North American B-25 Mitchell

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Норт Амерікен В-25 «Мітчелл»
North American B-25 Mitchell
В-25 Mitchell у польоті
North American B-25 Mitchell
Призначення: середній бомбардувальник 
Перший політ: 19 серпня 1940 
Прийнятий на озброєння: 1941 
Знятий з озброєння: 1979 (Індонезія
Період використання: 19411979 
На озброєнні у: США 
Історія виробництва
Виробник: North American Aviation (Інглвуд, Каліфорнія
Всього збудовано: 9 889 
Характеристики
Екіпаж: 6 (2 пілоти, штурман, борт-інженер, стрілець-радист, стрілець) чол.
Крейсерська швидкість: 370 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 442 км/г
Бойовий радіус: 2 170 км
Дальність польоту: 4 300 км
Практична стеля: 7 600 м
Розміри
Довжина: 16,1 м
Висота: 4,8 м
Розмах крил: 20,6 м
Площа крил: 57 м²
Маса
Споряджений: 15 200 кг
Силова установка
Двигуни: 2× Wright R-2600 «Cyclone» по 1850 к.с. (1380 кВт) кожен 
Озброєння
Гарматне озброєння: 12 кулеметів 50 дюймових (12.7 мм) 
Маса підвісних елементів: 2 700 кг

Норт Амерікен B-25 Мітчелл (англ. North American B-25 Mitchell) — американський двомоторний суцільнометалевий п'ятимісний бомбардувальник середнього радіусу дії.

Історія створення[ред.ред. код]

У 1938 році було оголошено конкурс на створення літака класу «А» (штурмовик) для ВПС американської армії. Фірма «North American», що до цього виготовляла лише легкі та учбові літаки, також взяла участь в конкурсі. Нею було створено двомоторний високоплан NA-40. Проте конкурс виграла компанія «Дуглас», що створила Douglas A-20 Havoc.

Після цього було оголошено конкурс на створення 5-місного середнього бомбардувальника класу «В». Конструктори NA-40 Х. Еванс і Д. Етвуд, доопрацювавши попередню модель, подали військовим новий проект, що отримав фірмову назву NA-62. Переглянувши креслення, військовиками було замовлено відразу 184 літаки, що були позначені, як В-25.

Було розпочато серійне виробництво й вже 19 серпня 1940 року пілот В. Бриз і бортінженер Р. Феррен підняли в повітря першу серійну модель.

1 жовтня 1941 року літак отримав нову назву «Мітчелл» — на честь відомого американського аса 1930-х років генерала Вільяма «Біллі» Мітчелла.

До кінця 1941 року військовим було передано 171 літак.

Всього випущено 9889 літаків, включно з 920 машинами, переданими по ленд-лізу Великій Британії, хоча не всі з них дісталися місця призначення.

Варіанти[ред.ред. код]

Перші 24 літаки В-25, оснащені двигунами «Райт» R-2600-9 (1350 к.с. в польоті), не мали літерного індекса модифікації. Ці машини піднімали до 1088 кг бомб і мали вельми помірне озброєння: один носовий кулемет (7,62 мм), два аналогічних у бортах фюзеляжу за крилом і один великокаліберний (12,7 мм) в хвості. Літак розвивав швидкість до 518 км/год на висоті 3500 м при дальності польоту 3200 км.

Сорок В-25А різнились від попереднього варіанту лише бронюванням місць екіпажу та протектованими паливними баками. Це призвело до збільшення ваги літака та зменшення запасу палива. Як наслідок, знизилась швидкість і скоротилась дальність польоту.

На 129 машинах модифікації В-25В посилено вогневі можливості літака для захисту від винищувачів супротивника. Бортові кулемети і задня турель були замінені двома баштами (верхня і нижня) «Бендикс» з електроприводом, що мали по два великокаліберних кулемети.

З введенням у дію заводу в Канзас-Сіті, нові модифікації, що розвивались паралельно, отримали індекси В-25С (Інглвуд) і В-25D (Канзас-Сіті). З кожною новою серією літаки все більш удосконалювалися. Перші В-25С(D) зовнішньо не різнились від В-25В. На них було лише встановлено двигуни R-2600-13 тієї ж потужності, 24-вольтове електрообладнання й система антиобледініння. Збільшилась місткість паливних баків. На B-25C-1(D-1) встановили зовнішні вузли підвіски бомб (під крилом) і торпеди (під фюзеляжем). На малі відстані літак міг брати 2350 кг бомб. Модифікація C-5(D-5) отримала два 12,7-мм кулемети в передній кабіні — один для штурмана, другий, нерухомий, — для льотчика. На C-15(D-15) встановили полум'ягасителі для кожного циліндра (замість колектора з єдиною вихлопною трубою на попередніх машинах), a C-20(D-20) оснащувались протектованим баком у бомбовідсіці.

Випуск В-25С закінчили у травні 1943 року (1619 машин), a B-25D — у березні 1944 року (2290 машин).

Два серійних літаки B-25C були відібрані для проведення експериментів з випробувань протикригового обладнання. Ці машини більш відомі під позначеннями XB-25E і XB-25F. На першому випробовувалась система, що використовувала вихлопні гази, на другому застосовувались електричні обігрівальні елементи.

Спеціально для атак японських кораблів була розроблена модель B-25G, на яку в носовій частині встановили 75-мм гармату з боєкомплектом з 21 снаряду вагою 6,8 кг. Всього було збудовано близько 400 машин цієї версії. Всі вони несли службу в складі Повітряних сил США на Тихому океані з лютого 1944 року.

На заводі в Інглвуді було збудовано 1000 літаків модифікації B-25H, що мала найбільшу вогневу міць. 75-мм гармату, що не виправдала себе, замінено на більш легку модель. Проте на додаток до неї в носовій частині було вмонтовано чотири 12,7 мм кулемети. Ще дві гармати було встановлено у виступах по обидва боки фюзеляжу, дещо нижче кабіни пілота. Турель, оснащену двома кулеметами, було пересунуто ближче до кабіни, ще по два кулемети розташувались по бортах машини. Зпарений кулемет монтувався в хвостовій частині. На довершення до цього B-25H був здатен нести бомбове навантаження у 1361 кг бомб і торпед.

B-25J — остання модифікація бомбардувальника, поєднала в собі всі найкращі якості попередніх модифікацій. Вона мала майже фантастичне озброєння: хвостова башта зі спареним кулеметом, два бокових блістери з одиничними кулеметами, зміщена вперед верхня башта зі спареним кулеметом, чотири нерухомих з бортів і два — у передній кабіні. На загал — 12 кулеметів Colt-Browning M2 калібру 12,7 мм. Всього було випущено 4390 B-25J. 15 жовтня 1945 року до ВПС США було передано останній літак B-25J.

Бойове використання[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.