Pachypodium brevicaule
| Pachypodium brevicaule Пахіподіум короткостебельний | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Pachypodium brevicaule
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Pachypodium brevicaule Baker, 1887 | ||||||||||||||||||||||||||||
|
Pachypodium brevicaule subsp. brevicaule | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Pachypodium brevicaule (укр. Пахіподіум короткостебельний)[1] — вид сукулентних рослин з роду пахіподіум (Pachypodium), родини кутрових (Apocynaceae).
Етимологія[ред. | ред. код]
Видова назва походить від лат. brevi — короткий і лат. caule — стебло, що характеризує особливість цього виду.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Пахіподіуми цього виду дуже низькі, їх висота рідко перевищує 10 см, хоча зустрічаються дуже великі і старі екземпляри, що досягають і 40-сантиметрового зросту. Дуже старі рослини можуть досягати навіть 60 см і більше в діаметрі. Їх можливий вік — кілька сотень років.
Листя зелені зі злегка світлими прожилками. Стебло рослини гладке з легким зеленувато-срібним віддтінком. Колючки конічної форми. Цей вид має жовті квітки на коротких квітоножках. Квіти на молодих особинах зустрічаються досить часто.
Різновиди[ред. | ред. код]
Вид має два підвиди: Pachypodium brevicaule subsp. brevicaule і Pachypodium brevicaule subsp. leucoxanthum.
Поширення у природі[ред. | ред. код]
Мадагаскарський ендемік, який зростає на великій території з півдня від столиці Антананаріву до гір на південному заході.
Екологія[ред. | ред. код]
Цей високогірний вид росте на грубих піщаних або кам'янистих породах, розкиданих серед стародавніх кварцитів на висотах 1250—2200 м над рівнем моря. Зазвичай вони ростуть на відкритій місцевості серед трави, і пожежі, що існували задовго до появи тут людини, періодично «очищають» цю територію. Цей вид вміє чинити опір пожежам, які спалахують тут 2-3 рази на рік і при цьому знищують більшість рослин, що складають тимчасову компанію цьому виду. Молоді сіянці, однак, гинуть при пожежах, але загальне відновлення виду відбувається вкрай непередбачуваним чином. В області розповсюдження Pachypodium brevicaule посушливий сезон триває близько 5 місяців. Там він зростає спільно з багатьма іншими мінливими видами, такими як Pachypodium densiflorum, Pachypodium eburneum, Aloe laeta, Aloe trachyticola, Aloe cremersii, Aloe compressa var. schistophila, Aloe parvula, Aloe itremensis, Aloe bellatula, Aloe parallelifolia, Aloe erythrophylla і Aloe capitata var. quartziticol.
Охоронний статус[ред. | ред. код]
Руйнування місця проживання, в основному через ерозію ґрунту, що веде до руйнування рослинного покриву, спільно з повільним відтворенням виду, в кінцевому підсумку, через якийсь час може призвести і до зникнення цього виду. Також зменшує кількість цих рослин у природі їх комерційний збір.
Торгівля Pachypodium brevicaule регулюється положеннями статті III Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[2]
Утримання в культурі[ред. | ред. код]
Pachypodium brevicaule повинен бути розміщений на повному світлі з великою кількістю води в теплу пору року для активного росту і рясного цвітіння. В прохолодні місяці полив значно зменшують. Більшість Pachypodium brevicaule гинуть саме в період спокою. На зимівлі мінімальна температура для Pachypodium brevicaule та інших мадагаскарських видів становить 10-13 °С. Ґрунт має бути повітре- і вологопроникний, добре дренований. Землесуміш повинна містити 1/3 частину розрихлювачу типу перліту. У вегетаційний період рослину можна підживлювати. Концентрація добрива становить одну восьму частину від рекомендованої дози для листяних рослин. Велика концентрація може спровокувати швидкий і слабкий приріст. Влітку короткі періоди з температурою від 40 до 43° С не зашкодять рослинам, постійне і тривалий вплив температур вище 40° С для них згубно. Для Pachypodium brevicaule, як і для більшості рослин, потрібне свіже повітря.
Пересаджують Pachypodium brevicaule в березні, безпосередньо перед початком сезону зростання. Для роду Пахиподіум, як і для багатьох сукулентних рослин, характерно відмирання частини кореневої системи в період спокою. При пересадці всі відмерлі коріння видаляються, таким чином, виключається джерело загнивання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ [Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 25 липня 2013. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (укр.)]
Література[ред. | ред. код]
- Tjaden, W. 1990. Pachypodium brevicaule. Brit. Cact. Succ. J. 8: 79-80. (англ.)
- Costantin, J. & D. Bois. 1907[1908]. Contribution a l'etude du genre Pachypodium. Ann. Sci. Nat., Bot., sér. 9, 6: 308—330. (фр.)
- Perrier de la Bathie, H. 1934. Les Pachypodium de Madagascar. Bull. Soc. Bot. France 81: 297—318. (фр.)
- Pichon, M. 1949. Classification des Apocynacées. Mém. Inst. Sci. Madagascar, Sér. B, Biol. Vég. 2 (1): 45-140. (фр.)
- Poisson, H. & R. Decary. 1922. Nouvelles observations biologiques sur les Pachypodium malgaches. Bull. Trimestriel Acad. Malgache, n.s., 3: 241—246. (фр.)
- Das, A. B., S. Mohanty & P. Das. 1998. New report on chromosome number, karyotype and 4C DNA content in three species of Pachypodium Lindley. Caryologia 51 (3-4): 245—252. (англ.)
- Humbert, J.-H., ed. 1936-. Flore de Madagascar et des Comores. (фр.)
- Rapanarivo, S. H. J. V. & A. J. M. Leeuwenberg. 1999. Taxonomic revision of Pachypodium. Series of revisions of Apocynaceae XLVIII. pp. 44–49 in: Rapanarivo, S. H. J. V. et al., Pachypodium (Apocynaceae): taxonomy, habitats and cultivation. (англ.)
- Eggli, U., ed. 2001. CITES Aloe and Pachypodium checklist. (англ.)
- Rowley, G. 1999. Pachypodium & Adenium. Cactus File 5: 1-79. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Pachypodium brevicaule на сайті «Cactus art» [Архівовано 1 вересня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сайт, присвячений роду Pachypodium [Архівовано 8 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Peter van Dongen. SPEURTOCHT NAAR ENKELE PACHYPODIUM-SOORTEN IN MADAGASCAR // SUCCULENTA jaargang 79 (1) 2000 — Au Cactus Francophone, ISSN — 4467, стор. 70 [Архівовано 15 вересня 2014 у Wayback Machine.] (нід.)
- Rowley, G. 1999. Pachypodium & Adenium. Cactus File 5: 1-79. (хор.)
- Pachypodium на сайті «PlantZAfrica.com» [Архівовано 6 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Phylogeny of the plant genus Pachypodium (Apocynaceae) [Архівовано 25 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pachypodium brevicaule. A Catalogue of the Vascular Plants of Madagascar (англ.)
- Pachypodium brevicauleна сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- http://www.tropicos.org/Name/1803750 [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=210866 [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Pachypodium brevicaule на сайті «Desert-tropicals» [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Майк Массара. Pachypodium brevicaule — факты и вымысел. // Cactus and succulent journal (U.S.), Vol. 68 (1996) p. 196. Перевод с английского [Архівовано 25 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Український сайт про кактуси та кактусистів [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Суккуленты / Пахиподиум (рос.)
