Сосна італійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pinus pinea)
Перейти до: навігація, пошук
Сосна італійська
Pinien La Brena2004.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
Надклас: Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Вид: Сосна італійська
Біноміальна назва
Pinus pinea
Pinus pinea L., 1753
Map Pinus pinea.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pinus pinea
ITIS logo.jpg ITIS: 506604
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3346
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pinus pinea
Пагони Pinus pinea: зліва — молоді хвоїнки в стадії формування, справа — дорослі
Pinus pinea: текстура стовбура
Pinus pinea:Шишка і насіння
Гай піній під Равенною на картині Боттічеллі (бл. 1483 р.), що ілюструє третій епізод новели «Історія Настаджо дельї Онесті».
Пінія на вулиці Риму.

Сосна італійська, або пінія (лат.Pinus pinea) — вид дерева роду сосна родини соснових.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Дерево висотою 20-30 метрів, живе до 500 років. Крона густа, темно-зелена, парасолеподібна, компактна, у старих дерев з горизонтально розпростертими гілками. Хвоя в пучках по дві штуки, довга (10-15 сантиметрів), вузька, щільна, зелена протягом усього року, іноді сизувата. Шишки переважно одиночні або по 2-3 штуки, довжиною 8-15 сантиметрів, яйцеподібні або майже кулясті. Насіння дозріває на третій рік в жовтні, але шишки не розкриваються до наступної весни. Після випадання насіння шишки висять на гілках ще 2-3 роки.

Насіння подовжено-яйцеподібне, темно-коричневе, іноді зі світлими плямами, з трьома реберцями. Довжина — 15-17 міліметрів, ширина — 8-9. З товстою оболонкою, вузьким коротким крилом. Їстівне. Насінини пінії — найбільші серед сосен (і взагалі соснових), вони в 3-4 рази більші від відомих у нас «кедрових горішків». В одному кілограмі їх 1500 штук. Врожайність досить висока — з одного гектара отримують від трьох до восьми тонн насіння. В Італії насіння пінії називають пінеолі.


Пінія світлолюбна і посухостійка, до ґрунту вимоглива, росте на сухих вапнякових ґрунтах і на морських пісках, хоча віддає перевагу свіжим пухким ґрунтам, не витримує надмірного зволоження. Витримує морози до −18 °C °, вітростійка.

Насіння проростає без передпосівної підготовки. Цінне декоративне і «горіхоносне» дерево. Насіння пінії широко використовуються в кондиторському виробництві.

Поширення[ред.ред. код]

У природі пінія зустрічається на Середземноморському узбережжі від Піренейського півострова до Малої Азії. Культивується на Південному березі Криму і на Кавказі.

Згадування в культурі[ред.ред. код]

Дуже гарне дерево — як декоративна рослина використовувалося ще етрусками. У наш час теж широко використовується в цій якості. Дуже добре підходить для мистецтва бонсай. Цікавий факт — Піноккіо, відоміший нам (завдяки Олексію Толстому) як Буратіно, був зроблений з пінієвого поліна. Авіценна використовував відвари з кори пінії як лікарський засіб.

Здавна широко відомий гай піній під Равенною, завдяки картинам Сандро Боттічеллі, написаним у кінці XV століття як ілюстрації до новели Джованні Боккаччо «Історія Настаджо дельї Онесті» з «Декамерона».

Література[ред.ред. код]

  • Велика енциклопедія в 62 томах. Том 36. «Терра». Москва. — ISBN 5-273-00432-2
  • Клименко З. К.Екзотичні рослини Південнобережжя. — «Бізнес-Інформ», 1999
  • Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна). Канон лікарської науки

Галерея[ред.ред. код]


Сосна звичайна Це незавершена стаття про Хвойні.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.