Pokémon Red і Blue

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pokemon Red і Blue

Обложка игры Pokemon Red в лучшем качестве.jpg
Обкладинка Pokémon Red
PokémonBlue.jpg
Обкладинка Pokémon Blue

Розробник Game Freak
Видавець Nintendo
Частина серії Pokémon
Дати випуску Японія 27 лютого 1996
(оригінальна «червона» і «зелена версії»)[1]
15 жотня 1996
(«синя версія»)[2]
США 30 вересня 1998 [1]
Австралія 23 жовтня 1999[1]
Європейський Союз 5 жовтня 1999 року[1]
Жанр JRPG
Вікові
рейтинги
ESRB: E (Everyone)
OFLC: G (General Audiences)
Носій 4 — мегабітний картридж
Платформа Game Boy (з підтримкою SGB)
Режими гри Одиночна гра, Багатокористувацька гра

Pokémon Red Version і Blue Version (яп. ポケット モンスター 赤 緑 покетто монсти: ака Мідорі?, Покемон: Червона версія та Синя версія) — рольова відеогра в жанрі JRPG, розроблені Game Freak та випущені Nintendo для гральної консолі Game Boy. Вони є першими іграми в серії Покемон (серія ігор). Вперше вони були випущені в 27 жовтня 1996 році в Японії, як Red і Green, а протягом трьох наступних років в Північній Америці, Європі та Австралії, як Red і Blue[1]. Pokemon Yellow, спеціальна версія серії, був випущений приблизно через рік. У 2004 були зроблені ремейки Pokemon Red і Blue для консолі Game Boy Advance — Pokemon FireRed та Pokemon LeafGreen.

Гравець подорожує як тренер покемонів по вигаданому регіоні Канто, спілкуючись і б'ючись з іншими тренерами. Мета ігри — стати видатним тренером покемонів у регіоні, перемігши чотирьох найкращих тренерів регіону — Елітну Четвірку (англ. Elite Four). Інша мета полягає в тому, щоб зловити всіх 151 покемона і заповнити інформацією про них Покедекс — електронну енциклопедію про покемонів. В грі, Red та Blue, гравці можуть використовувати спеціальний кабель для зв'язку консолей між собою, щоб обмінюватися покемонами між собою і влаштовувати бої з іншими гравцями. Ігри можна проходити незалежно одна від одної, але в кожній грі для повної колекції не вистачає 20 покемонів, тому щоб зібрати всіх покемонів, гравцеві однієї версії доведеться обмінюватися з володарем іншої версії[3].

Red і Blue також сумісні з іншою грою першого покоління, Pokémon Yellow, а також є можливість обміну з іграми другого покоління: Pokémon Gold, Silver і Crystal. В обміні Red і Blue з Gold, Silver і Crystal є обмеження: не можна обмінюватися, якщо у гравця є покемони, вперше представлені у другому поколінні, або покемони зі здібностями, вперше представленими у другому поколінні[4]. Також, використовуючи Transfer Pack для Nintendo 64, можна передати покемонів і речі з Pokémon Red і Blue в ігри Pokémon Stadium[5] або в Pokémon Stadium 2[6]. Red і Blue несумісні з іграми, що вийшли пізніше другого покоління для Game Boy Advance чи GameCube[7].


Гемплей[ред.ред. код]

PokemonRedBattle.png

В іграх Pokémon Red і Blue використовується вид від третьої особи. Ігровий процес проходить на трьох ігрових екранах: ігровий світ, за яким подорожує гравець[8], меню, де гравець організовує свій інвентар, свою команду покемонів і налаштовує ігровий процес[9], і екран, де відбуваються бої покемонів[10].

Гравець використовує своїх покемонів для битв з іншими покемонами. Коли на гравця нападає дикий покемон або його викликає на поєдинок інший тренер, з'являється екран бою. Під час бою гравець може наказати своєму покемонів використовувати одну з чотирьох атак в бою, використовувати на покемоні предмет, змінити покемона на іншого або втекти з бою (втікати не можна, якщо гравець б'ється з тренером). У покемонів є очки здоров'я (HP), коли у покемона вони закінчуються, то він не може битися, поки гравець його не вилікує. Перемігши в бою іншого покемона, покемон гравця може отримати очки досвіду (EXP). При досягненні певної кількості очок досвіду покемон може піднятися на новий рівень[10]. Від рівня залежить сила покемона, крім того, при досягненні певного рівня покемон може вивчати нові здібності або еволюціонувати (англ. Evolve) — перетворюватися у більш досконалу форму[11].

Ловля покемонів — це важлива частина ігрового процесу. Коли на гравця нападає дикий покемон, то гравець може кинути в нього покебол (англ. Poké Ball) — кишеньковий пристрій у формі кулі для перенесення покемонів будь-яких розмірів. Якщо дикий покемон не виривається з покебола, то він стає покемоном гравця. Успіх ловлі залежить від того, наскільки сильний дикий покемон, скільки у дикого покемона залишилося очок здоров'я і яка сила покебола[12]. Кінцева мета гри — завершити Покедекс, електронну енциклопедію про покемонів. Якщо гравець ловить новий вид покемонів, то інформація про нього потрапляє в Покедекс. Еволюційні (розвинені) форми покемонів також вважаються як окремий вид від своїх попередніх форм, тому деякі види покемонів можна отримати тільки за допомогою еволюції. Всього в Покедексі 151 вид покемонів[13].

У Pokémon Red і Blue є можливість мінятися покемонами з іншими гравцями, з'єднавши дві консолі Game Boy спеціальним проводом Game Link Cable[14]. Для повного проходження обмін з іншими гравцями обов'язковий, тому що в Red є види покемонів, яких немає в Blue, і навпаки[3]. За допомогою з'єднання між двома консолями можна також битися з іншим гравцем[14]. Якщо грати в Red або в Blue на Game Boy Advance або на Game Boy Advance SP, зв'язок через з'єднувальний провід для Game Boy Advance або для Game Boy Advance SP працювати не буде: для спільної гри на Game Boy Advance потрібно використовувати спеціальний провід Nintendo Universal Game Link Cable[15]. Крім того, англійські версії ігор не сумісні з японськими версіями[16].

Світ гри[ред.ред. код]

Pokemon Trainer Red.png

Всі події відбуваються у вигаданому регіоні Канто, заснованому на реальній існуючій провінції Японії. У Канто знаходяться десять міст, з'єднаних між собою дорогами-маршрутами (англ. Routes). Деякі місця в грі стають доступними гравцеві тільки при досягненні певних умов[17]. По всьому Канто мешкають різні види покемонів. Наприклад, Хорсія може бути спіймана або через риболовлю або коли гравець знаходиться у водоймищі, в той час як Зубат може бути спійманий в печері. Всього в грі 151 вид покемона.

Вигаданий всесвіт гри нагадує існуючий світ і створений в антуражі альтернативної сучасності, але замість тварин в ньому мешкають істоти, зовні схожі на звичайних тварин, але володіють при цьому надприродними здібностями, — покемони. Люди, що називаються тренерами покемонів, ловлять їх і тренують для участі в боях — бої покемонів певною мірою нагадують спортивні змагання. У боях тренери не беруть участь, б'ються лише покемони суперників — тренери лише дають їм команди, які атаки або здатності їм застосувати. Бої проходять до того моменту, поки один з покемонів не падає без свідомості або один із тренерів не здається — до смерті сутички не відбуваються ніколи. Як правило, сильні і досвідчені тренери покемонів користуються повагою.

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой гри (гравець може дати йому будь-яке ім'я на свій розсуд) — хлопчик, що живе в місті Паллет (англ. Pallet Town) в регіоні Канто. Коли він намагається вийти з міста через високу траву, професор Оук (англ. Professor Oak), знаменитий дослідник покемонів, зупиняє головного героя, кажучи йому, що у високій траві на нього можуть напасти дикі покемони, і відводить його до себе в лабораторію[18]. У лабораторії вони зустрічаються з внуком професора, який з дитинства був суперником головного героя (йому також можна підібрати ім'я). Внук професора хоче стати тренером покемонів. Професор Оук дає гравцеві і своєму внукові одного з трьох покемонів на вибір: Бульбазавра (англ. Bulbasaur), Чармандера (англ. Charmander) або Сквіртла (англ. Squirtle)[19]. Потім суперник викличе гравця на поєдинок покемонів. Після битви він буде викликати гравця на дуель на певних етапах гри[20].

Відвідуючи різні міста, гравець заходить на місцеві стадіони (англ. Gyms). Всього в Канто існує вісім стадіонів. У кожному стадіоні є лідер стадіону (англ. Gym Leader) — сильний тренер, якого треба перемогти, щоб отримати його значок. Зібравши всі вісім значків, гравцеві відкривається шлях у Лігу покемонів (англ. Pokémon League) — місце, де збираються найсильніші тренери покемонів в Канто. Щоб гравця прийняли в Лігу покемонів, йому належить перемогти Елітну Четвірку (англ. Elite Four) (четвірку найсильніших тренерів) і Чемпіона Ліги — суперника головного героя. Основна сюжетна лінія також включає в себе боротьбу з Командою R (англ. Team Rocket), могутньою злочинною організацією[21][22].

Створення гри[ред.ред. код]

Виникнення ідеї[ред.ред. код]

Ідея серії Pokémon бере початок з колекціонування комах, яким у дитинстві захоплювався геймдизайнер Сатосі Тадзірі[23]. Коли Тадзірі виріс, він переселився в Токіо, де не було місць, де можна було б ловити комах. Він зауважив, що діти все частіше стали грати вдома, ніж на вулиці. І тоді йому в голову прийшла думка про комп'ютерній грі, де потрібно було б збирати істот і обмінюватися ними з іншими гравцями, щоб зібрати повну колекцію. Пізніше народилася ідея битв. Незважаючи на це, покемони ніколи не вмирають в бою — для Тадзірі це була дуже важлива річ, так як він не хотів «безглуздого насильства»[24].

Коли вийшла портативна ігрова система Game Boy, Тадзірі подумав, що це — ідеальна платформа для його майбутньої гри. Ідея використання сполучного кабелю для обміну покемонами була нова для ігрової індустрії, тому що дроти використовувалися тільки для спільної гри[25]. "Я уявив собі клубочок інформації, перехідний між двома Game Boy по спеціальному кабелю, і я подумав: " Ух ти! Це буде щось! "" — Так сказав Тадзірі[26].

Кен Сугіморі, друг Тадзірі, очолював команду менше ніж з десяти осіб, які створювали дизайн покемонів. Сам Сугіморі завершував дизайн, малюючи кожного покемона з декількох різних ракурсів, щоб розробникам було простіше переводити малюнки в піксельну графіку, зберігши всі деталі[27][28]. Музику для гри вигадав Дзюн'іті Масуда, використовуючи для цього всі чотири звукових канали, щоб було чути і фонову музику, і «голоси» покемонів на початку бою.[29].

Спочатку проект називався Capsule Monsters (букв. капсульні монстри), але через проблеми з реєстрацією торгової марки проект перейменували спочатку в Capumon, потім в Kapumon, поки нарешті, вибір не випав на Pocket Monsters (букв. кишенькові монстри)[30]. Тадзірі думав, що Nintendo не захоче прийняти його гру, так як спочатку керівництву компанії його ідея була не дуже зрозуміла. Game Freak терпіла фінансова криза, Тадзірі навіть був змушений не платити своїм працівникам, а сам жив на кошти батька. Але тут йому несподівано прийшла допомога — Сігеру Міямото, друг Тадзірі в дитинстві, виділив гроші на фінансування Game Freak[31]. Почувши про ідею обміну монстрами, Міямото запропонував Тадзірі випустити гру в двох версіях: він припускав, що це розвине ідею обміну покемонами[32] Незважаючи на побоювання розробників, у гри був величезний успіх.

Випуск[ред.ред. код]

Ігри вийшли в Японії під назвою Pocket Monsters Red і Pocket Monsters Green. Вони дуже швидко продавалися, одна з причин — рішення Nintendo випустити одну гру в двох варіантах, тим самим спонукаючи покупців купувати обидві версії. Кілька місяців потому вийшла доповнена версія гри[33] Pocket Monsters Blue, яку можна було замовити тільки поштою[34]. Щоб збільшити інтерес до ігор, Тадзірі потай від Nintendo[35] помістив в гру секретного, 151-го покемона — М'ю, бо сподівався, що «створить безліч чуток і загадок про гру». М'ю можна було зловити, тільки принісши в офіс Game Freak картридж з грою та із збереженням гри, де у гравця в покедексе були відзначені всі 150 покемонів. Але спосіб зловити М'ю таки знайшовся: в 2003 році в грі був знайдений баг, що дозволяє зловити будь-якого покемона, в тому числі і М'ю[36].

Американська локалізація[ред.ред. код]

Під час перекладу гри на англійську мову команда, очолювана Хіро Накамурою, перейменовувала деяких покемонів для західних гравців за проханням Nintendo. Більш того, Nintendo зареєстрував імена всіх 151 покемона як торгові марки, постійно переконуючись, що ніяких збігів з іншими марками немає[37]. У процесі перекладу стало ясно, що просто поміняти текст з японської на англійську неможливо: ігри повинні були бути перепрограмовані з нуля через те, код був надто складний — побічний ефект дуже довгої розробки ігор. Отже, американська версія гри була заснована на більш спрощеною в плані вихідного коду японської версії Pocket Monsters Blue, при цьому в американських Red і Blue доступні покемони були як в японських Red і в Green відповідно[33].

Коли переклад Red і Blue на англійську мову був завершений, Nintendo витратила близько п'ятдесяти мільйонів доларів на рекламу, побоюючись, що ігри не сподобаються американським дітям[38]. Незважаючи на пропозиції змінити дизайн, перепрограмовані Red і Blue вийшли в Америці без змін в дизайні через два з половиною роки після виходу оригінальних Red і Green в Японії[39]. Pokémon Red і Blue були дуже успішні на Заході, і медіафранчайз «Покемон» став одним з найпопулярніших в Америці.

Популярність[ред.ред. код]

Огляди
Іноземні
Оглядач Оцінка
Electronic Gaming Monthly 8.5/10[40]
GameSpot 8.8/10[11]
IGN 10/10[3]
Nintendo Power 7.2/10[41]
Агрегатори
Агрегатор Бал
Game Rankings 89%[40]

Ігри були отримали колосальний успіх, поклавши початок новому франчайзу. У Японії сумарні продажі Red, Green і Blue склали 10,4 мільйона копій, в той час як в США було продано 8,6 мільйона копій Red і Blue[42]. У 2009 році гра потрапила в Книгу рекордів Гіннеса в розділі «Найкраща по продажу RPG на Game Boy» та «Найкраща по продажу RPG всіх часів»[43].

Відгуки[ред.ред. код]

Ігри отримали позитивні відгуки від оглядачів, отримавши 89 відсотків на сайті Game Rankings. Особливо критики хвалили можливість багатокористувацької гри і концепцію обміну покемонами. Крейг Харріс, журналіст IGN, дав іграм максимальну оцінку 10 з 10, прокоментувавши: «Навіть якщо ви пройдете гру, всіх покемонів ви можете не дістати. Піймання всіх покемонів дійсно затягує». Він також написав про популярність гри, особливо серед дітей, описуючи це не інакше як «божевілля»[3]. Оглядач GameSpot, Пітер Бартолоу, дав іграм 8.8 з 10, сказавши, що графіка і звук досить примітивні, але при цьому зауваживши, що ігри були лише «пробою пера». Він похвалив гру, сказавши, що "під зовнішньою дитячістю Pokémon — серйозна і унікальна RPG з глибоким геймплеєм і можливістю мультиплеера. Як і будь-яка RPG, гра буде проста і зрозуміла новачкам у цьому жанрі, але вона зацікавить і закоренілих фанатів цього жанру. Її можна запросто назвати однією з найкращих ігор на Game Boy на даний момент "[11].

Сайт 1UP.com, присвячений комп'ютерним іграм, склав список «Top 5 'Late to the Party' Games», де були перераховані останні ігри, які вийшли на той момент, «повністю розкривають потенціал» тієї чи іншої платформи . Red і Blue були поставлені на перше місце в списку і були названі «секретною зброєю Nintendo»[26]. Журнал Nintendo Power поставив Red і Blue на третє місце в списку найкращих ігор на Game Boy і Game Boy Color[44]. Official Nintendo Magazine назвав гру однією з найкращих ігор Nintendo всіх часів, помістивши на 52-е місце в списку зі ста ігор[45]. Red і Blue зайняли 72-е місце в списку ста найкращих ігор всіх часів за версією IGN[46]. Через два роки гру піднялися до 70-го місця в оновленому списку, так як, на думку IGN, гра породила безліч продовжень та відгалужень, аніме-серіал, повнометражні фільми і, таким чином, «вкоренилися в поп-культурі»[47]. У 2007 році Red і Blue зайняли 37-е місце в цьому списку[48]

Інші версії[ред.ред. код]

Pocket Monsters: Blue[ред.ред. код]

Pocket Monsters: Blue (яп. ポケットモンスター 青 покетто монсута: ао?, «Кишенькові монстри: Синя версія») — спеціальне видання Pocket Monsters: Red і Pocket Monsters: Green, що вийшло 15 жовтня 1996 в Японії. Гру можна було отримати, тільки замовивши її поштою через журнал CoroCoro Comic. У грі був змінений вихідний код, графіка, діалоги, місце розташування диких покемонів. Pocket Monsters: Blue була взята за основу американських Red і Blue. Практично всі дикі покемони з Blue присутні або в Red, або в Green.

Pokémon Yellow[ред.ред. код]

Докладніше: Pokémon Yellow

Pokémon Yellow: Special Pikachu Edition (яп. ポケットモンスター ピカチュウ покетто монсута пікатю:?, «Покемон: Жовта версія - спеціальне видання Пікачу», в Японії «Кишенькові монстри: Пікачу») — спеціальне видання Red і Green, що вийшло 12 вересня 1998. Гра являла собою Red або Green, більш наближений до аниме-серіалу за мотивами ігор, наприклад, дизайн головного героя більше нагадував дизайн Еша, головного героя аніме, стартовим покемоном був Пікачу, який слідував за гравцем, була можливість спіймати всіх трьох стартових покемонів (Чармандера, Сквіртла і Бульбазавра), як Еш в аніме, а також в грі з'являлися лиходії з аніме — Джессі, Джеймс і Мяут з Команди R.

Pokémon FireRed і LeafGreen[ред.ред. код]

Докладніше: Pokémon FireRed і LeafGreen

Pokémon FireRed і LeafGreen — ремейки оригінальних Red і Green, що вийшли в 2004. Ігри були розроблені Game Freak і видані Nintendo на портативну ігрову консоль Game Boy Advance. У ремейку було представлено багато функцій, яких не було в оригіналах: нові локації, змінений інтерфейс, можливість обміну покемонами з Pokémon Ruby і Sapphire. Крім того, була додана можливість бездротової багатокористувацької гри: з іграми в комплекті продавався Game Boy Advance Wireless Adapter, підключивши який, можна було грати на більшій відстані, ніж це дозволяв сполучний кабель. Через два роки після їх виходу Nintendo включила їх у серію «Player's Choise» (англ. Вибір гравців) і почала продавати їх за заниженою ціною[49].

Ігри також мали успіх, отримавши 81 відсоток на сайті Metacritic[50]. Критики хвалили те, що ремейки зберегли дух оригінальних ігор, але при цьому одержали нові функції. З іншого боку, неоднозначно були оцінені графіка і музика, так як багато хто вважав їх не надто віддаленими від попередніх ігор серії, Ruby і Sapphire. FireRed і LeafGreen були комерційно успішними: було продано близько 12 мільйонів копій[51].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д «Pokemon Red for Game Boy». GameSpot. 
  2. «Pokemon Blue for Game Boy». GameSpot. 
  3. а б в г Harris, Craig (1999-06-23). «Pokemon Red Version Review». IGN. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-06-26. 
  4. «Pokemon Gold and Silver Strategy Guide: Trading». IGN. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-06-27. 
  5. Gerstmann, Jeff (29 лютого 2002 року). «Pokemon Stadium for Nintendo 64 Review». GameSpot. 
  6. Villoria, Gerald (26 березня 2001 року). «Pokemon Stadium 2 for Nintendo 64 Review». GameSpot. с. 2. 
  7. Harris, Craig (2003-03-17). «IGN: Pokemon Ruby Version Review». IGN. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  8. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 8. 
  9. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 10. 
  10. а б Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 17. 
  11. а б в Bartholow, Peter (28 січня 2000 року). «GameSpot review». GameSpot. 
  12. Game Freak (1998-09-30). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 21. 
  13. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 7. 
  14. а б Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 36. 
  15. «nintendo.com.au — GBC — Frequently Asked Questions». Nintendo. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008-10-07. 
  16. «Game Boy Game Pak Troubleshooting — Specific Games». Nintendo of America Inc. Архів оригіналу за 2013-07-12. «MissingNO is a programming quirk, and not a real part of the game» 
  17. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 20. 
  18. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 2. 
  19. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 3. 
  20. IGN Staff. «Guides: Pokemon: Blue and Red». IGN. с. 113. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-10-24. 
  21. IGN Staff. «Guides: Pokemon: Blue and Red». IGN. с. 99. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2009-02-04. 
  22. IGN Staff. «Guides: Pokemon: Blue and Red». IGN. с. 165. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2009-02-04. 
  23. Salute to Japanese Game Designers. Amped IGO. 26 лютого 2006 року. с. 2. 
  24. Larimer, Time (22 листопада 1999 року). «The Ultimate Game Freak». TIME Asia. с. 2. 
  25. Larimer, Time (22 листопада 1999 року). «The Ultimate Game Freak». TIME Asia. с. 1. 
  26. а б 1UP Staff. «Best Games to Come Out Late in a System's Life». 1UP. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-08-16. 
  27. «2.一新 さ れ た ポケモン の 世界». Nintendo.com. Nintendo. с. 2. Процитовано 10 вересня 2010. 
  28. Kohler, Chris (2004). Power-Up: How Japanese Video Games Gave the World an Extra Life (вид. 1st). BradyGames. с. 237–250. ISBN 0-7440-0424-1. 
  29. Masuda, Junichi (28 лютого 2002). «HIDDEN POWER of Masuda: No. 125». Game Freak. 
  30. Tomisawa, Akihito (August 2000) [18 лютого 2004 book]. «ゲーム フリーク 遊び の 世界 標準 を 塗り替える クリエイティブ 集団» (Japanese). Травень 2010. ISBN 4840101183. 
  31. Chua-Eoan, Howard; Tim Larimer (19 листопада 1999). «Beware of the Pokemania». Time (Time Inc.). 
  32. Nutt, Christian (3 квітня 2009). «The Art of Balance: Pokémon's Masuda on Complexity and Simplicity». 
  33. а б Staff What's the Deal with Pokémon? (листопад 1999) (124).
  34. Chen Charlotte Pokémon Report // Tips & Tricks. — (грудень 1999).
  35. «Asks - Pokémon HeartGold & SoulSilver Version». Nintendo. 2009. 
  36. DeVries, Jack (24 листопада 2008). «IGN: Pokemon Report: OMG Hacks». IGN. 
  37. Staff What's the Deal with Pokémon? (листопаді 1999) (124).
  38. Tobin, Joseph Jay (2004). Pikachu's Global Adventure: The Rise and Fall of Pokémon. Duke University Press. с. 66. ISBN 0-822-33287-6. 
  39. IGN Staff. «Guides: Pokemon: Blue and Red». IGN. с. 62. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 24 Жовтень 2008. 
  40. а б «Pokemon Red Reviews». Game Rankings. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-06-26. 
  41. Now Playing: Pokémon // Nintendo Power. — 113 (Октябрь 1998).
  42. Safier, Joshua; Nakaya, Sumie (7 лютого 2000). «Secrets Behind the International Phenomenon». Columbia Business School. 
  43. DeVries, Jack (2009-01-16). «IGN: Pokemon Report: World Records Edition». IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  44. Nintendo Power - The 20th Anniversary Issue! (Magazine) (серпень 2008) (231).
  45. East, Tom (2 березня 2009). article.php? id = 7258 «Feature: 100 Best Nintendo Games». Official Nintendo Magazine. 
  46. Staff (2003-04-30). «The Top 100: 71 - 80». IGN. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  47. «IGN 's Top 100 Games 061-070». IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  48. «IGN's Top 100 Games 2007 | 37 Pokemon Blue Version». IGN. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  49. Harris, Craig (16 червня 2006). ign.com/articles/721/721379p1.html «IGN: Player's Choice, Round Two». IGN. Процитовано 5 вересня 2009. 
  50. «Pokemon FireRed (gba: 2004):». Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  51. . pdf # page = 6 «Financial Results Briefing for Fiscal Year Ended March 2008» (PDF). Nintendo. 25 квітня 2008. с. 6. 

Посилання[ред.ред. код]