Queen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Queen»
«Куін»
логотип
фотографія
Queen (1984)
Основна інформація
Жанр Прогресивний рок, Хард-рок
Роки 1970[1]1992[2]
Країна Велика Британія Велика Британія
Звідки Лондон
Мова англійська
Лейбл «Capitol», «Parlophone», «EMI», «Hollywood», «Island», «Elektra»
Склад Фредді Мерк'юрі
Брайан Мей
Роджер Тейлор
Джон Дікон

«Queen» (укр. «Королева», трансліт.: Куін) — британський рок-гурт, створений у 1971 році в Лондоні. З дня заснування у 1971 році і до смерті Фредді Мерк'юрі у 1991, склад гурту залишався незмінним: Фредді Мерк'юрі (Freddie Mercury), справжнє ім'я Фарух Булсара (Farrokh Bulsara) — вокал, фортепіано; Брайан Мей (Brian May) — гітара, вокал; Роджер Тейлор (Roger Taylor), повне ім'я Роджер Меддоуз-Тейлор (Roger Meddows-Taylor), — ударні, вокал; Джон Дікон (John Deacon) — бас-гітара, бек-вокал.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Основний логотип QUEEN, також присутній на нижній частині їх гербу.

Група Queen починає свою історію з 1967 року, коли Брайан Мей і Тім Стаффел (тоді ще лондонські студенти) вирішили організувати рок-групу, яку назвали “1984″. У 1968 році, в пошуках ударника, вони розмістили записку на дошці оголошень в своєму коледжі, на яку відгукнувся Меддоуз Роджер Тейлор, теж студент–медик. Він одразу вразив Мея і Стаффела точністю настроювання барабанів і дует перетворився на тріо, яке перейменували на “Smile”. Підписавши в 1969 році контракт з фірмою Mercury Records “Smile” почали працювати в звукозаписній студії Trident. Головним досягненням “Smile” став виступ на розігріві у Pink Floyd. У тому ж році Тім Стаффел познайомив музикантів групи зі своїм однокурсником по коледжу мистецтва на ім’я Фредді, справжнє ім’я Фарух Булсара (Farookh Bulsara). Фредді був у захваті від їхньої музики. Сам Тім через напружене навчання покинув групу в 1970 році і через відсутність досвідченого організатора Smile практично розпалися.

1974 — після насиченого гастрольного турне «Queen» записали другий диск «Queen II», який повністю виправдав щедрі аванси критиків і увійшов до національного Top 5. Композиція "Seven Seas Of Rhye" стала хіт-синглом. В липні того ж року почалася робота над «Sheer Heart Attack», в результаті вимушеного простою, тому що було зірвано заплановане американське турне через те, що Брайан Мей підхопив гепатит, а потім - виразку дванадцятипалої кишки. Заголовна композиція диска потрапила в хіт-парад США, ставши таким чином першим американським хіт-синглом «Queen». Акцент чудово відрежисуваних концертів «Queen» незмінно робився на Мерк'юрі, і в другій половині 70-х він вже вважався одним з найвідоміших рок-виконавцем.

Гурт в 1976 році. Зліва направо: Дікон, Меркурі, Мей, Тейлор.

1975 — Queen відправляються в перший свій самостійний тур по США. Через великий попит на квитки довелося додати в гастрольний графік додаткові концерти, таким чином, іноді група давала на одному майданчику по 2 концерти на день. Кілька концертів довелося скасувати, тому що у Меркурі виникли проблеми з горлом через напружений графік, проте він продовжив турне, незважаючи на заборону лікарів. У січні Queen звернулися за допомогою до юриста Джима Біча, який повинен був звільнити групу від зобов'язань перед компанією звукозапису «Trident», яка перестала надавати групі необхідну підтримку, що викликало сильне невдоволення з боку музикантів. 2 квітня Queen вперше виступають у Канаді, того ж місяця група вперше відвідала Японію. У травні Фредді отримує премію «Ivor Novello» від «Союзу Поетів» за композицію «Killer Queen». Незабаром були остаточно перервані всі відносини групи з «Trident», а вже у вересні Queen уклали контракт з Джоном Рідом. У червні музиканти приступили до роботи над новим альбомом A Night at the Opera, який вийшов в листопаді, альбом став самим високобюджетним, але все окупилося — диск моментально став популярним і приніс Queen першу платинову нагороду. У обкладинці альбому був використаний перероблений логотип групи, розроблений Фредді ще до першого альбому Queen. В основі знаменитого герба — знаки зодіаку всіх учасників групи: дві феї символізують Діву, два леви — двох Львів, краб — Рака. Альбом презентували в «Opera Bar» театру «Colosseum» в Лондоні. Великий фурор призвела композиція «Богемська рапсодія». Композиція вийшла досить довгою, тривалістю — 5 хвилин 55 секунд, що визвало багато суперечок, начебто така велика за часом пісня — ніколи не стане хітом. Фредді вирішив дати послухати пісню своєму другові Кенні Еверетту, який працював ді-джеєм в Лондоні, при цьому Меркюрі сказав йому, що копія тільки для особистого користування, а не для ефіру, і Еверетт пустив пісню в ефір рекордні 14 разів за 2 дні. З тих пір «Богемську Рапсодію» можна було почути на кожній радіостанції. Це був величезний успіх, що позначив Queen як супер-групу. Через чверть століття у Великобританії її назвали піснею тисячоліття. На цю пісню був знятий відеокліп, який режисирував Брюс Говерс на основі ідей самих музикантів, згідно з опитуванням, організованому телефонною компанією O2, британці стали вважати кращим кліпом усіх часів. У кліпі застосовані оптичні спецефекти: зйомка через шестигранну призму і дублювання осіб музикантів, також кліп прийнято вважати початком масового захоплення відеокліпами. «Bohemian Rhapsody» протрималася на верхніх рядках чартів Великобританії рекордні 9 тижнів. 

A Day at the Races, News of the World, Jazz і Live Killers (1976–1979)[ред.ред. код]

1976 — Меркьюрі отримав ще одну «Ivor Novello» за «Богемську рапсодію». Група вирушає у свій 3-ий тур по Америці, який тривав майже три місяці. Відразу після цього туру група відлітає до Японії, потім до Австралії. До того часу всі 4 альбоми Queen були в британському топ-20 найкращих альбомів, що було абсолютно безпрецедентно.  Після цього музиканти повернулися до Великобританії для роботи над новим альбомом — A Day At The Races, проте запис довелося на якийсь час відкласти, так як група вирушила в короткий британський тур. 18 вересня Queen в подяку своїм відданим фанам виступили з безкоштовним концертом в Гайд-Парку в Лондоні. За неофіційними оцінками, на виступі прийшло приблизно 150-200 тисяч осіб. Найбільша на той момент аудиторія, перед якою проходив виступ Queen. Цю цифру до цих пір не вдалося перевершити ні одному концерту в Гайд-Парку. У грудні виходить A Day At The Races. Для реклами альбому Queen відвідали кінні скачки в Кемптон-Парку, зі спеціальним заїздом, що спонсорував EMI. Ще за 5 днів до виходу релізу кількість попередніх замовлень на A Day At The Races перевершила 500 тис. копій — найвищі попередні замовлення, одержувані будь-коли EMI.

1978 — виходить альбом Jazz. Це перший альбом Queen, записаний за межами Британії, а точніше — в Монтре (Швейцарія). Оскільки заробітки групи зросли, нею зацікавилися британські податкові служби. З цієї причини група перебралася до Швейцарії для запису альбому «Jazz» (згідно з британським законодавством, платник податків звільняється від сплати податків, якщо він проводить в Сполученому Королівстві менше 300 днів у році). Таким чином, почалася «податковe заслання» групи. Альбом вийшов 10 листопада 1978 року і в короткі терміни посів 2-е місце в британському хіт-параді і в Billboard 200 США. Кліп до пісні «Bicycle Race», в якому демонструвалися 65 оголених дівчат на велосипедах став приводом до скандалу. Кліп заборонили до показу в США як порнографічний. У 1978 році «Queen» гастролювали по США і Канаді.

Queen на концерті в Нью-Гейвені в листопаді 1978 року.

У грудні 1979 року Квін відіграли відкриття ввечері на Концерті для Народу Кампучії в Лондон, прийнявши прохання організаторів Пола Маккартні[3].

The Game, Hot Space і The Works (1980–1984)[ред.ред. код]

У 80-х роках група під впливом Нової хвилі поступово відходить від глем-року, формуючи в наступнi 6 років свій власний музичний стиль. Мерк'юрі змінює свій сценічний образ — коротко стрижеться, відрощує вуса і перестає виступати в трико.

1980 — виходить альбом The Game, починається новий етап у творчості «Queen». Альбом містив сингли «Crazy Little Thing Called Love» і «Another One Bites the Dust», обидва посіли перше місце в США[4]. Після відвідання концерту Queen в Лос-Анджелесі, Майкл Джексон запропонував Мерк'юрі за лаштунками випустити «Another One Bites the Dust» в якості синглу[5], і в жовтні 1980 він провів три тижні на першому місці[6]. Альбом очолив Billboard 200 протягом п'яти тижнів[7], та продали більше чотирьох мільйонів копій в США[8]. Це була також перша поява синтезатора на альбомі Queen. Досі їх альбоми включали записку «Ні Синтезаторам» в буклетах альбомів. У записці, як широко передбачається відображати анти-синтезатор, про-«жорсткої» позиції-рок гурту[9]. У вересні 1980 року виконав три аншлагові шоу в Медісон Сквер Гарден[10].

1980 року до Queen надходить замовлення від американського режисера Майкла Ходжеса написати саундтрек до фантастичного фільму «Флеш Гордон». Восени того ж року Queen приступає до роботи. У листопаді робота була закінчена, і 10-го числа альбом надійшов у продаж. Особливістю «Flash Gordon» було те, що вокал Меркьюрі був сильно обмежений: з 18 пісень тільки 2 були заспівані Фредді (пісні «Flash's Theme» і «The Hero»). Решта треків — інструментали. Критики відразу ж накинулися на альбом, називаючи його «солодким, заумним, бездарним, перевантаженим і перенасиченим спецефектами». В Англії, незважаючи на потік розгромних рецензій, «Flash Gordon» посів 15-е місце і отримав «золотий» статус. У Штатах успіх альбому був скромніший. Тут його найвища позиція — 23-е місце. Фільму, який мав безліч достоїнств теж дісталося. По-перше, у фільмі були задіяні такі видатні актори, як Тімоті Далтон, Орнелла Муті і Макс Фон Зюдов, що спеціалізується на ролях «поганих хлопців». По-друге, фільм був, по суті, пародією на голлівудські «космічні фентезі», що додало йому трішки комічне забарвлення. Фільм був відданий забуттю, і інтерес до нього відродився лише в 90-ті роки.

1981«Queen» з успіхом дає серію концертів «The Game Tour» на підтримку альбому «The Game» по Японії і Латинській Америці, ставши першим великим рок-гуртом, який дав турне в цій частині світу. Особливо вражаючі концерти були в Сан-Паулу на стадіоні «Морумбі» зібравши 131 000 осіб в перший вечір і 120 000 на другий день. Рекордні 300 000 чоловік прийшло на концерт групи в Буенос-Айресі. З 9 жовтня проходять коцерти у Мексиці в місті Монтеррей на стадіоні «Estadio Universitario» зібравши 150 000 чоловік. 17 і 18 жовтня група виступила в місті Пуебла (стадіон «Сарагоса»). 24 і 25 листопада відбулися заключні концерти в Монреалі (Канада), які згодом були випущені на відео «Queen Rock Montreal». Також цього року, до десятиріччя групи виходить збірник «Greatest Hits», куди увійшли хіти 1974 - 1980 років. Платівка відразу посіла перше місце в британському хіт-параді і стала мультиплатиновою (нині «Greatest Hits» один з самих продаваних альбомів у Британії, тираж складав більше 6 мільйонів. У вересні «Queen» співпрацює з Девідом Боуї над записом синглу «Under Pressure», почалася робота над «Hot Space».

1982 — вийшов «Hot Space» один з самих найнеоднозначніших альбомів «Queen». Захопившись на початку 80-х диско, фанк і ритмами Нової Хвилі, «Hot Space» записується згідно цих музичних напрямків. Уникаючи використання синтезаторів в 70-ті, «Queen», вирішила надолужити згаяне при записі цього альбому. Багатьом шанувальникам групи це довелося не до вподоби. Однак альбом посів 4 місце в британському хіт-параді і ставши «золотим». У США, він із зрозумілих причин, провалився, що не завадило йому отримати «золотий» статус. «Hot Space» досі розділяє шанувальників «Queen» на два табори: на тих, кому він подобається і на тих, хто його не любить.

1983 — група ненадовго призупиняє роботу, всі музиканти працюють над сольними проектами.

1984 — виходить 13-ий альбом "The Works". Сингл "Radio Ga Ga", який теж потрапив до альбому, стає по всьому світу хітом і досягає в 19-ти країнах перше місце чартів. У зйомках відеокліпу для цієї пісні, який режисирував Девід Маллет, знову брали участь члени фан-клубу. Однак самим несподіваним виявився кліп до наступного синглу "I Want To Break Free". У ньому також взяли участь фанати групи, а музиканти одяглися, як жіночі персонажі популярної у Великобританії мильної опери "Coronation Street". На питання чому, Роджер сказав, що їм набридли епічні, серйозні відеокліпи, прийшов час пожартувати. Американський канал MTV відмовилося показувати відеокліп. У серпні Queen їдуть до Бельгії, щоб почати новий тур "The Works". А в жовтні музиканти відіграли серію концертів в південноафриканському місті Бофутатсване на знаменитому стадіоні "Super Bowl" в Сан-Сіті. Під час цих концертів у Фредді з'явилися серйозні проблеми з голосом, через що навіть довелося відмінити частину концертів. Однак ці проблеми здавалися дрібницею в порівнянні з тим, як їх зустріли вдома: громадськість була обурена їх поїздкою, так як у Південній Африці діяли закони апартеїду. У своє виправдання музиканти заявили, що їх група аполітична і що в Південну Африку вони поїхали грати свою музику для людей, інших причин не було. У вересні виходить "We Will Rock You" — перше повнометражне відео Queen. Фільм був знятий в Монреалі в 1981 році під час їхніх концертів. Восени в списку двох сотень найкращих британських альбомів знаходилися не менше 9 альбомів групи.

1985 — рік пройшов під знаком "Рок в Ріо", оголошеного найбільшим рок-фестивалем, що проводився будь-коли у світі. Queen дісталася роль хедлайнерів. "Рок в Ріо" транслювався по всій Південній Америці, однак лише Queen вирішили випустити запис свого виступу на відео, яке вийшло в травні 1985 року під назвою "Live In Rio". 13 квітня музиканти вперше вирішили виступити в Новій Зеландії. Коли група прибула у цю країну, їх зустріла демонтрація анти-апартеїду. Концерт проходив в Окленді на стадіоні Mount Smart. У квітні того ж року група провела гастролі в Австралії і Японії. Їх концерт у "Олімпійському басейні" в Токіо знімався компанією "NHK" для подальшого показу по телебаченню цієї країни. 13 липня в історію увійшло під знаком глобальної акції "Live Aid", яка проходила на "Уемблі" (Лондон) і в Філадельфії. Queen стали однією з тих груп, хто виконав свою 20-хвилинну програму.

1987 — виходить документальна трилогія "The Magic Years". Її творці, Руді Долезал і Ханнес Россакер, продюсерсько-режисерська команда з Австралії, була разом з Queen протягом усього "​​Чарівного туру" по Європі. Вони знімали музикантів абсолютно скрізь: на сцені, на відпочинку, за лаштунками, за грою. Після Руді і Ханнес переглянули архівні зйомки концертів, відеокліпів та інтерв'ю, а потім самі розпитали групу, їх фанів, друзів і різних "зірок". "The Magic Years" був нагороджений численними нагородами, в тому числі знаменитим американським "Срібним Екраном" , а також " IMMC" в Монтре на телефестивалі "Золота Роза". Крім того, в 1987 році музиканти отримали за свій "Видатний внесок у британську музику" престижну премію "Ivor Novello".

1991 — 14 січня група випускає Innuendo — епічний сингл тривалістю 6,5 хвилин, який отримав приголомшливий успіх. Він приніс Queen 3-ій "№ 1" у Великобританії за сингл і, крім того, посів перші позиції в усіх європейських хіт-парадах. У квітні Queen починає записувати альбом Innuendo, а 30-го травня Фредді востаннє знімається у відеокліпі на легендарну композицію These Are The Days Of Our Lives. Для аудиторії в США була створена версія відеокліпу, спеціально анімована мультиплікаторами на студії "Дісней". У жовтні було випущено подвійний альбом GREATEST HITS TWO, куди увійшли 17 треків. Тоді ж виходить і GREATEST FLIX II, і GREATEST PIX II, який цього разу був складений Річардом Греєм. Також виходить спеціальне видання Box Of Flix, до якого увійшли відеокліпи з Flix I & II і 4 бонусних кліпи. " Hits II ", і " Flix II " — обидва потрапили на 1-е місце в чартах. 23-го листопада Фредді робить офіційну заяву про те, що він хворий на СНІД. Він помер на наступний день. Згідно з останнім бажанням Фредді, на користь фонду Терренса Хіггінса, який почав боротьбу проти «чуми 20 століття», виходить диск з 2-ма синглами — These Are The Days Of Our Lives і Bohemian Rhapsody. Сингл моментально потрапив на 1-е місце чарту Великобританії, де залишався п'ять тижнів. Збори від його продажі перевищили мільйон фунтів стерлінгів і були спрямовані на боротьбу зі СНІДом. Взимку 1991 року в британську сотню кращих альбомів входило не менше десятка альбомів Queen.

Дискографія[ред.ред. код]

Докладніше: Дискографія Queen

Концертні тури[ред.ред. код]

Номер Назва Місце Дата Кількість концертів
1 Queen Tour Велика Британія Велика Британія 13 вересня 1973 — 2 лютого 1974 35
2 Queen II Tour Велика Британія Велика Британія 1 березня — 2 квітня 1974 22
США США 16 квітня — 12 травня 1974 19
3 Sheer Heart Attack Tour Велика Британія Велика Британія 30 жовтня — 20 листопада 1974 30
Європейський Союз Європейський Союз[11] 23 листопада — 10 грудня 1974 10
США США 5 лютого — 6 квітня 1975 38
Японія Японія 19 квітня — 1 травня 1975 8
4 A Night at the Opera Tour Велика Британія Велика Британія 14 листопада 1975 — 24 грудня 1975 25
США США 27 січня — 13 березня 1976 33
Японія Японія 22 березня — 4 квітня 1976 11
Австралія Австралія 11-22 квітня 1976 8
5 UK Mini-Tour Велика Британія Велика Британія 1-18 вересня 1976 4
6 A Day at the Races Tour США США 13 січня — 18 березня 1977 41
Європейський Союз Європейський Союз 8-19 травня 1977 8
Велика Британія Велика Британія 23 березня — 7 червня 1977 11
7 News of the World Tour США США 11 листопада — 22 грудня 1977 26
Європейський Союз Європейський Союз 12 квітня — 3 травня 1978 15
Велика Британія Велика Британія 6-13 травня 1978 5
8 Jazz Tour США США 28 жовтня — 20 грудня 1978 35
Європейський Союз Європейський Союз 17 січня — 1 березня 1979 28
Японія Японія 13 квітня — 6 травня 1979 15
9 Crazy Tour Велика Британія Велика Британія 22 листопада — 26 грудня 1979 20
10 The Game Tour США США 30 червня — 1 жовтня 1980 46
Європейський Союз Європейський Союз 23 листопада — 18 грудня 1980 17
Японія Японія 12-18 лютого 1981 5
Аргентина Аргентина 28 лютого — 8 березня 1981 5
Бразилія Бразилія 20-21 березня 1981 2
Венесуела Венесуела 25-27 вересня 1981 3
Мексика Мексика 9-17 жовтня 1981 3
Канада Канада 24 i 25 листопада 1981 2
13 Hot Space Tour Європейський Союз Європейський Союз 9 квітня — 5 червня 1982 30
США США 21 липня — 15 wrzesnia 1982 34
Японія Японія 19 жовтня — 3 листопада 1982 6
14 The Works Tour Європейський Союз Європейський Союз 24 серепня — 30 вересня 1984 23
ПАР ПАР 5-20 жовтня 1984 7
Бразилія Бразилія 12 i 19 січня 1985 2
Австралія Австралія 13-29 квітня 1985 9
Японія Японія 7-15 травня 1985 6
15 Magic Tour Європейський Союз Європейський Союз 7 червня — 9 серпня 1986 26
Всього 673

Сольні дискографії учасників[ред.ред. код]

Queen + Paul Rodgers (2005)

Фредді Мерк'юрі[ред.ред. код]

  • 1973 — Going Back\I Can Hear Music (під псевдонімом Larry Lurex)
  • 1985 — Mr. Bad Guy
  • 1988 — Barcelona (з Монтсеррат Кабальє)
  • 1992 — The Great Pretender

Брайан Мей[ред.ред. код]

Роджер Тейлор[ред.ред. код]

  • 1977 — I Wanna Testify (сингл)
  • 1981 — Fun in Space
  • 1984 — Strange Frontier
  • 1994 — Happiness?
  • 1998 — Electric Fire
  • 2009 — The Unblinking Eye (Everything is Broken) (сингл)

Стиль[ред.ред. код]

Вплив[ред.ред. код]

Творчість Queen вплинула на таких виконавців, як Anthrax,[12] Nirvana,[13] Def Leppard,[14] Dream Theater,[15] Extreme,[16] Trivium,[17] Foo Fighters,[18] Franz Ferdinand,[19] George Michael,[20] Green Day,[21] Guns N' Roses,[22] Iron Maiden,[23]«"Bri's Soapbox" June 26th». Архів оригіналу за 2013-06-25. </ref> Journey,[24] Kansas,[25] Katy Perry,[26] Keane,[27] Lady Gaga,[28] Manic Street Preachers,[29] Meat Loaf,[30] Metallica,[31] Mika,[32] Muse,[33] Mötley Crüe,[34] My Chemical Romance,[35] Panic at the Disco,[36] Queensrÿche,[37] Van Halen,[38] Radiohead,[39] Robbie Williams,[40] Trent Reznor,[41] Steve Vai,[42] Sum 41,[43] Styx,[44] The Flaming Lips,[45] The Killers і The Smashing Pumpkins.[46][47]

Учасники гурту[ред.ред. код]

Класичний склад (1971–1991)
Сучасний склад
Учасники ранніх років[48][49][50]
  • Майк Гроуз — бас-гітара (1970)
  • Баррі Мітчелл — бас-гітара (1970–1971)
  • Даг Богі — бас-гітара (1971)
Схема

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • «Queen» — єдиний колектив, чиї сингли посідали верхній рядок британського чарту синглів протягом чотирьох десятиліть поспіль — в 70-х, 80-х, 90-х і 2000-х рр. У 2006 р. збірка «Queen Greatest Hits» була визнана найуспішнішою у продажі платівкою Великої Британії — у цілому в країні було продано 5,4 мільйони копій. «Queen» протрималися в британських чартах довше, ніж «The Beatles»: 1322 тижня проти 1293. Цей рекорд зафіксовано Книгою рекордів Гіннесса[51].
  • Концерт «Queen» відбувся на майдані Свободи в Харкові 12 вересня 2008 р. Організатором концерту виступав фонд «АНТИСНІД» (м. Київ). Благодійний концерт «Queen» у Харкові відкрив європейське турне гурту. Концерт у Харкові зібрав за приблизними підрахунками 350 тисяч осіб[52][53].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Brooks, Greg (1995). Queen Live: A Concert Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-4814-3. 
  • Dawson, Mike (2008). Freddie & Me. London: Jonathan Cape. ISBN 978-0-224-08193-1. 
  • Dean, Ken; Charlesworth, Chris (1991). Queen: The New Visual Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-2828-2. 
  • Goodall, Nigel; Lewry, Peter (1998). The Ultimate Queen. London: Simon & Schuster. ISBN 978-0-684-82149-8. 
  • Gunn, Jacky; Jenkins, Jim (1992). Queen: As It Began. London: Sidgwick & Jackson. ISBN 978-0-330-33259-0. 
  • Hodkinson, Mark (2005). Queen: The Early Years. London: Music Sales Limited. ISBN 978-0-7119-6012-1. 
  • Hogan, Peter (1994). The Complete Guide to the Music of Queen. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3526-6. 
  • Jackson, Laura (2002). Queen: The Definitive Biography. London: Piatkus. ISBN 978-0-7499-2317-4. 
  • Michael, Mick (1992). Queen, In Their Own Words. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3014-8. 
  • Nester, Daniel (2003). God Save My Queen: A Tribute. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-887128-27-8. 
  • Nester, Daniel (2004). God Save My Queen II: The Show Must Go On. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-932360-51-6. 
  • Purvis, Georg. (2006). Queen: Complete Works. Richmond: Reynolds & Hearn. ISBN 978-1-905287-33-8. 
  • Sutcliffe, Phil; Hince, Peter; Mack, Reinhold (2009). Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. London: Voyageur Press. ISBN 0-7603-3719-5. 

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Queen Online " History " Band». Queenonline.com. 1991-11-23. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-02. 
  2. «QOL F.A.Q.». Queen Online. Архів оригіналу за 2013-06-25. «Are Queen still active as a band? Very much so.» 
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Crazy не вказаний текст
  4. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок bbtfh не вказаний текст
  5. Sutcliffe, 2009, p. 149
  6. Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock p.155. Voyageur Press, 2009. Retrieved 29 May 2011
  7. Purvis, 2007, p. 53
  8. Jackson, 2009, p. 125
  9. «Inductees – The Vocal Group Hall of Fame Foundation». Vocalgroup.org. Процитовано 2 June 2010. 
  10. Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. p.128, 129, 159. Voyageur Press, 2009
  11. Швеція, Фінляндія, Бельгія, Німеччина (5), Нідерланди, Іспанія
  12. «MP3 David Lee Roth Queen review». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-02. 
  13. The last days of Kurt Cobain, in his own words The Independent. 21 March 2008
  14. Erlewine, Stephen Thomas. Def Leppard. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4062. 
  15. «Dream Theater: Dragon Attack – A Tribute To Queen». 
  16. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Extreme. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4215. 
  17. Trivium Matthew Kiichi Heafy Retrieved 15 March 2011
  18. Arjun S Ravi (2007-10-12). «They're back: And thank God for the Foo Fighters». Screen Weekly. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-12-02. 
  19. «Franz Ferdinand - Queen Myth Prompted Franz Ferdinand To Go Backwards - Contactmusic News». Contactmusic.com. 2005-08-31. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-08-11. 
  20. Deming, Mark George Michael Allmusic.
  21. Erlewine, Stephen Thomas; Hendrickson, Matt. Green Day. Rolling Stones. Архів оригіналу за 21 April 2009. http://web.archive.org/web/20090421143155/http://www.rollingstone.com/news/coverstory/how_green_day_conquered_the_world. 
  22. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Guns N' Roses. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4416. 
  23. «Queen, 50 greatest songs as voted for by Maiden, Priest, Kiss, etc». Classic Rock magazine, October 2006.
  24. Ruhlmann, William Journey Allmusic.
  25. Ankeny, Jason. Kansas. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4655. 
  26. Leahey, Andrew Katy Perry Allmusic Retrieved 25 January 2011
  27. «Keane's influences». www.keaneshaped.co.uk. Архів оригіналу за 2012-03-25. 
  28. Dingwall, John (27 November 2009). «The Fear Factor; Lady Gaga used tough times as inspiration for her new album». Daily Record. с. 48–49. Процитовано 25 January 2011. 
  29. «MSP BBC interview». www.bbc.co.uk. [недійсне посилання]
  30. Ankeny, Jason Meat Loaf Allmusic.
  31. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Metallica. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4906. 
  32. Jones, Emma (5 January 2007). Mika. BBC. http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/6231243.stm. 
  33. Jonathan Fisher (2006-06-17). «Muse talk to DiS: new album, Western films and WIN! WIN! WIN! / Music News // Drowned In Sound». Drownedinsound.com. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-02. 
  34. «Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock». p.27. Voyageur Press, 2009
  35. Leahey, Andrew My Chemical Romance Allmusic Retrieved 24 January 2011
  36. Erlewine, Stephen Thomas. «Allmusic (((Queen > Overview))». 
  37. Stephen Thomas Erlewine Queensryche AllMusic.
  38. Erlewine, Stephen Thomas. Van Halen AllMusic. Retrieved 28 February 2012
  39. «All messed up». The Guardian (London). 18 June 2006. 
  40. «Robbie Williams came close to becoming Queen lead singer». Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  41. «Nine Inches Of Love». TheNINHotline.com (Internet). March 1992. 
  42. Prato, Greg Steve Vai AllMusic.
  43. J. Scott McClintock Killer Queen: A Tribute to Queen Allmusic.
  44. Prato, Greg. Styx. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p5550. 
  45. «The Flaming Lips – Bohemian Rhapsody (Live) • VideoSift: Online Video *Quality Control». Videosift.com. 1 November 2010. Процитовано 7 November 2010. 
  46. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. The Smashing Pumpkins. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p5462. 
  47. «Rebellious Jukebox». Melody Maker. 14 August 1993. 
  48. Queen on tour Queen Concerts. Retrieved 5 April 2012
  49. Queen Live — 1970 Queen Online. Retrieved 5 April 2012
  50. Queen — FAQs (11 January 2011) Queen Online. Retrieved 5 April 2012
  51. Осенью «Queen» отправится в европейский тур
  52. Фонд АнтиСПИД привезет в Украину группу Queen
  53. Концерт группы «Queen» состоится на пл. Свободы в Харькове 12 сентября (дополнено)

Посилання[ред.ред. код]