Estoril Open

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Portugal Open)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Estoril Open
Інформація
Розташування  Португалія
Арена Estoril Court Central
Покриття Clay / Outdoors
Сайт estorilopen.net
Категорія ATP World Series
(1990—1997)
ATP International Series
(1998—2008)
Світовий тур ATP 250
Сітка 32S / 16Q / 16D
Призові €450,000
Категорія IV
(1999—2008)
International
Сітка 32M / 32Q / 16D
Призові US$220,000
CMNS: Estoril Open у Вікісховищі

Estoril Open (з 2013 як Portugal Open) — професійний тенісний турнір. Проводиться з 1990 року у передмісті Ешторіла, Оейраш. У турнірі беруть участь як чоловіки так і жінки.

З 2015 року турнір скасовано за браком спонсорства. Створено новий чоловічий турнір під назвою Millennium Estoril Open, що проходить у місті Кашкайш.[1][2][3][4]

Фінали[ред. | ред. код]

Чоловіки, одиночний розряд[ред. | ред. код]

Рік Чемпіон Фіналіст Рахунок
2014 Аргентина Карлос Берлок Чехія Томаш Бердих 0–6, 7–5, 6–1
2013 Швейцарія Стен Вавринка Іспанія Давид Феррер 6–1, 6–4
2012 Аргентина Хуан Мартін дель Потро (2) Франція Рішар Гаске 6–4, 6–2
2011 Аргентина Хуан Мартін дель Потро Іспанія Фернандо Вердаско 6–2, 6–2
2010 Іспанія Альберт Монтаньєс (2) Португалія Фредеріко Жіль 6–2, 6–7(4–7), 7–5
2009 Іспанія Альберт Монтаньєс США Джеймс Блейк 5–7, 7–6(8–6), 6–0
2008 Швейцарія Роджер Федерер Росія Микола Давиденко 7–6(7–5), 1–2 знялася
2007 Сербія Новак Джокович Франція Рішар Гаске 7–6(9–7), 0–6, 6–1
2006 Аргентина Давід Налбандян (2) Росія Микола Давиденко 6–3, 6–4
2005 Аргентина Гастон Гаудіо Іспанія Томмі Робредо 6–1, 2–6, 6–1
2004 Аргентина Хуан Ігнасіо Чела Росія Марат Сафін 6–7(2–7), 6–3, 6–3
2003 Росія Микола Давиденко Аргентина Агустін Кальєрі 6–4, 6–3
2002 Аргентина Давід Налбандян Фінляндія Яркко Ніємінен 6–4, 7–6(7–5)
2001 Іспанія Хуан Карлос Ферреро Іспанія Фелікс Мантілья 7–6(7–3), 4–6, 6–3
2000 Іспанія Карлос Моя Іспанія Франсіско Клавет 6–3, 6–2
1999 Іспанія Альберт Коста США Тодд Мартін 7–6(7–4), 2–6, 6–3
1998 Іспанія Альберто Берасатегі Австрія Томас Мустер 3–6, 6–1, 6–3
1997 Іспанія Алекс Корретха Іспанія Франсіско Клавет 6–3, 7–5
1996 Австрія Томас Мустер (2) Італія Андреа Гауденці 7–6(4), 6–4
1995 Австрія Томас Мустер Іспанія Альберт Коста 6–4, 6–2
1994 Іспанія Карлос Коста (2) Україна Медведєв Андрій Олегович 4–6, 7–5, 6–4
1993 Україна Медведєв Андрій Олегович Чехія Карел Новачек 6–4, 6–2
1992 Іспанія Карлос Коста Іспанія Серхі Бругера 4–6, 6–2, 6–2
1991 Іспанія Серхі Бругера Чехія Карел Новачек 7–6(9–7), 6–1
1990 Іспанія Еміліо Санчес Аргентина Франко Давін 6–3, 6–1

Жінки, одиночний розряд[ред. | ред. код]

Рік Чемпіонка Фіналістка Рахунок
2014 Іспанія Карла Суарес Наварро Росія Світлана Кузнецова 6–4, 3–6, 6–4
2013 Росія Анастасія Павлюченкова Іспанія Карла Суарес Наварро 7–5, 6–2
2012 Естонія Кая Канепі Іспанія Карла Суарес Наварро 3–6, 7–6(8–6), 6–4
2011 Іспанія Анабель Медіна Гаррігес Німеччина Крістіна Барруа 6–1, 6–2
2010 Латвія Анастасія Севастова Іспанія Аранча Парра Сантонха 6–2, 7–5
2009 Бельгія Яніна Вікмаєр Росія Катерина Макарова 7–5, 6–2
2008 Росія Марія Кириленко Чехія Івета Бенешова 6–4, 6–2
2007 Німеччина Грета Арн Білорусь Вікторія Азаренко 2–6, 6–1, 7–6(7–3)
2006 КНР Чжен Цзє КНР Лі На 6–7(5–7), 7–5, знялася
2005 Чехія Луціє Шафарова КНР Лі На 6–7(4–7), 6–4, 6–3
2004 Франція Емілі Луа Чехія Івета Бенешова 7–5, 7–6(7–1)
2003 Іспанія Магі Серна (2) Німеччина Юлія Шруфф 6–4, 6–1
2002 Іспанія Магі Серна Німеччина Анка Барна 6–4, 6–2
2001 Іспанія Анхелес Монтоліо Росія Олена Бовіна 3–6, 6–3, 6–2
2000 Німеччина Анке Губер Франція Наталі Деші 6–2, 1–6, 7–5
1999 Словенія Катарина Среботнік Угорщина Ріта Куті-Кіш 6–3, 6–1
1998 Австрія Барбара Шварц Румунія Ралука Санду 6–2, 6–3
1991–1997: не проводився
1990 Італія Федеріка Бонсіньйорі Італія Лаура Гарроне 2–6, 6–3, 6–3

Чоловіки, парний розряд[ред. | ред. код]

Рік Чемпіони Фіналісти Рахунок
2014 Мексика Сантьяго Гонсалес (2)
США Скотт Ліпскі (3)
Уругвай Пабло Куевас
Іспанія Давід Марреро
6–3, 3–6, [10–8]
2013 Мексика Сантьяго Гонсалес
США Скотт Ліпскі (2)
Пакистан Айсам-уль-Хак Куреші
Нідерланди Жан-Жульєн Роєр
6–3, 4–6, [10–7]
2012 Пакистан Айсам-уль-Хак Куреші
Нідерланди Жан-Жульєн Роєр (2)
Австрія Юліан Ноул
Іспанія Давід Марреро
7–5, 7–5
2011 США Ерік Буторак (2)
Кюрасао Жан-Жульєн Роєр
Іспанія Марк Лопес
Іспанія Давід Марреро
6–3, 6–4
2010 Іспанія Марк Лопес
Іспанія Давід Марреро
Уругвай Пабло Куевас
Іспанія Марсель Гранольєрс
6–7(1–7), 6–4, [10–4]
2009 США Ерік Буторак
США Скотт Ліпскі
Чехія Мартін Дамм
Швеція Роберт Ліндстедт
6–3, 6–2
2008 ПАР Джефф Кутзе
ПАР Веслі Муді
Велика Британія Джеймі Маррей
Зімбабве Кевін Ульєтт
6–2, 4–6, [10–8]
2007 Бразилія Марсело Мело
Бразилія Андре Са
Аргентина Мартін Гарсія
Аргентина Себастьян Прієто
3–6, 6–2, [10–6]
2006 Чехія Лукаш Длуги
Чехія Павел Візнер
Аргентина Лукас Арнольд Кер
Чехія Леош Фридль
6–3, 6–1
2005 Чехія Франтішек Чермак
Чехія Леош Фридль
Аргентина Хуан Ігнасіо Чела
Іспанія Томмі Робредо
6–3, 6–4
2004 Аргентина Хуан Ігнасіо Чела
Аргентина Гастон Гаудіо
Чехія Франтішек Чермак
Чехія Леош Фридль
6–2, 6–1
2003 Індія Магеш Бгупаті
Білорусь Макс Мирний
Аргентина Лукас Арнольд Кер
Аргентина Маріано Худ
6–1, 6–2
2002 Німеччина Карстен Браш
Росія Ольховський Андрій Станіславович (3)
Швеція Сімон Аспелін
Австралія Ендрю Кратцманн
6–3, 6–3
2001 Чехія Радек Штепанек
Чехія Міхал Табара
США Доналд Джонсон
Сербія Ненад Зімоньїч
6–4, 6–1
2000 США Доналд Джонсон (3)
ПАР Піт Норвал
ПАР Девід Адамс
Австралія Джошуа Ігл
6–4, 7–5
1999 Іспанія Томас Карбонелл
США Доналд Джонсон (2)
Чехія Їржі Новак
Чехія Давід Рікл
6–3, 2–6, 6–1
1998 США Доналд Джонсон
США Франсіско Монтана
Мексика Давід Родіті
Нідерланди Фернон Віб'єр
6–1, 2–6, 6–1
1997 Бразилія Густаво Куертен
Бразилія Фернандо Мелігені
Італія Андреа Гауденці
Італія Філіппо Мессорі
6–2, 6–2
1996 Іспанія Томас Карбонелл
Іспанія Франсіско Ройг
Нідерланди Том Найссен
США Грег Ван Ембург
6–3, 6–2
1995 Росія Євген Кафельников
Росія Ольховський Андрій Станіславович (2)
Німеччина Марк-Кевін Гелльнер
Італія Дієго Наргісо
5–7, 7–5, 6–2
1994 Італія Крістіан Бранді
Італія Federico Mordegan
Нідерланди Ріхард Крайчек
Нідерланди Менно Остінг
walkover
1993 ПАР Девід Адамс
Росія Ольховський Андрій Станіславович
Нідерланди Менно Остінг
Німеччина Удо Ріглевскі
6–3, 7–5
1992 Нідерланди Гендрік Ян Давідс
Бельгія Лібор Пімек
США Люк Єнсен
Австралія Лорі Вордер
3–6, 6–3, 7–5
1991 Нідерланди Паул Гаргейс
Нідерланди Марк Куверманс
Нідерланди Том Найссен
Чехія Цирил Сук
6–3, 6–3
1990 Іспанія Серхіо Касаль
Іспанія Еміліо Санчес
Італія Омар Кампорезе
Італія Паоло Кане
7–5, 4–6, 7–5

Жінки, парний розряд[ред. | ред. код]

Рік Чемпіонки Фіналістки Рахунок
2014 Зімбабве Кара Блек
Індія Саня Мірза
Чехія Ева Грдінова
Росія Валерія Соловйова
6–4, 6–3
2013 Китайський Тайбей Чжань Хаоцін
Франція Крістіна Младенович
Хорватія Дарія Юрак
Угорщина Каталін Мароші
7–6(7–3), 6–2
2012 Китайський Тайбей Чжуан Цзяжун
КНР Чжан Шуай
Казахстан Ярослава Шведова
Казахстан Галина Воскобоєва
4–6, 6–1, [11–9]
2011 Росія Аліса Клейбанова
Казахстан Галина Воскобоєва
Греція Елені Даніліду
Нідерланди Міхаелла Крайчек
6–4, 6–2
2010 Румунія Сорана Кирстя
Іспанія Анабель Медіна Гаррігес
Росія Віталія Дяченко
Франція Орелі Веді
6–1, 7–5
2009 США Ракель Копс-Джонс
США Абігейл Спірс
Канада Шерон Фічмен
Угорщина Каталін Мароші
2–6, 6–3, [10–5]
2008 Росія Марія Кириленко
Італія Флавія Пеннетта
Боснія і Герцеговина Мервана Югич-Салкич
Туреччина Іпек Шенолу
6–4, 6–4
2007 Румунія Андрея Ехрітт-Ванк
Росія Анастасія Родіонова
Іспанія Лурдес Домінгес Ліно
Іспанія Аранча Парра Сантонха
6–3, 6–2
2006 КНР Лі Тін (2)
КНР Сунь Тяньтянь (2)
Аргентина Хісела Дулко
Іспанія Марія Санчес Лоренсо
6–2, 6–2
2005 КНР Лі Тін
КНР Сунь Тяньтянь
Нідерланди Міхаелла Крайчек
Словаччина Генрієта Надьова
6–3, 6–1
2004 Швейцарія Еммануель Гальярді
Словаччина Жанетта Гусарова
Чехія Ольга Благотова
Чехія Габріела Навратілова
6–3, 6–2
2003 Угорщина Петра Мандула
Австрія Патріція Вартуш
Естонія Марет Ані
Швейцарія Еммануель Гальярді
6–7(3–7), 7–6(7–3), 6–2
2002 Росія Олена Бовіна
Угорщина Жофія Губачі
Німеччина Барбара Ріттнер
Венесуела Марія Венто-Кабчі
6–3, 6–1
2001 Чехія Квета Грдлічкова
Німеччина Барбара Ріттнер
Словенія Тіна Кріжан
Словенія Катарина Среботнік
3–6, 7–5, 6–1
2000 Словенія Тіна Кріжан
Словенія Катарина Среботнік
Нідерланди Аманда Гопманс
Іспанія Крістіна Торренс-Валеро
6–0, 7–6(11–9)
1999 Іспанія Алісія Ортуньйо
Іспанія Крістіна Торренс-Валеро
Угорщина Ріта Куті-Кіш
Угорщина Анна Фелденьї
7–6(7–4), 3–6, 6–3
1998 Франція Каролін Денін
Франція Емілі Луа
Чехія Радка Бобкова
Німеччина Кароліна Шнайдер
6–2, 6–3
1991–1997: не проводився
1990 Аргентина Патрісія Тарабіні
Італія Сандра Чеккіні
Нідерланди Карін Баккум
Нідерланди Ніколе Мунс-Ягерман
1–6, 6–2, 6–3

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Portugal Open passa a chamar-se Millennium Estoril Open. 
  2. DIRETO: Apresentação oficial do Millennium Estoril Open. 5 February 2015. 
  3. Abola.pt. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015. 
  4. Ténis: Jorge Mendes garante Portugal Open em 2015.