Orion

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Orion
Orion spacecraft 2009.jpg
Корабель Оріон, вигляд ззаду
Основні параметри
Повна назва «Orion» Multi-Purpose Crew Vehicle (MPCV)
Виготівник Lockheed Martin
Тип апарата доставка вантажів і екіпажів на МКС
Ракета-носій Дельта-4, Атлас-5, SLS
Технічні параметри
Маса 21 250 кг

«Orion» Multi-Purpose Crew Vehicle (MPCV), багатоцільовий пілотований корабель Оріон — американський частково багаторазовий космічний корабель, який будує Lockheed Martin для НАСА, з використанням конструкцій і закінчених випробувань в рамках скасованої програми «Сузір'я». Розробка корабля почалась 2005го року як Crew Exploration Vehicle, пілотований дослідницький корабель.

Первісно корабель мав доставити людей на Місяць для тривалого перебування на його поверхні, щоб надалі підготувати пілотований політ на Марс, але після зменшення фінансування «Оріон» виводитиме в космос вантажі і космонавтів для міжнародної космічної станції.

24 травня 2011 року НАСА представило апарат під назвою MPCV. Перший багатогодинний безпілотний політ, Exploration Flight Test 1 (EFT-1), перше льотне випробування, планується здійснити за допомогою важкої ракети-носія Дельта-4 2014 року. Перший пілотований політ планується після 2020 року.[1]

Кожен космічний корабель Оріон матиме екіпаж найбільше з чотирьох осіб. Космічний апарат спочатку розроблявся для запуску ракетою-носієм Арес I. 11 жовтня 2010 року разом зі скасуванням програми «Сузір'я» закрито і програму Арес, тому Оріон переобладнали в MPCV, а для запуску вирішено використовувати наявні ракети-носії: Дельта-4 або Атлас-5, а для польотів у глибокий космос проектується надважка ракета-носій SLS. Уряд Барака Обами запропонував закрити програму Сузір'я в лютому 2010 року,[2] а 11 жовтня було підписано відповідний закон. Законопроект передбачав переорієнтування програми Сузір'я від забезпечення місячної бази до польотів до навколоземних об'єктів і можливої посадки на Марс.

Опис[ред.ред. код]

  • Екіпаж складатиметься від 2 до 4 осіб. (при польотах до міжнародної космічної станції в екіпажі буде до 6 осіб)
  • Політ триватиме 21,1 доби.
  • Діаметр корабля — 5,3 метра.
  • Маса біля 25 тонн
  • Об'єм герметичних відсіків 19,6 м³.
  • Об'єм житлових відсіків: 9м³[3]

Внутрішній об'єм буде в 2,5 рази більший ніж внутрішній об'єм корабля «Аполлон». Основна частина корабля схожа на основну частину космічних кораблів «Аполлон», але створена з використанням найновіших досягнень комп'ютерної техніки, електроніки, технології систем життєзабезпечення, технології теплозахисних систем. Конічна форма спускного апарату вважається найбільш безпечною і надійною при поверненні на Землю, особливо зі швидкістю повернення з глибокого космосу (біля 11,1 км/сек). Планується багаторазове використання основної частини корабля.

Хроніка[ред.ред. код]

  • 22 серпня 2006 року НАСА повідомило, що новий пілотований космічний корабель називатиметься як одне з найяскравіших сузір'їв — «Оріон»[4].
  • 31 серпня 2006 року НАСА підписало контракт на розробку, будівництво і випробування нового пілотованого космічного корабля «Оріон» з концерном «Локхід Мартін». Сума контракту — до 8,15 мільярдів доларів.[5]
  • 1 лютого 2010 року Керівник НАСА Чарльз Болден повідомив про відмову від космічної програми «Сузір'я» (Constellation), а також про припинення розробки космічного корабля «Оріон» і ракет-носіїв «Арес I» і «Арес V», у зв'язку з пропозицією президента Барака Обами скасувати програму.[6]
  • 16 квітня 2010 року президент Барак Обама пообіцяв не відмовлятись від розробки космічної капсули «Оріон», але запропонував спростити її, щоб на початковому етапі її можна було використовувати як рятувальний пліт на МКС, а згодом доробити капсулу, щоб вона стала основою для створення потужнішого апарата, здатного вивести космонавтів за межі земної орбіти.[7]
  • 25 травня 2011 року НАСА підтвердило, що майбутній пілотований корабель для польотів у глибокий космос базуватиметься на концепції корабля «Оріон». Новий корабель не має назви і позначається абревіатурою MPCV.[8]
  • 20 липня 2011 року витрати НАСА на проект перевищили 5 млрд доларів.[9]
  • 26 серпня 2011 року компанія «Локхід Мартін» виконала інтенсивні випробування прототипу корабля. Прототип встановили в спеціальній акустичній камері, в якій відтворювалось звукове навантаження потужністю понад 150 дБ — плановий показник під час майбутніх запусків корабля.[10]
  • 20 грудня 2011 року успішно випробувано парашутну систему космічного корабля під час випробувальних скидувань з великої висоти. Спуск відбувався на двох парашутах замість трьох. Парашутна система успішно впоралась з аварійним сценарієм.[11]
  • 12 вересня 2012 на слуханнях у Конгресі США помічник директора НАСА Деніел Дамбакер розповів, що корабель вирушить у свій перший випробувальний політ без екіпажу 2014 року і буде запущений ракетою Дельта 4. 2017 року для цих же цілей передбачається використовувати новий важкий носій SLS. На 2021 заплановано випробування корабля з екіпажем на борту. У свою чергу, віце-президент Lockheed Martin Клеон Лейсфілд уточнив, що 2014 року корабель планується запустити на відстань близько 6 тис. км від Землі або в 15 разів далі, ніж розташована орбіта звернення МКС. Його колега з Boeing Джим Кліфтон інформував, що розробка SLS також йде за планом. Ця ракета буде випущена в різних модифікаціях, розрахованих на виведення у космос вантажів масою від 70 до 130 тонн. За розрахунками НАСА, один її запуск буде коштувати приблизно 500 млн доларів — в півтора рази менше, ніж свого часу коштувала кожна експедиція «Спейс шаттл»[12].
  • 29 травня 2013 на кінець року призначена захист проекту та початок виробництва обладнання для європейського космічного службового модуля, який буде у складі американської пілотованої повертається капсули Оріон[13].
  • 16 грудня 2013 — Тепловий екран для " Оріона " доставлений в центр " Кеннеді". Корабель зібраний та готовий до першого випробувального польоту[14].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]