378 км/г км/г
Дальність польоту: 1 990 км км
Практична стеля: 8 620 м м
Розміри
Довжина: 10,2 м м
Висота: 3,7 м м
Розмах крил: 15,5 м м
Площа крил: 37,7 м² м²
Маса
Споряджений: 3 800 кг кг
Силова установка
Озброєння
Внутрішнє бомбове навантаження: 1 торпеда (тип 91)
або 2х250-кг бомби
або 6х60-кг бомб
або1х800-кг бомба кг
Кулеметне озброєння 1х7,7-мм кулемет 
Nakajima B5N

Nakajima B5N (яп. 中島 B5N) - серійний палубний торпедоносець та бомбардувальник Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників — «Кейт» (англ. Kate).

Історія створення[ред.ред. код]

Технічне завдання на створення палубного торпедоносця та горизонтального бомбардувальника було сформульоване в 1934 році. Прототип здійснив перший політ у січні 1937 року, і вже того ж року почав надходити у війська у модифікації B5N1 з однорядним 840-сильним двигуном. Також випускався учбовий варіант літака під назвою B5N1-1.

З початком експлуатації продовжувались роботи з покращення характеристик B5N1, і в січні 1939 року з'явилась нова модель B5N2, оснащена дворядним 1000-сильним двигуном Nakajima Sakae з меншим капотом. В 1941 році моделі B5N2 почали замінювати попередню модифікацію в частинах першої лінії.

На момент початку війни на Тихому океані B5N був найкращим палубним торпедоносцем у світі. Він був швидший та ефективніший за аналогічні літаки противника - американського Douglas TBD Devastator та англійського Fairey Swordfish. Літак використовувався в частинах першої лінії до літа 1944 року, потім був переведений на виконання допоміжних задач - патрулювання та морська розвідка.

Екіпаж складався з трьох чоловік - пілота, бомбардира-спостерігача та стрілка-радиста.

Бойове використання[ред.ред. код]

Nakajima B5N злітає з авіаносця Акаґі

Вперше B5N1 був задіяний під час Японсько-китайської війни, де діяв як сухопутний бомбардувальник. Бойовий досвід виявив недоліки літака, що були в основному пов'язані з відсутністю захисту та паливними баками. Прагнучи зберегти високі якості літака, флот не хотів посилювати бронювання, яке б призвело до збільшення ваги. Натомість, було вирішено оснастити дітак потужнішим двигуном для збільшення швидкості, що давало б змогу утікати від ворожих винищувачів. Так з'явилась модифікація B5N2, оснащена потужнішим двигуном. Хоча слабкі сторони не були усунуті, ця модифікація почала замінювати B5N1.

Саме B5N2 взяли участь у нападі на Перл-Харбор. Саме на B5N летів Міцуо Фучіда, керівник атаки. Перша хвиля включала 50 літаків B5N, озброєних бомбами та 40 B5N, озброєних торпедами. У другій хвилі було 54 B5N, що діяли як бомбардувальники. Зафіксовано 30 % влучань у торпедоносців та 27 % влучань у бомбардувальників. Всього в Перл-Харборі було втрачено 5 літаків B5N.

8 травня 1942 року 8 торпедоносців B5N брали участь в ударі по американському флоту в битві у Кораловому морі. Вони добились 2 попадань торпед в авіаносець «Лексінгтон».

В битві за Мідвей літаки B5N брали участь у бомбовому ударі по атолу. В повітря було піднято 36 літаків B5N з авіаносців «Хірю» та «Сорю». Під час американської атаки на авіаносці «Акаґі» та «Каґа» було знищено 36 B5N, що стояли на палубі. 10 торпедоносців B5N під командуванням лейтенанта Томонага брали участь у другому нальоті на авіаносець «Йорктаун» та досягли 2 точних влучань.

В жовтні 1942 року B5N використовувались в бою біля островів Санта-Крус, де атакували американський флот двома хвилями - 18 торпедоносців з «Дзуйкаку» та 12 торпедоносців з «Сьокаку». Вони досягли двох торпед в авіаносець «Хорнет». Пізніше група з 9 B5N атакувала авіаносець «Ентерпрайз» та завдала йому важких ушкоджень трьома торпедами.

Фактично, з початку 1943 року літаки B5N перестали використовуватись як палубна авіація та були переведені в Рабаул. Їх замінили B6N «Tenzan».

7 літаків B5N взяли участь в бою біля острова Трук 17-18 лютого 1944 року. Їм вдалось наблизитись до американської ескадри та добитись одного влучання в авіаносець «Інтерпід», після чого авіаносець був змушений піти у Сан-Франциско для ремонту.

20 червня 1944 року під час битви у Філіппінському морі флот мав 12 літаків B5N. Після битви всі літаки, які залишились, були виведені зі стройових частин та використовувались як учбові літаки або для патрулювання. Декілька машин використовувались як літаки-камікадзе під час битви за Окінаву.

Близько 20 B5N дислокувались на Хокайдо та Курильських островах. 18 серпня 1945 року чотирьом B5N2 вдалось потопити радянський тральщик. Це була остання операція B5N у Другій світовій війні.

Модифікації[ред.ред. код]

  • Type K: прототип
  • B5N1: перша серійна модифікація
  • B5N1-K: учбовий варіант
  • B5N2: вдосконалена модифікація

Тактико-технічні характеристики (B5N2)[ред.ред. код]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

  • Кулеметне:1× 7,7 мм кулемет
  • Бомбове навантаження:
  • Бомбове навантаження: на зовнішній підвісці могли розміщуватись:
    • 1× 800 кг торпеда (тип 91) або
    • 2× 250 кг бомби або
    • 6× 60 кг бомб або
    • 1х 800 кг протипалубна бронебійная бомба, створена на базі снаряда лінкора

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • М. Шарп. Самолеты Второй Мировой/М. АСТ, 2000-352 с. ISBN 5-17-002174-7