PPP

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

PPP (англ. Point-to-Point Protocol) — протокол точка-точка.

Протокол канального рівня мережевої моделі OSI.

PPP — це механізм для створення й запуску IP (Internet Protocol) й інших мережевих протоколів на послідовних лініях зв'язку — прямий послідовний зв'язок (по нуль-модемному кабелю), зв'язок поверх Ethernet або модемний зв'язок по телефонних лініях.

Використовуючи PPP, можна під'єднати комп'ютер до PPP-сервера й одержати доступ до ресурсів мережі, до якої під'єднаний сервер так, начебто ви підключені безпосередньо до цієї мережі.

Протокол РРР є основою для всіх протоколів другого рівня. Зв'язок по протоколу РРР складається із чотирьох стадій: встановлення зв'язку (здійснюється вибір протоколів аутентифікації, шифрування, стиснення і встановлюються параметри з'єднання), визначення аутентичності користувача (реалізуються алгоритми аутентифікації, на основі протоколів РАР, CHAP або MS-CHAP), контроль повторного виклику РРР (необов'язкова стадія, у якій підтверджується справжність віддаленого клієнта), виклик протоколу мережевого рівня (реалізація протоколів установлених на першій стадії). PPP включає IP, IPX й NetBEUI пакети всередині PPP кадрів.

Зазвичай використовується для встановлення прямих з'єднань між двома вузлами. Широко застосовується для з'єднання комп'ютерів за допомогою телефонної лінії. Також використається поверх широкосмугових з'єднань. Багато хто з провайдерів використають PPP для надання комутованого доступу в Інтернет.

Основні характеристики[ред.ред. код]

PPP протокол був розроблений на основі HDLC і доповнений деякими можливостями, які до цього зустрічалися тільки в пропрієтарних протоколах.

Автоматичне налаштування[ред.ред. код]

Link Control Protocol (LCP) забезпечує автоматичне налаштування інтерфейсів на кожному кінці (наприклад, установка розміру пакетів) і опціонально проводить аутентифікацію. Протокол LCP працює поверх PPP, тобто до роботи LCP повинен бути PPP зв'язок.

RFC 1994 описує Challenge-handshake authentication protocol (CHAP), який є кращим для з'єднань з провайдерами. Вже застарілий Password authentication protocol (PAP) все ще іноді використовується.

Іншим варіантом аутентифікації через PPP є розширений протокол аутентифікації (EAP - Extensible Authentication Protocol).

Після того, як з'єднання було встановлено, поверх нього може бути налаштована додаткова мережа. Зазвичай використовується Internet Protocol Control Protocol (IPCP), хоча Internetwork Packet Exchange Control Protocol (IPXCP) і AppleTalk Control Protocol (ATCP) були колись популярні. Internet Protocol Version 6 Control Protocol (IPV6CP) отримає більше поширення в майбутньому, коли IPv6 замінить IPv4 як основний протокол мережного рівня.

Багатопротокольна підтримка[ред.ред. код]

PPP дозволяє працювати декільком протоколам мережного рівня на одному каналі зв'язку. Іншими словами, всередині одного PPP-з'єднання можуть передаватися потоки даних різних мережевих протоколів (IP, IPX Novell і т. д.), а також дані протоколів канального рівня локальної мережі. Для кожного мережевого протоколу використовується протокол управління мережею (NCP) який його конфігурує (погоджує деякі параметри протоколу).

Виявлення закільцьованих зв'язків[ред.ред. код]

PPP виявляє закільцьовані зв'язки, використовуючи особливість, що включає магічні числа (англ. magic numbers). Коли вузол відправляє повідомлення PPP LCP, вони можуть включати в себе магічне число. Якщо лінія закольцована, вузол отримує повідомлення LCP з його власним магічним числом замість отримання повідомлення з магічним числом клієнта.

Найбільш важливі особливості[ред.ред. код]

  • Link Control Protocol встановлює і завершує з'єднання, дозволяючи вузлам визначати налаштування з'єднання. Також він підтримує і байт-, і біт-орієнтовані кодування.
  • Протокол управління мережею (Network Control Protocol) використовується для визначення налаштувань мережевого рівня, таких як мережева адреса або налаштування стиснення, після того як з'єднання було встановлено.

Див. також[ред.ред. код]