Panzer IV

Panzer IV
Загальні дані
класифікація	Середній танк
Виробництво та застосування
країна-виробник	Третій Рейх
розробник	Friedrich Krupp AG
компанія-виробник	Friedrich Krupp AG
роки виробництва	1937-1945
кількість виробів, од.	8696
роки експлуатації	1938-1967
модифікації	A - J
війни	Друга Світова Війна Шестиденна війна
Основні параметри
бойова маса, т	25
екіпаж, чол.	5
довжина, мм	7015
ширина, мм	2880
висота, мм	2680
кліренс, мм	400
Броня
лоб корпусу, мм/град.	80
борт корпусу, мм/град.	20-30
корма корпусу, мм/град.	20-30
дах корпусу, мм/град.	18-26
днище, мм/град.	10
лоб башти, мм/град.	50
Озброєння
основне озброєння	Гармата
калібр, марка та тип гармати	75-мм KwK 40 L/48
довжина ствола, кал.	48
боєкомплект гармати	87
кулемети	2 кулемети 7,92 MG-34
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна	Maybach HL 120 TRM
потужність двигуна, к.с. (кВт)	300
пальне	бензин
швидкість по шосе, км/год.	42
запас ходу по шосе, км	320
запас ходу по перетятій місцевості, км	210
питома потужність, к.с./т	12,5
питомий тиск на ґрунт, кг/см2	0,89
подоланна стінка, м	0,7
подоланний рів, м	2,6
подоланний брід, м	1,2

Panzerkampfwagen IV (PzKpfw IV або Т-IV ) — німецький середній танк періоду Другої світової війни. Був основним й наймасовішим танком Вермахту. Для німецької армії він мав таке ж саме значення, як Т-34 для СРСР та M4 Sherman для США. Постійне вдосконалення бронювання й озброєння танку дозволяло йому протягом усієї війни бути їм гідним конкурентом.

Історія створення

Історія цього танка почалася в 1934 році, коли німці почали будувати свою військову машину. Версальська угода не дозволяла мати на озброєнні та розробляти нові типи танків. Очевидно, що такий стан справ німців ніяк не влаштовував. Щоб подолати економічну та політичну ізоляцію, Німеччина пішла на тісний контакт з Радянським Союзом. Обидві країни знайшли те, в чому їм було відмовлено у «світовому співтоваристві» — Німеччина отримувала від СРСР сировину, а СРСР — нові технології.

Крім того, СРСР надав полігони та експериментальні заводи для відпрацювання нових технічних рішень. Зокрема біля Казані була відкрита танкова школа, де інженери та офіцери вермахту разом з радянськими військовими працювали над розробкою, виготовленням і випробуванням нових танків. У результаті на світ з'явилися PzKpfw I і PzKpfw II.

Але ці танки розглядалися лише як навчальні. Тому 1934 року були розпочаті роботи над танками більшого розміру, які мали стати основним озброєнням німецьких танкових військ. Це PzKpfw III і PzKpfw IV. Перший з них розглядався як основний танк, призначений для глибоких маневрів, а другий — як танк прориву та підтримки.

1934 року було оголошено конкурс на новий танк, озброєний 75-мм гарматою, в якому брали участь фірми «Рейнметалл-Борзіг» в Дюссельдорфі, «Фрідріх Крупп» в Ессені та «MAN» в Нюрнбергзі.

Прототип Panzer IV фірми «MAN»

Роботи над цією машиною йшли рекордними темпами і вже в кінці 1934 фірма «Рейнметалл-Борзіг» представила дерев'яну модель танка. У 1935 році перші прототипи пройшли випробування на полігоні в Куммерсдорфі. Прототип спочатку мав назву Vskfz.618 (Versuchkraftfahrzeuge — прототип), яка 3 квітня 1936 року була змінена на Vskfz.622. Прототип планувалося вдягнути в 16-20 мм броню і оснастити двигуном потужністю 300 к.с., який дозволяв би розвивати швидкість до 35 км/год. Шасі розроблене фірмою «Рейнметалл-Борзіг» складалося з восьми опірних катків малого діаметру, зблокованих попарно в чотири візка, підвішених на листових півресорах. Ведуче колесо розташовувалось попереду, зверху гусениця підтримувалася трьома маленькими катками.

Свій прототип збудувала також фірма «Крупп». ЇЇ машина мала аналогічну ходову частину, яка відрізнялася лише типом підвіски. Бронювання становило 5 — 14,5 мм, використовувався карбюраторний двигун потужністю 320 к.с.

Прототип фірми «MAN» відрізнявся тим, що ходова частина мала опорні катки великого діаметру, які пізніше використовувалися на шасі танків «Пантера» та «Тигр». Але машина так і не вийшла з проектної стадії

Рішенням технічного відділу танкових військ в серійне виробництво пішов танк розробки фірми Круппа, але при цьому було рекомендовано внести зміни в конструкцію підвіски. Танки нульової версії вироблялися на заводі в Ессені, пізніше в 1937 році виробництво інших модифікацій було перенесено в Магдебург, де до березня 1938 року було виготовлено 35 машин модифікації PzKpfw IV Ausf. A.

Опис конструкції

Pz.Kpfw.IV Ausf.A на параді, 1938 рік.

Компонування танку класичне. В передній частині знаходилося трансмісійне відділення: головний фрикціон, коробка передач, механізм повороту, органи управління. А також контрольні прилади, курсовий кулемет (крім модифікації В і С), радіостанція та робочі місця механіка-водія та стрільця-радиста. Бойове відділення знаходилось в середній частині танку (башті). Тут знаходились гармата, кулемет, прилади спостереження та прицілювання, механізми вертикального та горизонтального наведення. Місця командира, навідника та заряджаючого також знаходилися в башті. Боєкомплект укладався частково в башті, частково в корпусі. Кормова частина мала моторне відділення з двигуном і всіма його системами, крім того, там стояв додатковий двигун для механізму повороту башти.

Корпус танку зварювався з катаних броньових листів, які встановлювалися під прямими кутами один до одного. В передній частині корпусу знаходились люки механіка водія та радиста, які закривалися прямокутними кришками. В лобовому листі корпусу знаходився оглядовий прилад механіка-водія, який складався зі скляного триплексу, броньової заслінки та бінокулярного перископічного приладу спостереження KFF 2. Також оглядові триплекси знаходилися з боків місця механіка-водія та радиста. Біля місця водія був розміщений індикатор з двома лампочками, який показував положення башти та гармати. Це полегшувало управління танком особливо в умовах лісової місцевості, або в місті. Між кормовим та бойовим відділенням знаходилась перегородка. На даху моторного відділення знаходилися два люки, з обкидними кришками. На модифікації Ausf. F та пізніших кришки обладнувалися жалюзі.

Башта зварна, шестигранна, встановлена на кульовій опорі на підбаштовому листі корпусу. В її передній частині розташовувалися гармата, кулемет та приціл. З боків башта мала оглядові лючки зі триплексами та броньовими заслінками.

Башта приводилася до руху електромеханічним механізмом з максимальною швидкістю 14 град/с, тобто повний оберт башти складав 26 секунд. Маховики для ручного приводу башти розташовувалися біля навідника та заряджаючого.

В задній частині башти знаходилося місце командира. Зверху від нього розташована командирська башточка обладнана п'ятьма оглядовими щілинами та двостулковим (пізніше одностулковим) люком. В башточці мався пристрій циферблатно-годинникового типу для визначення місця цілі, другий такий пристрій був у навідника. Це дозволяло швидко наводити гармату на ціль. На бокових стінках башти малися люки для посадки, та висадки екіпажу. Кришки цих люків були обладнані оглядовими приладами. На кормовому листі башти були облаштовані лючки для стрільби зі стрілецької зброї. На пізніх модифікаціях, в зв'язку з установкою додаткових броньових екранів, лючки та оглядові прилади по бокам відсутні.

Озброєння. Основним озброєнням танку була 75-мм танкова гармата. На перших модифікаціях Ausf. A — Ausf. F1 була встановлена 75-мм танкова гармата KwK 37 L/24 виробництва фірми «Рейнметалл-Борзіг». Довжина стволу 24 калібра (1765,3 мм), маса гармати — 490 кг, кути вертикального наведення від −10º до +20º, гармата мала клиновий замок та електроспуск. Початкова швидкість снаряду була низькою: для осколково-фугасного (5,73 кг) — 450 м/с, для бронебійного (6,8 кг) — 385 м/с, для кумулятивного (4,44 кг) — 450 — 485 м/с. З досвіду боїв стало ясно, що ця гармата з низькою початковою швидкість снаряду не могла пробивати броню основних танків противника (Матильда, Т-34, Грант) і тому з модифікацій Ausf. F2 на танк почали встановлювати 75-мм танкову гармату KwK 40 L/43, з довжиною ствола 43 калібра (3473 мм) та масою 670 кг. Такою гарматою були оснащені танки модифікації Ausf F2 та частина танків модифікації Ausf. G. На танках останніх модифікацій Ausf. G, H, J була встановлена 75-мм танкова гармата KwK 40 L/48 з довжиною стволу 3855 мм та масою 750 кг, кути вертикального наведення від −8º до +20º. Гармати KwK 40 L 43 та KwK 40 L 48 мали значно вищу початкову швидкість снаряду — підкаліберний снаряд мав початкову швидкість 990 м/с та на відстані 500 м пробивав 108 мм та 120 мм броню відповідно для L/43 та L/48. З гарматою був спарений кулемет MG 34. Він розташовувався в лобовому листі підбаштової коробки. На командирській башточці пізнього типу існувала можливість встановлення зенітного кулемета MG 34. Перші модифікації до Ausf. Е оснащувались монокулярним телескопічним прицілом TZF 5 b інші TZF 5f або TZF 5f/1. Ці приціли мали 2,5 кратне збільшення. Кулемет MG 34 був обладнаний телескопічним 1,8 кратним прицілом KZF 2. Нормативний боєкомплект гармати в залежності від модифікації становив від 80 до 122 пострілів, для командирських танків — 64 постріли. Боєкомплект кулеметів 2700 — 3150 пострілів.

Двигун Maybach HL120

Двигун та трансмісія. На танку встановлювалися двигуни Maybach HL 108 TR, HL 120 TR, HL 120 TRM, 12-ти циліндрові, V-подібні, карбюраторні, чотиритактні, з потужністю 250 к.с. (HL 108) та 300 к.с. (HL 120). Робочий об'єм складав 10 838 см³ та 11 867 см³ відповідно. Треба відмітити, що обидва двигуни були аналогічної конструкції. Паливо — етилований бензин з октановим числом не менше 74. Танк мав три баки загальною ємністю 420 л (140 л + 110 л + 170 л). На модифікаціях Ausf. J встановлювався додатковий четвертий бак ємністю 189 л. Витрати палива на 100 км — 330 л по шосе та 500 л бездоріжжю. Подача палива відбувалась за допомогою двох паливних насосів. Карбюраторів два марки Solex 40 JFF II. Система охолодження рідинна. Радіатор розташовувався з лівої сторони двигуна. Справа від радіатора два вентилятора. З правої сторони двигуна розташовувався двигун для механізму повороту башти (DKW PZW 600 пізніше PZW — 500), потужністю 11 к.с. та робочим об'ємом 585 см³. Трансмісія складалась з карданної передачі, тридискового головного фрикціона, п'ятишвидкісної (Ausf. А), згодом шестишвидкісної (Ausf. B — J) коробки передач, планетарного механізму повороту, бортових передач та гальм.

Ходова частина складалася з восьми (з кожного боку) здвоєних покритих гумою опорних катків діаметром 470 мм. З'єднані попарно вони утворювали чотири балансирні візка, які підвішувалися на чверть еліптичні листові ресори. Ведучі колеса переднього розташування мали по два з'ємних зубчастих вінця по 20 зубців кожний. Гусениці сталеві, складались з 101 (з модифікації F 99) одногребневого траку. Ширина гусениць 360 мм, на модифікації Ausf. Е та наступних збільшена до 400 мм.

Електрообладнання виконано по однодротовій схемі. Напруга 12 В. На танки встановлювали генератор Bosch GTLN 600/12-1500 потужністю 0,6 кВт, чотири акумулятори Bosch ємністю 105 А•год, електростартер Bosch BPD 4/24 потужністю 2,9 кВт. Електропостачання підводилося до системи запалювання, баштового вентилятору, контрольних приладів, підсвічування прицілів, система внутрішнього та зовнішнього освітлення, звукового сигналу та електроспусків гармати та кулеметів.

Засоби зв'язку Всі танки PzKpfw IV оснащувалися радіостанцією Fu 5 з дальністю дії 6,4 км телефоном та 9,4 км телеграфом.

Модифікації

Ausf. А — «нульова» серія. Бойова маса 17,3 т. Двигун Maybach HL 108TR потужністю 250 к.с. Габарити 5920х2830х2680 мм. Озброєння: 75-мм танкова гармата KwK 37 L/24 і два кулемети MG-34, Товщина броні 10-30 мм. Виготовлено 35 одиниць.

Ausf. В — встановлена пряма лобова плита корпусу. Курсовий кулемет вилучено. Введена нова командирська башточка. Двигун Maybach HL 120TR. Потужність 300 к.с. Виготовлено 45 одиниць.

Ausf. С — незначні відмінності від попереднього варіанту. Під стволом гармати з'явився спеціальний відбійник, який відгинають антену радіостанції при повороті башти. На частині машин встановлений двигун Maybach HL 120TRM. Виготовлено 140 одиниць.

Ausf. D — лобова частина корпусу як у Ausf. A, включаючи курсової кулемет. Змінена маска гармати. У 1940—1941 роках лобова броня корпусу посилена 20-мм броньовим листом. Виготовлено 229 одиниць.

Ausf. E — лобова броня корпусу 30-мм плюс додатковий 30-мм броньовий лист. Лобова броня башти — 30-мм, маска гармати — 35-37 мм. Встановлена нова командирська башточка і кульова установка курсового кулемету. Бойова маса 21 т. Виготовлено 223 одиниці.

Ausf. F1 — остання модифікація з короткоствольною гарматою. Пряма лобова плита корпусу з курсовим кулеметом. Командирська башточка нової конструкції. Одностулкові люки в бортах вежі замінені двостулковими. Лобова броня товщиною 50 мм. Виготовлено 462 одиниці.

Ausf. F2 — встановлена нова 75-мм танкова гармата KwK 40 L/43. Бойова маса 23,6 т. Виготовлено 175 одиниць.

Ausf. G — двокамерне дулове гальмо гармати. Встановлено проти-кумулятивні 5-мм екрани. Танки пізніх випусків озброювалися 75-мм танковою гарматою KwK 40 L/48 і мали додаткову броньову плиту в лобовій частині корпусу товщиною 30 мм. Виготовлено 1687 одиниць.

Ausf. Н — 75-мм танкова гармата KwK 40 L/48. Антена радіостанції перенесена з борту корпусу на його корму. Командирська башточка нового типу з зенітної установкою кулемета MG-34. Виготовлено 3960 одиниць.

Ausf. J — технологічно і конструктивно спрощений варіант Ausf. Н. Ручний привід повороту башти. Опорні катки без гумових бандажів. Збільшена ємкість паливних баків. Виготовлено 1758 одиниць.

Тактико-технічні характеристики

Протягом всієї війни конструкція танку постійно вдосконалювалась. Опираючись на досвід отриманий в бойових діях збільшувалося бронювання танку та покращувалося озброєння. Але збільшення захищеності танку знижувало його швидкість та моторесурс.

Тактико-технічні характеристики основних модифікацій танку PzKpfw IV
Характеристика	Ausf. A	Ausf. D	Ausf. F1	Ausf. G	Ausf. H	Ausf. J
Розміри
Вага, т	18,4	20,0	22,3	23,5	25,0	25,0
Довжина, м	5,60	5,92	5,92	5,92/6,62	5,92/7,02	5,92/7,02
Ширина, м	2,90	2,84	2,84	2,88	2,88	2,88
Висота, м	2,65	2,68	2,68	2,68	2,68	2,68
Бронювання, мм
Лоб корпусу	15	30	50	30-50	80	80
Борти та корма корпусу	15	20	20—30	20—30	20—30	20—30
Лоб башти	15	30—35	50	50	50	50
Борти та корма башти	15	20	30	30	30	30
Дах	10—12	10—12	10—12	10—12	12—15	18—26
Днище	5	10	10	10	10	10
Озброєння
Гармата	75-мм L/24	75-мм L/24	75-мм L/24	75-мм L/43 та 75-мм L/48	75-мм L/48	75-мм L/48
Кулемети	2 × 7,92-мм MG-13	2 × 7,92-мм MG-34	2 × 7,92-мм MG-34	2 × 7,92-мм MG-34	2 × 7,92-мм MG-34	2 × 7,92-мм MG-34
Боекомплект, снаряди / патрони	122 / 3000	80 / 2700	80 / 3000	87 / 3000	87 / 3150	87 / 3150
Ходові характеристики
Двигун	Maybach HL 108TR 250 к.с.	Maybach HL 120TR 300 к.с.	Maybach HL 120TR 300 к.с.	Maybach HL 120TR 300 к.с.	Maybach HL 120TR 300 к.с.	Maybach HL 120TR 300 к.с.
Питома потужність, к.с./т	13,6	15,0	13,5	12,8	12,0	12,0
Максимальна швидкість по шосе, км/год	31	40	42	40	38	38
Запас ходу по шосе, км	150	200	200	210	210	320
Питомий тиск на ґрунт, кг/см²	0,69	0,77	0,79	0,84	0,84	0,89
Долання рову, м	2,6	2,3	2,3	2,2	2,2	2,2
Долання стіни, м	0,71	0,60	0,60	0,60	0,60	0,60
Долання броду, м	0,80	1,00	1,00	1,00	1,20	1,20

Серійне виробництво

Декілька машин нульової серії були виготовлені в цехах круповського заводу в Ессені, але вже в жовтні 1937 року виробництво було перенесено на завод Krupp-Gruson AG в Магдебурзі. До березня 1938 року заводські цехи покинуло 35 танків модифікації Ausf. А, заводські №№ шасі 80101 – 80135.

До 1941 року танки Pz. IV збиралися лише на заводі в Магдебурзі, і кількість випущених танків була значно меншою ніж танків Panzer I-III. Це пов’язано з прийнятою доктриною використання танку Pz. IV, як танка підтримки. Навіть після початку війни його випуск лишився на низькому рівні. На початку 1940 року у виробництві були задіяні лише 1200 працівників, а контрактні зобов’язання по постачанню танків були виконані лише на 35 %.

З квітня по вересень випускалися танки модифікації Ausf. В. Виготовлено 45 машин. №№ шасі 80201-80300 А вересня 1938 по серпень 1939 року 140 танків модифікації Ausf. С (по іншим даним 134 танка та 6 шасі для інженерних військ) №№ шасі 80301-80500 . Починаючі з 40-ї машини серії на танки почали встановлювати двигун Maybach HL120TRM.

На початок Другої світової війни в війська було передано 220 танків PzKpfw IV модифікацій Ausf. А-С. Однак треба відмітити, що в основному танки надходили до навчальних підрозділів, а також до резерву ОКХ, і лише невелика кількість машин була у складі діючих військ.

Обсяги виробництва танків Panzer IV, шт.
Роки виробництва	1937	1938	1939	1940	1941	1942	1943	1944	1945	Всього:
Ausf. А - Ausf. F1 з KwK 37 L/24	13	102	141	280	480	117				1133
Ausf. F2 - Ausf. G з KwK 40 L/43						877	598			1475
Ausf. G - Ausf. J з KwK 40 L/48							2445	3225	438	6088
Всього:	13	102	141	280	480	994	3023	3225	438	8696

З жовтня 1939-го по травень 1940 року виготовлялися танки модифікації D зібрано 229 машин, №№ шасі - 80501-80748 . Танки Ausf. D пізніх випусків мали додаткові вентиляційні отвори в моторному відділені, вони позначалися: Тр. - tropen – тропічний. Також в квітні 1940 року 10 машин цієї серії були перероблені на мостобудівники.

В вересні 1940 почалося виробництво танків модифікації Ausf. Е, яке тривало по квітень 1941 року, було випущено 223 машини (№№ шасі 80801-81500).

З квітня 1941 виробництво PzKpfw IV було поширено. Танки цієї марки почали збирати на заводі "Nibelungenwerke" в нижній Австрії, а фірма "Vomag" спеціально для виробництва Panzer IV в 1940-1941 роках збудувала новий завод у Плауені (Саксонія). Основними постачальниками сталевих броньових листів, корпусів і башт були заводи Круппа в Гессені, металургійний завод в Бохумі, металургійний завод в Лінці, гірничо-збагачувальний завод в Дортмунді і сталелітейній завод в Капфенберзі (Австрія). Двигуни в основному постачалися з заводів "Maybach", а також з заводів "Orenstein & Koppel" в Нордхаузені і "MAN" в Мюнхені, де двигуни виготовлялися за ліцензією. Коробка передач виготовлялась на "ZF Friedrichshafen AG" в Фрідрісхафенні.

В квітні 1941 року почали випускати танки модифікації Ausf. F. Спочатку було випущено 462 одиниці. З них основну кількість зібрали на заводі Круппа в Магдебурзі - №№ шасі 82001-82395. На заводах фірм "Вомаг" та "Нібелунгверке", де виробництво тільки розгорталось були зібрані 64 (№№ шасі - 82501-82395) та 13 (№№ шасі - 82601-82613) танків PzKpfw IV відповідно.

Ще до початку операції "Барбаросса" розглядалася можливість встановлення на PzKpfw IV потужнішої гармати, і перетворення його з танку підтримки в основній танк. Розглядалася можливість встановлювати на Panzer IV 50-мм гармати, з довжиною стволу 42 калібри, аналогічною, якою оснащувалися танки PzKpfw III. Але досвід боїв на Східному фронті встановив, як перевагу радянської 76-мм танкової гармати, так і виявив низьку здатність 50-мм гармати пробивати броню радянських танків.

Тоді було вирішено встановити на PzKpfw IV 75-мм гармату KwK40 с довжиною ствола 43 калібри і дульним гальмом, снаряд якої міг пробивати броню товщиною до 89-мм при куті зустрічі 30 градусів. Після того як на PzKpfw IV стали встановлювати такі гармати, назва машини змінилася на Ausf. F2, в той час, як машини тієї ж модифікації, але озброєні короткоствольними гарматами отримали назву Ausf. F1.

До липня 1942 року було випущено 175 Pz. IV Ausf. F2, і ще 25 машин переробили з F1. №№ шасі танків, збудованих фірмою "Крупп" - 82396-82500, №№ шасі танків виробництва фірми "Вомаг" - 82565-82600, №№ шасі танків виробництва фірми "Нібелунгверке" - 82614-82700.

Варіант Pz.IV Ausf.G, виробництво якого почалося в травні 1942 і тривало до квітня 1943 року, відрізнявся посиленою лобовою бронею, були додані додаткові 30 мм броньові листи, але збереження маси танку була зменшена бортова броня. Крім того, на танки цієї модифікації почали ставити додаткові 5-мм проти-кумулятивні екрани ("schurzen"). Останні 412 танків цієї модифікації отримали 75-мм гармату KwK 40 с довжиною ствола 48 калібрів, люк командирської вежі став одностулковим. Танки PzKpfw IV Ausf.G останніх випусків зовнішньо дуже схожі на танки модифікації Ausf.Н. Всього було виготовлено 1687 танків моделі Ausf.G, вражаюча кількість, якщо враховувати, що за п’ять років з кінця 1937 до літа 1942 було зібрано 1300 PzKpfw IV усіх модифікацій (Ausf.A-F2), №№ шасі - 82701-84400.

Танки модифікації Ausf.H стали наймасовішими серед всіх моделей PzKpfw IV: з квітня 1943 по травень 1944 рокі заводські цехи трьох фірм-виробників - "Круппа" "Вомаг" та "Нібелунгверке", - залишили 3960 бойових машин. При цьому 121 танки були перероблені в самохідні та штурмові гармати. Заводські №№ шасі - 84401-89600.

На танках цієї моделі була встановлена 80-мм броня лобової частини корпусу та башти. Танк PzKpfw IV Ausf.H важив 26 т і навіть не дивлячись на те, що була використана нова трансмісія SSG-77, його характеристики виявились нижче, ніж у попередніх модифікацій. Танки Ausf.H стали першими "четвірками", на яких почали використовувати циммерітна антимагнітна обмазка; циммерітом повинні були покриватися лише вертикальні поверхні танку, але на практиці обмазку наносили на всі поверхні, до яких міг дотягнутися піхотинець, що стояв на землі. Циммеріт наносили як на заводах, так и в польових умовах.

Був на озброєнні

•  Третій Рейх
•  Болгарія - по різним даним: від 91 до 97 «Ausf.G» та «Ausf.H»
• Королівство Угорщина - по різним даним: від 74 до 84 «Ausf.F1», «Ausf.F2», «Ausf.H» та «Ausf.J»
•  Іспанія - 20 «Ausf.H»
• Італійська соціальна республіка - 12 «Ausf.G»
•  Румунія - по різним даним: від 126 до 142 «Ausf.G»
•  Сирія - близько 57 «Ausf.H»
•  СРСР - деяка кількість трофейних танків
•  Туреччина - близько 27 «Ausf.G» та «Ausf.H»
•  Фінляндія - по різним даним: від 14 до 20 «Ausf.J»
•  Франція - деяка кількість трофейних танків
• Хорватія - декілька «Ausf.F1» та «Ausf.G»
•  Чехословаччина - 165

Післявоєнне використання

Танки PzKpfw IV потрапили в сирійську армію наприкінці 40-х років з Франції, яка надавала тоді цій країні військову допомогу. Більшість інструкторів, які навчали сирійських танкістів були в минулому офіцерами Вермахту. Точних даних про кількість танків Pz.IV в сирійській армії немає. Відомо лише, що 17 машин Pz.IV Ausf. H Сирія на початку 50-х років купила у Іспанії , а ще одна партія танків модифікацій Н и J в 1953 році була поставлена з Чехословаччини.

Перше бойове використання Pz.IV на близькому сході відбулося в листопаді 1964 року, під час конфлікту, що спалахнув через річку Йордан. Сирійські Pz.IV, які займали позиції на Голанських висотах, обстріляли ізраїльські війська. Вогонь у відповідь ізраїльських танків "Центуріонів" не наніс сирійцям ніякої шкоди.

Під час наступного конфлікту в серпні 1965 року ізраїльські танки "Центуріон" знищили дві роти сирійських танків, які мали на озброєнні танки Pz.IV и Т-34-85 з дистанцій недосяжних для вогню у відповідь. Останні танки Pz.IV були захоплені ізраїльтянами під час "шестиденної" війни 1967 року.