Для запису другого альбому Nirvana музиканти вирушили до студії продюсера Бутча Віга Sound City, розташованої на околицях Лос-Анджелеса. Вони вже грали нові пісні на концертах, перебираючи різні варіанти текстів. Студійна робота тривала кілька тижнів. До кінця травня роботу було закінчено, а нові пісні були випробувані на концерті в невеликому лос-анджелеському клубі Jabberjaw. Зведення альбому було завершено на початку червня. Замість оригінальної назви альбому Sheep, лідер гурту Курт Кобейн зупинився на Nevermind (укр.Незвертайуваги), що точно відображала його ставлення до життя та приваблював своєю граматичною неправильністю[1].
Звукозаписна компанія DGC розпочала роботу над рекламою платівки, не маючи великих очікувань щодо продажів та сподіваючись реалізувати близько 50 тисяч копій (для порівняння — тираж платівки Goo значно відоміших Sonic Youth становив 118 тисяч екземплярів). 15 серпня Nirvana виступила в клубі Roxy перед керівниками Geffen і справила на них гарне враження. Віцепрезидент компанії обережно припустив, що продажі Nevermind можуть досягти 100 тисяч копій. Через кілька днів було знято кліп «Smells Like Teen Spirit». В серпні 1991 року Nirvana вирушила у тур Європою з Sonic Youth. Виступ у Редінгу на найбільшому британському рок-фестивалі перед 70 000 глядачів, де Курту Кобейну вдалося виступити зі своїм кумиром Юджином Келлі з гурту The Vaselines, музикант пізніше називав найкращим моментом свого життя[2][3].
9 вересня у Великій Британії вийшов сингл «Smells Like Teen Spirit». 13 вересня гурт відсвяткував майбутній реліз альбому в сіетлському клубі Re-bar, але музиканти були настільки п'яні, що їх вигнали із закладу. 15 вересня на автограф-сесію в магазині Beehive Records прийшло близько двохсот осіб замість п'ятдесяти, і музиканти почали підозрювати, що стають знаменитими[4]. 24 вересня альбом Nevermind надійшов у продаж. За чотири тижні перебування в американському хіт-параді Billboard 200 платівка піднялася зі 144-го на 35-те місце, чому сприяло поширення синглу "Smells Like Teen Spirit" по радіостанціях країни. Деякі ведучі не наважувалися пускати пісню в ротацію через нерозбірливий текст, але після великої кількості дзвінків від слухачів її стали регулярно крутити в ефірі. На телеканалі MTV спочатку відмовлялися показувати кліп, однак у листопаді включили його до програми «120 хвилин», а пізніше додали до регулярної ротації в категорії Buzz Bin[5][6].
Популярність гурту стала приголомшливою, всі концерти проходили з аншлагом. Музиканти взяли за правило руйнувати інструменти та обладнання, і менеджеру Nirvana доводилося щотижня компенсувати завдану шкоду[7]. Активні гастролі та ротація "Smells Like Teen Spirit" на радіо і телебаченні позначилися на продажах Nevermind. Перед кожним концертом надходили нові дані про кількість проданих копій. Перебуваючи в Сан-Дієго, музиканти дізналися, що було реалізовано 100 000 екземплярів альбому, коли гурт грав в Лос-Анджелесі, ця цифра досягла 200 000, а після повернення в рідний Сіетл напередодні ХеллоуїнаNevermind став «золотим» з тиражем 500 000 примірників[8][9].
В перший час Nevermind не отримував великої кількості оглядів від преси, а багато видань і зовсім проігнорували альбом. Через місяці після його випуску і після того, як «Smells Like Teen Spirit» отримав широку ротацію на радіо і телебаченні, друковані ЗМІ «схаменулися», щоб написати про феномен, яким став альбом. До цього моменту більша частина уваги впала на Кобейна, а не на сам альбом. Перші огляди, надруковані до «істерії» навколо альбому, були переважно позитивними[10]. Карен Шомер з The New York Times писала: «З цим альбомом Nirvana, звичайно, досягла успіху. В альбомі є достатня кількість загадкових текстур, мінливих настроїв, інструментальних уривків і винахідливої гри слів, щоб забезпечити собі розвагу на довгі години». Шомер завершила: «Nevermind є досвідченішим і прискіпливішим продуктом, ніж роботи їхніх колег по цеху, на кшталт Dinosaur Jr. і Mudhoney, які досі не запропонували нічого подібного»[11].
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
