Nomascus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Nomascus
Nomascus leucogenys
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Родина: Гібонові (Hylobatidae)
Рід: Nomascus
Miller, 1933
Види

Nomascus annamensis
Nomascus concolor
Nomascus gabriellae
Nomascus hainanus
Nomascus leucogenys
Nomascus nasutus
Nomascus siki

Вікісховище: Nomascus

Nomascus (Номаскус) — рід приматів з роду Symphalangus родини Гібонові.

Опис[ред. | ред. код]

Як і всі гібонові, Номаскуси характеризуються тонким корпусом, довгими руками і відсутністю хвоста. Види мають майже однаковий розмір, але значно відрізняються забарвленням шерсті. Самці мають чітко впізнавану шевелюру на голові й в основному чорний колір хутра, деякі види мають білі або жовті щоки. Самиці, однак, мають жовтувато-коричневе хутро з темною плямою на вершині голови, іноді грудях; пальці рук і ніг й інші частини тіла можуть бути темнішими. Вони після сямангів найбільші, досягаючи довжини тіла близько 60 сантиметрів і вагою від 7 до 8 кілограмів.

Поширення[ред. | ред. код]

Місця проживання цих тварин тропічні ліси південного Китаю (сьогодні тільки Юньнань і острів Хайнань), В'єтнаму, Лаосу й східної Камбоджі.

Стиль життя[ред. | ред. код]

Як всі інші види гібонових, Номаскуси є денними і деревними. Вони живуть сім'ями, які складаються з самця, самиці й 1—3 дітей, що населяють фіксовану територію від 30 до 40 га. Їх пісні служать вказівкою зайнятості території. Їжа складається в основному з фруктів, крім того вони споживають листя і комах.

Після близько семи місяців вагітності в світі з'являється один малюк; він золотисто-жовтий при народженні і стає чорним через приблизно півроку. Статева зрілість настає у віці 5-8 років. У цей час самиці знову набувають яскравого забарвлення, самці залишаються чорними.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Усі види роду знаходяться під загрозою або під критичною загрозою зникнення. Основною причиною цього є руйнування середовища проживання і полювання.

Посилання[ред. | ред. код]