OJ 287
| OJ 287 | |
|---|---|
 | |
| Дані спостережень (Епоха J2000.0[1]) | |
| Сузір'я | Рак[2] |
| Пряме піднесення | 2,333568836708 радіан[1] |
| Схилення | 0,3509597408 радіан[1] |
| Червоне зміщення | 0,306[3][4][…] |
| Відстань | 3 500 000 000 ± 1 світловий рік і 1258,8 мегапарсек[6] |
| Видима зоряна величина (V) | 15,43[7] |
| Див. також: Квазар, Список квазарів | |
OJ 287 — лацертид, що містить одну з наймасивніших відомих чорних дір. Квазар являє собою подвійну систему чорних дір, більша з яких має масу, що дорівнює 18 млрд M☉, фактично — масу невеликої галактики. Менший супутник важить як 100 млн мас Сонця. Період його обертання становить 12 років. Система розташована в сузір'ї Рака. Квазар є відносно близьким до Сонячної системи, відстань становить 3,5 млрд світлових років (близько 1 гігапарсека), видимий блиск варіюється від +13 до +16 (у середньому ≈ +14,5—15). Щоб побачити його потрібен телескоп із діаметром об'єктива понад 300 мм, хоча в особливо сприятливих умовах можна спробувати його знайти з меншими інструментами.
2020-го року з'явилося можливе пояснення раптового і сильного збільшення яскравості об'єкта двічі за кожні 12 років. Професор Маурі Валтонен з Університету Турку припускає, що це відбувається через те, що при перетині меншою дірою акреційного диска надмасивної чорної діри виникає колосальне розігрівання матеріалу диска (пилу або газу), що спричиняє раптове збільшення світіння всієї системи (посилення світіння еквівалентне тому, якби одночасно у галактиці з'явився трильйон зірок зі світністю Сонця). Крім складних математичних моделей у роботі було також представлено графічні візуалізації траєкторії руху меншої чорної діри з прецесією.[8]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ VizieR
- ↑ Frey S., Paragi Z. The VSOP 5 GHz continuum survey: the prelaunch VLBA observations // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2000. — Vol. 131. — P. 95–183. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/317368
- ↑ G. Ghisellini, G. Tagliaferri Hard X-ray properties of blazars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2001. — Vol. 375, Iss. 3. — P. 739–751. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20010675 — arXiv:astro-ph/0105203
- ↑ Kovalev Y. Y., Nizhelsky N. A., Yu. A. Kovalev et al. Survey of instantaneous 1-22 GHz spectra of 550 compact extragalactic objects with declinations from $-30^\circ$ to $+43^\circ$ // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 1999. — Vol. 139, Iss. 3. — P. 545–554. — 10 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/AAS:1999406 — arXiv:astro-ph/0408264
- ↑ Zezas A., Raychaudhury S., Barmby P. et al. The Star Formation Reference Survey. I. Survey description and basic data // Publications of the Astronomical Society of the Pacific — University of Chicago Press, 2011. — Vol. 123. — P. 1011–1029. — ISSN 0004-6280; 1538-3873 — doi:10.1086/661920 — arXiv:1107.2570
- ↑ M.-P. Véron-Cetty, P. Véron A catalogue of quasars and active nuclei: 13th edition // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2010. — Vol. 518. — P. 10–10. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201014188
- ↑ Dancing gargantuan black holes perform on cue (англ.). BBC. 29 квітня 2020. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 29 квітня 2020.