Pseudomonas

Pseudomonas — рід бактерій типу протеобактерій, що включає кілька відомих патогенів рослин, наприклад P. syringae, опортуністичних патогенів людини, наприклад P. aeruginosa, ґрунтову бактерію P. putida, і деякі види, які викликають псування непастеризованого молока і іншої молочної продукції. Pseudomonads — дуже різноманітні за типом метаболізму, і тому межуть колонізовати широкий ряд екологічних ніш, хоча загалом відмічені як агенти псування і деградації. Починаючи з середини 1980-х років, члени Pseudomonas додаються до насіння зернових або застосовані безпосередньо до ґрунтів як шлях запобігання зростання патогенів рослин. Ця практика в звичайно називається біоконтролем.

Члени Pseudomonas — грам-негативні паличковидні бактерії розміром біля 0,5-1,0х1,5-5,0 мікрон. Є аеробами, тобто використовують кисень у якості кінцевого акцептору електронів, у деяких випадках альтернативним акцептором електронів може слугувати нітрат, що забезпечує анаеробний ріст. Зазвичай хемоорганотрофи (деякі види — факультативні автотрофи, які як джерело енергії здатні використовувати Н₂ або СО). Більшість мають один або кілька джгутиків і тому описуються як рухомі (здатні пересуватися місця на місце). У деяких видів можливе утворення латеральних джгутиків з коротшою довжиною хвилі. Багато з них можуть виробляти екзополісахариди, відомі як слиз. Секреція екзополісахаридів робить важким екзоцитоз представників роду білими кров'яними тільцями ссавців. Виробництво слизу також сприяє колонізації поверхонь в вигляді біофільмів, які важко видаляти з поверхонь, що використовуються для приготування їжи. P. fluorescens один з багатьох Pseudomonads, який виділяє великі кількості флюоресцентного, жовтий-зеленого сідерофора за умовами обмеденого вміста залізу. Багато з Pseudomonadaceae здібні до створення цих флюоресцентних барвників, відомох разом як піовердіни і піоціаніни. Ріст Pseudomonas на гниючих продуктах може викликати «фруктовий» аромат.

Pseudomonas мають здатність метаболізувати різноманітність живильних речовин. Комбінуючи це із здатністю формувати біоплівки, вони можуть виживати в різноманітних несподіваних місцях. Наприклад, вони були знайдені в місцях виробництва фармацевтичної продукції. Просте вуглецеве джерело, наприклад залишки мила, достатньо для росту Pseudomonads. Інші маловірогідні місця, де вони були знайдені, включають антисептики, наприклад сполуки амонію і розлита по плящкам питна вода. Будучи грам-негативними бактеріями, Pseudomonas spp. природно стійкі до пеніциліну і більшісті бета-лактамових антибіотиків, але чутливі до таких антибіотиків як піперацилін, імпенем, тобраміцин та ципрофлоксацин.

Здатність процвітати в жорстких умовах — результат структури їх клітинної стінки, якя містить поріни. Їх опір більшості антибіотиків приписується так званим ABC-транспортерам, які викачують деякі антибіотики до того, як вони встигають подіяти.

Pseudomonads може також рости в людському слуховому каналі, що заподіює пекучий біль. Він може дікуватися ціпрофлоксацином вушними каплями Gentisone HC, хоча це лікування не рекомендується для дітей.

Особливостями роду Pseudomonas, що використовуються у клінічному тестуванні, є: неутворення газу з глюкози, глюкоза окислюється у випробуванні на анаеробне дихання використовуючи тест Х'ю і Лейфсона, позитивні на каталазу і оксидазу, більшість виробляють розчинний у воді блакитний пігмент піоціанін, гемолітичні на агарі крові, позитивні на каталазу, негативні на інодол і метолове червоне, негативний тест Вождеса-Проскауера, на утворюють ксантомонадини. У багатьох видів накопичується в якості додаткового джерела вуглецю полі-β-гідроксибутират, який видно після крашення суданом.

Пердставники цього роду бактерій потенційно корисні для біодеградації пластмасового сміття, так виділені з ґрунту мангрових зарощів штами здатні знищувати в лабораторних умовах біля 20 % маси поліетилену за місяць. Пізніше виділені штами дозволили підняти швидкість деградації до понад 40 % за місяць.