Pachypodium baronii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pachypodium baronii
Pachypodium baronii
Pachypodium baronii
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Кутрові (Apocynaceae)
Рід: Пахіподіум (Pachypodium)
Вид: Pachypodium baronii
Біноміальна назва
Pachypodium baronii
Costantin & Bois, 1907
варитети
Pachypodium baronii var. baronii
Pachypodium baronii var. windsorii
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pachypodium baronii
EOL: 6853120
IPNI: 80691-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 429275
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-145212
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pachypodium baronii

Pachypodium baronii (укр. Пахіподіум бароні, Пахіподіум Барона)[1] — вид сукулентних рослин з роду Пахіподіум (Pachypodium), родини кутрових (Apocynaceae).

Етимологія[ред.ред. код]

Стовбур Pachypodium baroni
Квітка Pachypodium baroni

Видова назва дана на честь преподобного Р. Барона — місіонера на Мадагаскарі з 1872 до 1907 рр.. і збирача пахіподіумів, який вперше знайшов цей вид.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Чагарник конічної форми до 2 метрів заввишки і до 17,5 см в діаметрі. Листя утворюють розетку навколо верхньої частини рослини і на кінчиках гілок. Листові пластинки шкірясті, жилаві, середньо-зеленого кольору, яйцеподібні, оберненояйцевидні, 3-18 см завдовжки і 1,4-9 см шириною, загострені, в основі клиновидні або закруглені. Конічні шипи на стовбурі досить короткі. Стовбур світло-зелений, вертикальний, опуклий в основі та звужується догори. Трубчасті квітки розміщуються на довгих квітконосах в суцвіттях. Суцвіття близько 16 см завдовжки і близько 12 см шириною, 3-17-квіткові. Колір квіток — від рожевого до яскраво-червоного. Центральна частина — білого або брудно-білого кольору. Цвітіння починається ранньою весною і триває протягом декількох тижнів до місяця. Плоди дрібні, довжиною 5 дюймів, діаметром 6-8 мм.

Різновиди[ред.ред. код]

Існують два різновиди цього виду: Pachypodium baronii var. baronii і Pachypodium baronii var. windsorii. Останній варитет названий на честь Віндзорського замку — одного з найвищих піків у північній частині Мадагаскару, в 300 км від того місця, де зростає типовий таксон Pachypodium baronii var. baronii. Pachypodium baronii var. windsorii меншого розміру і, зазвичай, досягає максимальної висоти в 1 метр. Стебло кулясте або у формі пляшки досягає діаметра до 200 мм. Крім того, він має менші квітки з жовтим, тонко опушеним зевом на коротких квітконосах. Цей різновид цвіте з вересня по грудень. Рослини ростуть на крутих скелястих схилах гнейсу на повному сонці або у відкритому сухому лісі в легкій тіні. Pachypodium baronii var. windsorii рідко зустрічається в дикій природі і відомий тільки з двох популяцій.

Поширення у природі[ред.ред. код]

Мадагаскарський ендемік, який зростає на півночі острова.

Охоронний статус[ред.ред. код]

Pachypodium baronii входить до списку I Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[2]

Утримання в культурі[ред.ред. код]

Pachypodium baronii повинен бути розміщений на повному світлі з великою кількістю води в теплу пору року для активного росту і рясного цвітіння. В прохолодні місяці полив значно зменшують. Ґрунт має бути повітре- і вологопроникний, добре дренований.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Appendices I, II and III to the Convention are lists of species afforded different levels or types of protection from over-exploitation (станом на 12 червня 2013) (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Tjaden, W. 1990. Pachypodium baronii. Brit. Cact. Succ. J. 8: 79-80.
  • Costantin, J. & D. Bois. 1907[1908]. Contribution a l'etude du genre Pachypodium. Ann. Sci. Nat., Bot., sér. 9, 6: 308–330.
  • Perrier de la Bathie, H. 1934. Les Pachypodium de Madagascar. Bull. Soc. Bot. France 81: 297–318.
  • Pichon, M. 1949. Classification des Apocynacées. Mém. Inst. Sci. Madagascar, Sér. B, Biol. Vég. 2(1): 45-140.
  • Poisson, H. & R. Decary. 1922. Nouvelles observations biologiques sur les Pachypodium malgaches. Bull. Trimestriel Acad. Malgache, n.s., 3: 241–246.
  • Das, A. B., S. Mohanty & P. Das. 1998. New report on chromosome number, karyotype and 4C DNA content in three species of Pachypodium Lindley. Caryologia 51(3-4): 245–252.
  • Humbert, J.-H., ed. 1936-. Flore de Madagascar et des Comores.
  • Rapanarivo, S. H. J. V. & A. J. M. Leeuwenberg. 1999. Taxonomic revision of Pachypodium. Series of revisions of Apocynaceae XLVIII. Pp. 44-49 in: Rapanarivo, S. H. J. V. et al., Pachypodium (Apocynaceae): taxonomy, habitats and cultivation.
  • Eggli, U., ed. 2001. CITES Aloe and Pachypodium checklist.
  • Rowley, G. 1999. Pachypodium & Adenium. Cactus File 5: 1-79.

Джерела[ред.ред. код]