Nieuport

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ньєпор
Nieuport
Заснування 1902
Закриття (ліквідація) 1932
Причина закриття поглинена SNCAO
Штаб-квартира Франція Франція
Ключові особи Гюстав Делаж
Галузь авіабудування

Ньєпо́р (фр. Nieuport), пізніше Ньєпор-Делаж (фр. Nieuport-Delage) — французька авіабудівна компанія, що існувала в період з 1902 по 1932 рік. До Першої світової війни виробляла спортивні літаки, під час і після війни — винищувачі. На винищувачах фірми літало багато льотчиків Антанти, зокрема французький ас Жорж Гінемер.

Історія[ред.ред. код]

Початковий етап[ред.ред. код]

Ньєпор 17 °C.1 — винищувач часів Першої світової війни
Каталог монопланів Ньєпор, близько 1911

Спочатку компанія була заснована під назвою «Ньєпор-Дюплекс» (фр. Nieuport-Duplex) 1902 року для виробництва деталей двигунів. 1909 року фірма стала називатися «Сосьєте Женераль д'Аеро-локомосьон» (фр. Société Générale d' Aéro-locomotion),[1] та вийшла зі своєю продукцією (включаючи деталі систем запалювання) на ринок авіабудування. У цей час був створений перший літак фірми — слабкий одномісний моноплан, що невдовзі був знищений повінню. Другий літак злетів у кінці 1909 року. Він мав усі принципові особливості сучасних літаків, зокрема горизонтальне оперення, що створює негативну підйомну силу (тобто підйомна сила стабілізатора була спрямована вниз, а не вгору, як, наприклад, на літаках фірми Блеріо Еронотік (фр. Blériot Aéronautique)) — така схема видавалася більш безпечною. Літак також мав повністю закритий фюзеляж, який захищав льотчика від рухомих елементів конструкції.

1911 року компанія була переорієнтована безпосередньо на випуск літаків, хоча й продовжувала випускати всю номенклатуру окремих деталей, зокрема повітряні гвинти). З 1911 року компанія називається «Ньєпор е Деплант» (фр. Nieuport et Deplante).

1911 року Едуар Ньєпор (фр. Edouard Nieuport) (один з декількох братів) загинув, випавши з літака, і компанію очолив відомий ентузіаст розвитку авіації Анрі Дойч де ла Мерт (фр. Henri Deutsch de la Meurthe). За його головування назва змінилася на «Сосьєте Анонім дез Етабліссма Ньєпор» (фр. Société Anonyme des Établissements Nieuport), а розробка поточних проектів була продовжена, хоча Шарль Ньєпор (фр. Charles Nieuport) (другий за старшинством з братів) також загинув в іншій льотній пригоді (1912 року він зірвався в штопор), тож місце головного конструктора зайняв швейцарський інженер Франц Шнайдер (фр. Franz Schneider), більш відомий своїми роботами у його наступного наймача, німецької фірми, L.V.G.,[2] та затяжний боротьбою з Антоном Фоккер (нім. Anton Herman Gerard 'Anthony' Fokker) за патенти на синхронізатор для кулемета. Шнайдер покинув фірму «Nieuport» наприкінці 1913 року.

Гюстав Делаж та Перша світова війна[ред.ред. код]

Винищувач Ньєпор 11

Після відходу Шнайдера головним конструктором у січні 1914 року став Гюстав Делаж (не має жодного відношення до автомобільної компанії Delage).[3] Новий генеральний конструктор взявся за розробку гоночного півтораплана — різновиду біплана, нижнє крило якого має значно меншу хорду, ніж верхнє та являє собою однолонжеронною конструкцією, замість зазвичай поширенішої дволонжеронної. Цей літак не був готовий до початку Першої світової війни, але під назвою Ньєпор 10 широко застосовувався військово-повітряними силами Королівського військово-морського флоту (Royal Naval Air Service — R.N.A.S.) Великої Британії, а також французькими та російськими військово-повітряними силами.[4] Льотні характеристики Ньєпор 10 і більш потужного Ньєпор 12, який також був на озброєнні Королівського льотного корпусу (Royal Flying Corps — R.F.C.) були такі, що дозволяли застосовувати зазначені літаки як винищувачі. Поліпшивши конструкцію Ньєпора 10 і зменшивши його розміри, фірма Nieuport створила літак, спочатку розроблений як винищувач — Ньєпор 11 (також відомий як «Ньєпор Бебе» (фр. bébé, досл. «немовля»).[5]

До кінця 1917 року більшість літаків фірми мали компонувальну схему півтораплана, принципово аналогічну до Ньєпора 10, конструкція якої послідовно поліпшувалася: встановлювалися потужніші двигуни, крила більшого розмаху, удосконалювалася конструкція фюзеляжу; поки цей ряд не завершився появою Ньєпора 27. Ньєпори з V-подібними стійками потерпали від слабкості конструкції, притаманної схемі півтораплана, і потребували обережного пілотування, щоб уникнути поломок крила. До березня-квітня 1917 року півторапланна конструкція морально застаріла порівняно з новітнім німецьким Albatros D.III, і у військово-повітряних силах Франції літаки-півтороплани стали замінювати на SPAD S.VII. Більшість пізніших одномісних Ньєпорів використовувалися як навчальні літаки поглибленої льотної підготовки, а не бойові винищувачі, хоча кілька льотчиків, особливо Альбер Балл та Шарль Ненжессьє надавали перевагу літакам «Ньєпор». Льотчики Едвард Рікебакер та Вільям «Біллі» Бішоп здобули на літаках «Ньєпор» деякі зі своїх перших перемог.[6]

Проект Ньєпор 28 став для фірми Nieuport першим літаком з дволонжеронною конструкцією як верхнього, так і нижнього крил, хоча силовий набір залишився доволі слабким. Французькі ВПС вже вибрали SPAD S.XIII для заміни SPAD S.VII і випущені до цього моменту Ньєпор 28, здавалося, чекала доля тренувальних машин. Але через брак SPAD'ів S.XIII перші винищувальні ескадрильї Авіаційної служби Армії США (USAAS), отримали на озброєння Ньєпори 28. За час своєї недовгох служби в USAAS Ньєпор 28 став першим винищувачем, який застосовувався авіачастинами США в бою.[7]

Після Першої світової війни[ред.ред. код]

До кінця 1918 року фірма випустила два нові типи: Ньєпор 29 і Ньєпор 31. 29-й відрізнявся від більш ранніх Ньєпорів обтічним дерев'яним фюзеляжем-монококом, двигуном Іспано-Суїза потужністю 300 к.с. та сильно розчаленою двостійковою біпланною коробкою. 31-й був монопланом, який виріс з того ж фюзеляжу, що і 28-й. Спеціально модифіковані варіанти Ньєпорів 29 і 31 встановили рекорди швидкості та висоти, а 31-й ще й став першим літаком, який перевищив швидкість 200 миль/год (320 км/год) в горизонтальному польоті (під керуванням Жозефа Саді-Леконта (фр. Joseph Sadi-Lecointe)).

1921 року фірма «Nieuport» поглинула компанію Сосьєте Астра (фр. Société Astra), відому своїми повітряними кулями, після чого недовгий час називалася «Nieuport-Astra». Незабаром назва була змінена на «Nieuport-Delage» на честь заслуг головного конструктора, Гюстава Делажа, який провів компанію крізь воєнні роки. У цей час також була поглинена компанія Телльє (Tellier), яка виробляла гідролітаки.

Незважаючи на численні успіхи, продемонстровані Ньєпорами 29 і 31 у встановленні рекордів швидкості та висоти, Деляж швидко переключився на нову розробку — Ньєпор-Делаж NiD.42, яка заклала основу сімейства літаків, що залишалися на озброєнні аж до капітуляції Франції під час Другої світової війни.

Ньєпор-Делаж NiD.52 був прийнятий на озброєння в Іспанії та залишався до початку громадянської війни, хоча до цього часу вже був застарілим і був знятий з озброєння ще до кінця війни. Згодом Франція закупила багато літаків 62 серії (620, 621, 622, 629), які перебували на озброєнні більшості французьких винищувальних частин, поки не були замінені новими літаками в кінці 1930-х років. Незважаючи на те, що 62-я серія безнадійно застаріла, кілька французьких ескадрилій другої лінії ще були укомплектовані цими машинами під час вторгнення у Францію гітлерівських військ. Розроблялися й інші літаки, більшість з яких залишилася в одиничних екземплярах або їхня розробка не була закінчена.

Останні літаки, що розроблялися фірмою, здебільшого були закінчені фірмами-наступниками, оскільки 1933 року «Nieuport» об'єднався з підприємством «Луар» (фр. Ateliers et Chantiers de la Loire) та утворив компанію Луар-Ньєпор (фр. Loire-Nieuport), потім, у період злиттів у французькій авіапромисловості, 1936 року був перетворений в «Західну державну авіабудівну компанію» (фр. Société nationale des constructions aéronautiques de l'ouest — SNCAO). З цих літаків на озброєння був прийнятий лише Луар-Ньєпор LN.401 — одномісний однодвигуновий пікіруючий бомбардувальник-моноплан з крилом «зворотна чайка», який робив його схожим на Junkers Ju 87.

Ліквідація фірми Ньєпор[ред.ред. код]

1932 року внаслідок примусових злиттів, що відбулися у французькій авіаційної промисловості, Делаж покинув фірму, і компанія «Nieuport-Delage», хоча і на короткий час, знову стала називатися «Nieuport», перш ніж стати «Loire-Nieuport» та потім повністю зникнути в SNCAO. Без досвідченого головного конструктора компанія не змогла, як раніше, розробляти успішні моделі літаків і майже повністю зникла перед Другою світовою війною. Врешті сама SNCAO була поглинена потужною корпорацією Аероспасьяль (Aérospatiale). Архіви компанії частково загинули під час Другої світової війни, а частина була спалена, щоб документи не потрапили до рук німців. Проте це не завадило німцям звинуватити кількох співробітників фірми в шпигунстві, оскільки останній літак, який носив назву Nieuport, був надзвичайно схожий на Junkers 87 — хоча на відміну від нього був одномісним і з шасі, що прибиралося.

Продукція[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Munson p.150
  2. Gray & Thetford P.169
  3. Munson P.152
  4. Cheesman p.90
  5. Cheesman p. 92
  6. Knight Clayton A Portfolio of Vintage Warbirds // TRUE Magazine. — (September 1957).
  7. Treadwell P.74

Література[ред.ред. код]

  • Cheesman, E.F. (ed.) Fighter aircraft of the 1914 — 1918 War. — Letchwordth: Harleyford, 1960.
  • Gray, Peter German Aircraft of the First World War. — London: Putman, 1962.
  • Munson, Kenneth Pioneer Aircraft. — London: Blandford, 1969.
  • Treadwell, Terry America's First Air War. — Shrewsbury: Airlife, 2000.

Посилання[ред.ред. код]