Pinus pinea
| Pinus pinea | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
| Файл:EUFORGEN Pinus pinea.png |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Pinus pinea — пінія, або сосна італійська (лат.Pinus pinea) — вид дерева роду сосна родини соснових.
Зміст |
Ботанічний опис[ред.]
Дерево висотою 20-30 метрів, живе до 500 років. Крона густа, темно-зелена, зонтичноподібна, компактна, у старих дерев з горизонтально розпростертими гілками. Хвоя в пучках по дві штуки, довга (10-15 сантиметрів), вузька, щільна, зелена протягом усього року, іноді сизувата. Шишки переважно одиночні або по 2-3 штуки, довжиною 8-15 сантиметрів, яйцеподібні або майже кулясті. Насіння дозріває на третій рік в жовтні, але шишки не розкриваються до наступної весни. Після випадання насіння шишки висять на гілках ще 2-3 роки.
Насіння подовжено-яйцеподібне, темно-коричневе, іноді зі світлими плямами, з трьома реберцями. Довжина — 15-17 міліметрів, ширина — 8-9. З товстою оболонкою, вузьким коротким крилом. Їстівне. Насінини пінії — найбільші серед сосен (і взагалі соснових), вони в 3-4 рази більші відомих у нас «кедрових горішків». В одному кілограмі їх 1500 штук. Врожайність досить висока — з одного гектара отримують від трьох до восьми тонн насіння. В Італії насіння пінії називають пінеолі.
Пінія світлолюбна і посухостійка, до грунту вимогливі, росте на сухих вапнякових грунтах і на морських пісках, хоча віддає перевагу свіжим пухким грунтам, не витримує надмірного зволоження. Виносить морози до −18 °C °, вітростійка.
Насіння проростає без передпосівної підготовки. Цінне декоративне і «горіхоносне» дерево. Насіння пінії широко використовуються в кондитерському виробництві.
Поширення[ред.]
У природі пінія зустрічається на Середземноморському узбережжі від Піренейського півострова до Малої Азії. Культивується на Південному березі Криму і на Кавказі.
Згадування в культурі[ред.]
Дуже красиве дерево — як декоративна рослина використовувалася ще етрусками. У наш час теж широко використовується в цій якості. Дуже добре підходить для мистецтва бонсай. Цікавий факт — Піноккіо, відоміший нам (завдяки Олексію Толстому) як Буратіно, був зроблений з пінієвого поліна. Авіценна використовував відвари з кори пінії як лікарський засіб.
Здавна широко відомий гай піній під Равенною, завдяки картинам Сандро Боттічеллі, написаним в кінці XV століття і ілюструючим новелу Джованні Боккаччо «Історія Настаджо дельї Онесті» з «Декамерона».
Література[ред.]
- Велика енциклопедія в 62 томах. Том 36. «Терра». Москва. — ISBN 5-273-00432-2
- Клименко З. К.Екзотичні рослини Південнобережжя. — «Бізнес-Інформ», 1999
- Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна). Канон лікарської науки
|
||||||||
