Petauroides volans

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Petauroides volans
Petauroides volans Gould.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
- Чотириногі (Tetrapoda)
- Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Marsupialia
Ряд: Кускусоподібні (Diprotodontia)
Родина: Pseudocheiridae
Підродина: Hemibelideinae
Рід: Petauroides
Thomas, 1888
Вид: P. volans
Біноміальна назва
Petauroides volans
(Kerr, 1792)
поширення Petauroides volans
поширення Petauroides volans
Синоніми
Schoinobates volans

Petauroides volans — найбільша з сумчастих тварин, яка здатна до ширяння. Зустрічається на східному узбережжі Австралії. Ці тварини досить незграбні на землі, але дуже спритні на деревах і в польоті.

Зовнішність і будова[ред.ред. код]

Скелет Petauroides volans
Тварина вночі
Petauroides volansу природному середовищі

Хоч Petauroides volans є найбільшим представником сумчастих, які здатні до ширяння, але це невелика тварина вагою 1—1,5 кг. Довжина голови та тулуба 30—38 см, а довгого хвоста 45—55 см. Характерною особливістю цього літуна є великі пухнасті вуха. Літальна перетинка тягнеться від коліна до ліктя, в той час як у інших сумчастих літунів від литки до зап'ястка. Через це в польоті Petauroides volans згинає передні кінцівки в ліктях, а кисті тримає під підборіддям. Силует тварини в польоті трикутний, а позаду тягнеться довгих та пухнастий хвіст, що відіграє роль керма. Тіло тварини вкрите шовковистим та густим хутром. Забарвлені вони по різному і за варіативністю перевершують інших сумчастих. Трапляються кольори від чисто чорного зі світлою спідньою частиною тіла, корчиневого, сіруватого, жовтого і навіть білого. Найпоширенішими є чорно-коричневі відтінки.

У самок є добре розвинута сумка і два соски.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Ці тварини водяться у евкаліптових лісах і уникають вологих тропічних. Вони віддають перевагу високим деревам, що ростуть відокремлено від інших. Ведуть поодинокий спосіб життя та мають ділянки розміром біля одного-двох гектарів. Ділянки самок та самців нерідко перекриваються. Зазвичай роблять гніздо у дуплах.

Сезон розмноження розпочинається восени у березні. Серед них трапляються як моногамні так і полігамні стосунки, однак в будь якому випадку самці ніякої участі у вихованні потомства не беруть. Від квітня до червня народжується маля, зазвичай лише одне. Дитинча до вересня сидить у матері в сумці, доростаючи до ваги біля 150 г, тобто в 1/10—1/7 дорослої особини. Потім маля перебирається самці на спину і до сидить там до січня доростаючи до приблизно 600 г, тобто його маса складає приблизно половину ваги дорослої тварини. Після цього молодий літун покидає матір і живе самостійно досягаючи статевої зрілості в два роки. У природі ці тварини живуть до 15 років.

Харчуються евкаліптовим листям яке перетравлюють завдяки бактеріям-симбіонтам, що мешкають у їх шлунках. П'ють вони дуже рідко. Через стенофагію утримувати цих тварин у зоопарках поза межами Австралії дуже складно.

Головними природними ворогами літунів є сови, оскільки це виключно деревні тварини і на землю спускаються рідко.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lunney, D., Menkhorst, P., Winter, J., Ellis, M., Strahan, R., Oakwood, M., Burnett, S., Denny, M. & Martin, R. (2008). Petauroides volans. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 28 December 2008. Database entry includes justification for why this species is of least concern