PIN-код

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цифрова клавіатура банкомату для введення PIN-коду
Частина конверту, що супроводжує нову банківську пластикову карту з надрукованим кодом. Зерниста текстура унеможливлює просвічування конверту.

PIN-код (англ. Personal Identification Number – персональний ідентифікаційний номер) – аналог паролю. В ході операції авторизації використовується одночасно як пароль доступу власника карти до терміналу і як таємний ключ для цифрового підпису запиту. Використовується для кредитних і подібних карт (наприклад, сім-карт), за допомогою яких виконується авторизація власника карти. PIN-код має знати лише власник карти. Зазвичай передбачено обмеження на кількість спроб вводу коду (частіше за все не більше трьох спроб), після чого карта блокується для використання.

У мобільних телефонах для розблокування PIN-коду необхідно ввести так званий PUK-код (іноді його називають PUC-код). Відповідно для PIN1 використовується PUK1, а для PIN2 –PUK2. Якщо при вводі PUK-коду 10 разів допущено помилку SIM-карта блокується назавжди.

В деяких моделях телефонів існує можливість використовуючи код телефону, прив'язати телефон до роботи тільки з певним екземпляром SIM карти.

Захист мобільного телефону[ред.ред. код]

Досить часто власники мобільних телефонів обирають варіант не захищати контакти телефону та сам телефон PIN кодом, оскільки при втраті, картку з нього можна просто викинути. Таку мотивацію можна пояснити тим, що при знаходженні мобільного пристрою добропорядною людиною зберігається невеликий шанс повернення телефону. Тобто, на телефон можна перетелефонувати або розряджений телефон може бути вільно ввімкнений та на нього може бути отриманий (або здійснений) виклик для домовленості про повернення телефону.

Мобільними операторами ведеться журналювання фактів вхідних і вихідних дзвінків, текстових повідомлень, також як і факти потрапляння в межі роумінгу базової станції. Телефон, який дав себе увімкнути реєструється з базовою станцією, що дає певні натяки на місцезнаходження нового власника телефону. Це є також є частою причиною не залишати телефон заблокованим.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Починаючи з 2006 року в мережі Internet з'явилась інформація, що коли PIN код картки ввести в зворотньому порядку, банк видасть купюри, але затисне їх при видачі, симулюючи збій в роботі, та непомітно викличе міліцію.

Така ідея мала місце, і була запатентована Джозефом Зінгером[1] (англ. Joseph Zingher) в 1998 році. Але як стверджують спеціалісти, подібний метод — неефективний з кількох причин:

  • Через помилкові виклики поліції і неможливість оперативно зреагувати і прибути до банкомату вчасно.
  • Банкомати розраховані на видачу, і функції «затиску» грошей у них немає.
  • В критичній ситуації людині складно вибудувати свій пін-код у зворотному порядку.
  • Існують комбінації, які залишаються незмінними при переміщенні цифр.

Ця ідея тричі розглядалась сенатом в США щодо впровадження, та так і не була прийнята. За рекомендацією спеціалістів, краще ввести три рази неправильний PIN, і банкомат просто забере карту, це збереже кошти на рахунку, а пластикова картка може бути відновлена у відділенні банку.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]