Phytophthora infestans

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Phytophthora infestans
Симптом захворювання на картопляному листі
Симптом захворювання на картопляному листі
Біологічна класифікація
Домен: Eukaryota
Царство: Chromalveolata
Тип: Heterokontophyta
Клас: Oomycota
Ряд: Peronosporales
Родина: Pythiaceae
Рід: Phytophthora
Вид: P. infestans
Біноміальна назва
Phytophthora infestans
(Mont.) de Bary

Phytophthora infestans — ооміцет, який викликає серйозне захворювання картоплі, відомого як фітофтороз або фітофтороз картоплі. Являє собою особливий вид гриба, який приїхав з Америки з вантажем картоплі. Організм також може інфікувати помідори і деякі інші види пасльонових.[1][2] Фітофтороз був головним винуватцем у 1840-х роках європейської картопляної кризи, Великого голоду в Ірландії (1845), і картопляного голоду в Шотландії (1846).

Біологія[ред.ред. код]

Генетика[ред.ред. код]

Різноманіття[ред.ред. код]

У 80-і роки XX століття в Європі почались зустрічатись сумісні два типи фітофторозу (А1 і А2).[3] До того часу, зустрічався лише тип А1. Гриб розповсюджувався спорангіями і зооспорами і міг виживати лише на ураженій рослинній тканині. В даний час можливе статевий цикл його розвитку, що дозволяє утворювати нові статеві комбінації, які раніше були відомі лише в Мексиці, і ооспори, які можуть виживати в грунті.[3]

З допомогою методів молекулярної біології в популяції гриба можна розрізняти чотири гаплотипи: Ib, Ia, IIa і IIb, причому очевидно всі ізоляти гаплотипу Ib відносяться до сумісного типу А1, в той час як серед гаплотипів Ia і IIa зустрічаються представники типу А1 і А2.[3] Серед них і доля комплексних патотипів більше.

Хвороби[ред.ред. код]

Стійкі рослини[ред.ред. код]

Фітофтороз томатів[ред.ред. код]

Симптоми на плодах томата

Фітофтороз (бура гниль томатів) вражає всі надземні органи рослини. На стеблах і черешках захворювання проявляється у вигляді плям, зазвичай подовжених, що часто зливаються; на листі — у вигляді сірувато-бурих плям неправильної форми. У вологу теплу погоду плями покриваються білим пухнастим маслянистим нальотом зооспорангія оомицетів, відбувається подальше перезараження рослин. Суцвіття чорніють, засихають квітконоси і чашолистки.

На плодах з'являються підшкірні, розпливчасті коричнювато-бурі тверді плями, які поступово збільшуються і охоплюють всю поверхню. Спочатку плід твердий, але потім розм'якшується. Розвиток хвороби триває і при дозріванні плодів.

Фітофтороз розвивається після затяжних туманів, дощів, взагалі високої вологості повітря, особливо сильно — при зниженні нічної температури. Хвороба, як правило, передається томатам від картоплі.

Фітофтороз в меншій мірі загрожує сортам томату Білий налив 241, Грунтовий Грибовський 1180, Діброва, Відрадний, Грот, Гранд, Камея, Гея, Москвич, Прибутковий, Світанок, Сонячний, Боєць, Маленький принц, Морквяний, Вогні Москви, Ранеточка, Сніжана, Ягодка.

Фітофтороз картоплі[ред.ред. код]

Бульба картоплі, уражена фітофторозом: зовнішня і внутрішня гниль
Симптоми на уражених бульбах
Симптоми на листі картоплі
Симптоми фітофторозу на картопляному листі

Особливо шкідливий мікроскопічний гриб. Організми здатні вражати картоплю і знищувати її повністю. Картопля стає гнилою і неїстівною.

Фітофтороз картоплі (картопляна гниль) є найшкідливішим захворюванням картоплі в більшості країн світу[4] (можливий недобір урожаю до 70%), викликає ураження листя, бульб. Головна небезпека хвороби — це величезна швидкість її розвитку. За сприятливих погодних умов чисельність популяцій патогенів зростає експоненціально, а наростання хвороби у необроблених фунгіцидом посадках сприйнятливих сортів настільки стрімке, що від поодиноких хворих кущів через 10-15 днів може заразитися все поле, а за 2-3 тижні рослини можуть бути повністю знищені. За сприятливих для хвороби погодних умов усі рослини і навіть цілі поля можуть бути знищені протягом 1-2 тижнів ще до формування бульб.[5][6] Серйозність фітофторозу коливається від місця до місця і з року в рік залежно під переважаючих погодних умов.[7]

На території України захворювання поширене повсюдно.[8] Зокрема західні її регіони належать до зони підвищеної шкодочинності фітофторозу, де щороку спостерігають масовий розвиток цієї хвороби. Це призводить до значних втрат врожаю картоплі.

Втрати врожаю від фітофторозу в Латвії, Примор'ї, Білорусі, західних областях України можуть сягати 50-60%.[9][10] У Росії щорічні втрати від цього захворювання в середньому складають близько 4 млн т. У роки епіфітотій продуктивність сприйнятливих до хвороби сортів без застосування спеціальних захисних засобів може знижуватися в 1,5-2 рази, а втрати врожаю досягати 50-60%.

Втрати врожаю картоплі від фітофторозу в одній і тій самій кліматичній зоні неоднакові й залежать від багатьох факторів, в тому числі від часу появи хвороби й інтенсивності її розвитку. Більш ранній вияв захворювання сприяє більшим втратам врожаю.[11] також Сорт, група стиглості та ступінь його стійкості до хвороби, погодні умови, що спостерігаються у другій половині вегетації картоплі, а також умови вирощування культури впливають на шкодочинність фітофторозу.[12]

Епіфітотії хвороби не лише спричинюють значні економічні збитки, а й призводять до звуження генетичної бази культури через втрату зразків генофонду картоплі, які через значне ураження не здатні сформувати урожай, випадаючи з подальшого використання.[13][14]

Фітофторозом уражуються усі сорти картоплі і жоден із сортів не володіє повною стійкістю до всіх рас гриба.[7] Біологічні особливості гриба проявляються в здатності уражати практично всі органи рослини: стебла, листки, суцвіття, бульби.[15] У великій мірі саме цим обумовлено значне поширення і шкідливість хвороби.

Інфікування[ред.ред. код]

Цей паразит картоплі перезимовує в бульбах або в полі. До кінця літа, під час вологої, теплої погоди, грибок швидко розмножується, спочатку накидаючись на бадилля. Дощ змиває зооспори з хворих рослин, і вони з водою проникають у грунт, а через молоду шкірку проникають в бульби. Також можливе інфікування бульб під час збирання врожаю за контакту з хворим бадиллям. Крім того, в уражених бульб знижується лежкість унаслідок розвитку на них сапрофітних мікроорганізмів, які спричинюють гниття в період зимового зберігання.[16] На таких бульбах швидко розвиваються збудники інших хвороб під час зберігання.

Симптоми[ред.ред. код]

На бульбах хвороба проявляється у вигляді твердих, темно-бурих плям. Уражені бульби згодом загнивають. На враженій фітофторозом бульбі видно іржу, гниль м'якоті, яка поширена у вигляді язичків всередину бульби, поверхня у неї вдавлена, плямиста.

При сильному ураженні бадилля фітофторозом перед збором урожаю його знищують механічним (скошують і спалюють) або хімічним способом (десикацією).[17] Запізнення з видаленням бадилля, особливо в дощову погоду, приводить до швидкого накопичення інфекції на рослині і в грунті та може бути причиною значного ураження бульб.[17]

Запобігання фітофторозу[ред.ред. код]

Одним із способів боротьби з хворобою є обробіток сортів, стійких проти фітофтори.

  • Не садити кущі помідорів та картоплі поряд.
  • Садити кущі не дуже густо, для кращої вентиляції.
  • Якщо рослини ростуть в теплиці — іноді піднімати температуру до 10-30°, для запобігання розвитку фітофтори.

Також можна користуватися спец. засобами або народними методами.

Вважається, що серед засобів захисту картоплі від хвороб і шкідників найбільш економічно вигідним є створення і швидке впровадження у виробництво стійких сортів.[18][19] Водночас на шляху застосування селекційного методу захисту картоплі від фітофторозу існує проблема, пов'язана з відсутністю у виду S.tuberosum L. ефективних генів резистентності проти хвороби.[20]

Наповніше визначити цінність міжвидових гібридів за фітофторостійкістю бульб можна після оцінки вираження ознаки у потомства.

Використання фітонцидів[ред.ред. код]

  • Свіже, не пошкоджене заморозками листя горобини, висушують і вкладають в ящики або корзини разом з бульбами картоплі, зібраної з зараженої фітофторою ділянки. Пересипаючи їх стовченим листям (на 100 кілограмів картоплі потрібно 300 грамів сухого листя горобини) — навесні знизиться ураженість бульб фітофторою в результаті такої обробки.[21]
  • Картоплю на зберігання можна закладати також спільно з головками часнику або злегка обприскувати його міцним настоєм лушпиння цибулі.[21]

Використання хімічних засобів[ред.ред. код]

  • Обприскування бадилля картоплі слабким розчином мідного купоросу (2 грами речовини на 10 літрів води).[21] Перше обприскування проводять під час утворення бутонів, друге-під час цвітіння, третє — при появі фітофтори на бадиллі. При обприскуванні зменшується поразка бадилля і бульб фітофторою, збільшується врожай картоплі.[21]
  • Для захисту картоплі від фітофторозу застосовують фунгіциди акробат МЦ, 69% з. п. з нормою витрати 2 кг/га та ридоміл Голд МЦ 68% з. п. з нормою витрати 2,5 кг/га. Ефективність цих засобів становить біля 60%.

Боротьба з фітофторозом за допомогою фунгіцидів[ред.ред. код]

Фунгіциди для боротьби з фітофторозом (не всі препарати зареєстровані в СНГ)
Препарат Діюча речовина Норма розходу, кг/га Перерва між обробками, днів Примітка Захист від ураження Спосіб дії Поширення «в» або «на» рослинах
листків стебел бульб приросту протек-
тивний
кура-
тивний
еради-
кативний
стійкий до вимивання дощем
Засоби контактної дії
Дитан М-45 Манкоцеб 1,8 8-10 Препарати при низькому до середнього інфекційному тиску ++ + 0 0 ++ 0 0 + (+) Контактне
Купроксат Сульфат міді 5 7-14 так само ++ + 0 0 ++ 0 0 + (+) Контактне
Оксихлорид міді, с.п. Хлорокис міді 5 8-12 так само  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?
Фунгуран Хлорокис міді 6 8-10 так само  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?
Оксихом, с.п. Хлорокис + Оксадиксил 1,9-2,1 8-10 так само  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?
Полірам, в.г. Метирам 1,8 7-10 так само ++ + 0 0 ++ 0 0 + (+) Контактне
Ширлан Флуацінам 0,4 8-14 Стійкий до змивання дощами +++ + ++(+) 0 +++ align="center" | 0 0 ++(+) Контактне
Ранман Ціазофамід + FHS 0,2+0,15 8-14 так само +++ + 0 +++ 0 0 ++(+) Контактне
Засоби контактної і локально-системної дії
Танос, в.г. Фамоксадон + Симоксанил 0,7 8-14 При високому інфекційному тиску і перемінній погоді ++ +(+) 0 0 ++ ++ + ++  ?
Акробат МЦ, с.п. Диметоморф + Манкоцеб 2 8-14 ++(+) +(+) ++ 0 ++(+) + align="center" ++ ++(+) Контактне і локально-системне (трансламінарне)
Засоби контактної і системної дії
Ридоміл Голд МЦ, 72% с.п. Металаксил + Манкоцеб 2,5 10-14 При високому інфекційному тиску і змінній погоді ++(+) ++ ++ ++(+) ++(+) ++(+) +++ Системне
Сандофан М 8 Оксадиксил + Манкоцеб 2 10-14  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?  ?
Татту, 55% к.с. Пропамокарб + Манкоцеб 4 10-14 ++(+) ++ ++ +(+) ++(+) ++ ++ +++ Системне
Примітки: +++ → дуже хороша дія; ++ → хороша дія; + → слабка дія

Примітки[ред.ред. код]

  1. Chand, Sudeep (9 September 2009), Killer genes cause potato famine, BBC News, http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/8246944.stm, процитовано 2009-09-26 
  2. Nowicki, Marcin et al. (17 August 2011), Potato and tomato late blight caused by Phytophthora infestans: An overview of pathology and resistance breeding, Plant Disease, ASP, doi:10.1094/PDIS-05-11-0458, http://apsjournals.apsnet.org/doi/abs/10.1094/PDIS-05-11-0458, процитовано 2011-08-30 
  3. а б в Шпаар Д., Быкин А., Дрегер Д. и др. Картофель / Под редакцией Д.Шпаара. — Мн.: ЧУП «Орех», 2004, 465 с
  4. Росс Х. Селекция картофеля. Проблемы и перспективы.- М.: Агропромиздат, 1989.- 184 с.
  5. Late-blight Epidemics on Potato in Finland, 1933–2002; Increased and Earlier Occurrence of Epidemics Associated with Climate Change and Lack of Rotation / A. O. Hannukkala, T. Kaukoranta, A. Lehtinen, A. Rahkonen // Plant Pathology. — 2007. — Vol. 56. — P. 167–176
  6. Rich A. E. Potato Diseases / A. E. Rich. — London : Academic Press, 1983. — 238 p.
  7. а б Расселл Г. Э. Селекция растений на устойчивость к вредителям и болезням / Расселл Г. Э. ; [пер. с англ. Е. Н. Фолькман]; под ред. Ю. Н. Фадеева. — М. : Колос, 1982. — 421 с.
  8. Бакулина В. А. Фитофтороустойчивые сорта картофеля / В. А. Бакулина, И. И. Тимофеева, Л. В. Редькина // Защита и карантин растений. — 2003. — № 5. — С. 41-42.
  9. Коновалюк М. Г. Формообоазовательный процесс в гибридных популяциях картофеля по устойчивости к фитофторе в зависимости от подбора родительских пар // Селекция фитофтороустойчивых сортов картофеля. Тр. Львовского СХИ. — 1983. — Т.99. — С. 74 — 81.
  10. Локтина Г. И. Защита картофеля от фитофторы в условиях Сахалина: Южно-Сахалинск, 1969. — 24 с
  11. Чумаков А. Е. Вредоносность болезней сельскохозяйственных культур / А. Е. Чумаков, Т. И. Захарова. — М. : Агропромиздат, 1990. — 127 с.
  12. Популяции Phytophthora infestans на Северном Кавказе / Ф. Х. Ахматханова, Ю. Т. Дьяков, Я. В. Петрунина и др. // Микология и фитопатология. — 2004. — Т. 38, вып 3. — С. 71-78.
  13. Howard H. W. The production of new varieties / H. W. Howard // The potato Crop. — London : Chapman and Hall, 1978. — P. 607–647
  14. Glendinning D. R. Potato introductions and breeding up to the early 20th century / D. R. Glendinning // New Phytologist. — 1983. — № 94. — P. 479–505.
  15. Попкова К. В. Фитофтора картофеля: М.: Колос, 1972. — 176 с
  16. Болезни сельскохозяйственных культур. — Т. 2 : Болезни технических культур и картофеля. / под ред. В. Ф. Пересыпкина. — К. : Урожай, 1989. — 248 с.
  17. а б Сергієнко В. Г. Система захисту картоплі від шкідливих організмів // Посібник українського хлібороба. Науково-практичний збірник. — 2008, № 148
  18. Богданов О. І. Важливий резерв підвищення врожайності картоплі / О. І. Богданов, А. А. Осипчук, О. Ф. Кравець // Вісник сільськогосподарської науки. — 1986. — № 6. — С. 21-23.
  19. Подгаецкий А. А. Экологически оправданный метод борьбы с фитофторозом / А. А. Подгаецкий // Натуралиум. — 1994. — № 3-4. — С. 9- 10
  20. Пушкарев И. И. Селекция картофеля на устойчивость к фитофторозу / И. И. Пушкарев. — К. : Госсельхозиздат УССР, 1962. — 115 с.
  21. а б в г В. Пыльнев / Знай и умей: Удивительные половинки. — М.: Детгиз, 1960. 96с.

Див. також[ред.ред. код]