Pelecanoides urinatrix

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pelecanoides urinatrix
Pelecanoides urinatrix Gould.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes)
Родина: Пірнаючі буревісники (Pelecanoididae)
Рід: Пірнаючий буревісник (Pelecanoides)
Вид: P. urinatrix
Біноміальна назва
Pelecanoides urinatrix
(Gmelin, 1789)
Pelecanoides urinatrix 1 - SE Tasmania.jpg
Pelecanoides urinatrix 2 - SE Tasmania.jpg
Яйце Pelecanoides urinatrix

Pelecanoides urinatrix (рос. обыкновенный нырковый буревестник) — морський птах, що зустрічається в південній Австралії, Новій Зеландії і на прилеглих островах. Довжина тіла — 20—25 см, розмах крил — 33—38 см. Чудово плаває і пірнає, в товщі води пересувається, працюючи крилами.

Таксономія та систематика[ред.ред. код]

Німецький натураліст Йоганн Фрідріх Ґмелін описав вид в 1789 році. Його видова назва urinatrix походить від латинського Urinator — «пірнальник». Інші поширені імена: Фолклендський / Berard пірнаючий буревісник; кергеленський пірнаючий буревісник); трістанський пірнаючий буревісник.

Є шість підвидів, які розрізняються за розміром тіла:

Опис[ред.ред. код]

Це невеликий за розміром буревісник, 200–250 мм в довжину і вагою близько 86-186 г. Оперення чорне зверху і біле знизу, крила мають тонкі білі смуги. Голова і шия може бути більше коричневими, ніж чорними. Ноги сині. Звичайний буревісник має коричневі внутрішні махові пера, в той час як буревісник Південної Джорджії має світліше оперення. Ще однією відмінністю є те, що пірнаючий буревісник Південної Джорджії має задню чорну лінію внизу лапки. Є також невеликі відмінності розмірів.

Поширення і місця проживання[ред.ред. код]

Даний вид зустрічається між широтами 35 і 55 градусів південної широти, в основному навколо островів. Популяція зменшується, але не так швидко, щоб викликати стурбованість. Гніздо діаметром 1,5 м, будується на крутих схилах берегів

Джерела[ред.ред. код]

  • И. Акимушкин. «Птицы»
  • 1 500 удивительных птиц. Энциклопедия. — Аванта+, перевод с японского