Орел-боєць

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Polemaetus bellicosus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орел-боєць
Орел-боєць
Орел-боєць
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Підродина: Орлині (Aquilinae)
Рід: Орел-боєць (Polemaetus)
Heine, 1890
Вид: Орел-боєць
Polemaetus bellicosus
(Daudin, 1800)
Розповсюдження орла-бійця
Розповсюдження орла-бійця
Посилання
Вікісховище: Category:Polemaetus bellicosus
Віківиди: Polemaetus bellicosus
EOL: 1048939
ITIS: 175587
МСОП: 22696116
NCBI: 252794

Орел-боєць[2] (Polemaetus bellicosus) — хижий птах з родини яструбових (Accipitridae). Є єдиним видом в роді Polemaetus. Бойові орли зустрічаються насамперед у відкритих місцевостях Африки на південь від Сахари.

Морфологія[ред. | ред. код]

Голова орла-бійця

Спина, шия і крила забарвлені в темно-коричневий колір, у той час як живіт білого кольору з коричневими плямами, які у самок виражені ще більше, ніж у самців. Очі жовтого кольору. Сидячий орел-боєць має вертикальну поставу, а голова знаходиться приблизно на одній лінії з гострими кігтями. На грудях проглядаються потужні м'язи. Самки трохи більші й важчі за самців, величина яких становить у середньому лише 75 % величини самок. У цілому їх зріст становить від 78 до 96 см, а розмах крил становить від 188 до 227 см. Їх вага поки мало вивчена. 17 виміряних птахів невизначеної статі важили від 3,01 до 5,65 кг.

Поведінка[ред. | ред. код]

Пари цих орлів мають гніздову територію площею більш ніж 1000 км2. Пари гніздяться на відстані близько 50 км один від одного, що є найнижчою щільністю населення серед всіх птахів світу.

Розмноження[ред. | ред. код]

Орел-боєць на вершині дерева

Шлюбний період триває від листопада до липня і варіює всередині цього проміжку часу залежно від географічної широти. Самка споруджує гніздо практично сама. Воно буває в діаметрі до 2 м, а по висоті 1,5 м. Воно, як правило, знаходиться в розвилці гілок або на плоскій кроні дерева. Після закінчення будівництва гнізда самиця відкладає одне бежеве з коричневими вкрапленнями яйце, яке важить близько 190 грамів. Після висиджування, що триває від 6 до 7 тижнів, з яйця вилуплюється пташеня. Через три з половиною місяці молодий орел робить перші спроби літати, однак ще деякий час залишається поблизу батьківського гнізда. У віці від шести до семи місяців його оперення змінюється на доросле.

Живлення[ред. | ред. код]

Орел-боєць зі здобиччю

Polemaetus bellicosus — найвищий хижак, що знаходиться на вершині харчового ланцюга птахів у своєму середовищі[3]. У загальновживаній, науковій та більшості регіональних африканських назв ця назва виду означає «войовничий» і вказує на силу, зухвалість і невтомний характер їхніх мисливських звичок. Завдяки плямистому оперенню та несамовитій ефективності як хижака його іноді називають «леопардом повітря»[4]. Ці орли їдять головним чином дрібних і середніх ссавців і птахів, які живуть на землі, наприклад, куроподібних, молодих імпал, дукерів, змій, ящірок, даманів, варанів, сурикатів, а також домашніх тварин, таких як собаки, кози і молоді вівці.

Поширення і загрози[ред. | ред. код]

Орел-боєць поширений по всій Африці на південь від Сахари й відсутній тільки в лісових регіонах на самому півдні ПАР. Попри те, що його єдиним ворогом є люди, орел-боєць є під загрозою зникнення. На нього полюють, як тільки він наближається до людських поселень, оскільки багато фермерів бояться за своїх тварин. За останні роки спостерігається постійне зниження чисельності бойового орла.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2020). Polemaetus bellicosus. IUCN Red List of Threatened Species. 2020: e.T22696116A172287822. doi:10.2305/IUCN.UK.2020-3.RLTS.T22696116A172287822.en. Процитовано 19 November 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. van Eeden, Rowen; Whitfield, D. Philip; Botha, Andre; Amar, Arjun (17 березня 2017). Margalida, Antoni (ред.). Ranging behaviour and habitat preferences of the Martial Eagle: Implications for the conservation of a declining apex predator. PLOS ONE (англ.). Т. 12, № 3. с. e0173956. doi:10.1371/journal.pone.0173956. ISSN 1932-6203. PMC 5357022. PMID 28306744. Процитовано 13 лютого 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. Du Chaillu, Paul (1870). My Apingi Kingdom: With Life in the Great Sahara, and Sketches of the Chase of the Ostrich, Hyena, &C (англ.). New York: Harper & Brothers. с. 254.

Література[ред. | ред. код]

  • J. Ferguson-Lees, D. A. Christie: Raptors of the World. Christopher Helm, London 2001. ISBN 0-7136-8026-1

Посилання[ред. | ред. код]