Rickettsiaceae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rickettsiaceae
Клітини кліщів, заражені Rickettsia rickettsii, фарбування за Ґіменесом
Клітини кліщів, заражені Rickettsia rickettsii, фарбування за Ґіменесом
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Протеобактерії (Proteobacteria)
Клас: Альфа-протеобактерії (α Proteobacteria)
Ряд: Rickettsiales
Родина: Rickettsiaceae
Pinkerton, 1936
Роди
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 775
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rickettsiaceae

Rickettsiaceae — родина грам-негативних бактерій ряду Rickettsiales (як представники родини, так і ряду та типового роду мають українську назву «рикетсії»). Названі на ім'я Говарда Рікеттса (18711910), американського патолога, що в 1909 вперше описав збудника плямистої лихоманки Скелястих гір. У тому ж році схожі спостереження були зроблені Ш. Николем та його колегами при дослідженні висипного тифу. У 1910 році Рікеттс загинув від висипного тифу, вивченням якого займався в Мексиці. На честь заслуг ученого збудники цих інфекцій були названі «рикетсіями» і виділені у рід Rickettsia.

Будова[ред.ред. код]

Типовий рід родини, Rickettsia, представлений поліморфними, частіше кокоподібними або паличкоподібними, нерухомими клітинами. В оптимальних умовах клітини представників родини мають форму коротких паличок розміром в середньому 0,2—0,6 × 0,4—2,0 мікрон. Їхня форма і розміри можуть декілька мінятися залежно від фази росту (наприклад, логарифмічної або стаціонарної фази). При зміні умов росту вони легко утворюють неправильної форми або ниткоподібні клітини. На поверхні зовнішньої мембрани містяться капсулоподібний слизовий покрив і мікрокапсула, що містять специфічний до групи «розчинний» антиген. У складеній з пептидоглікану клітинній стінці локалізовані багато білків, що є видоспецифічними антигенами. У цитоплазматичній мембрані переважають ненасичені жирні кислоти, ця мембрана осмотично активна, має специфічну транспортну систему АТФ-АДФ. Нуклеоїд містить одну кільцеву хромосому. Розмножуються ці бактерії шляхом бінарного поділу, володіють незалежним від клітини-хазяїна метаболізмом. Джерелом енергії у позаклітинних рикетсій служить глутамат. Можливо, що при розмноженні вони отримують макроергічні сполуки від клітини-хазяїна. Здатні індукувати свій фагоцитоз клітиною еукаріотів і чаморів.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Розмноження, за винятком одного виду, відбувається тільки в живих клітинах хазяїна, тобто рикетсії є облігатними внутріклітинними паразитами, ріст і розмноження яких відбуваються в клітках відповідного хазяїна. Паразитують в цитоплазмі і ядрі або тільки в цитоплазмі клітин членистоногих і теплокровних тварин. Лише один вид рикетсій (Rochalimaea quintana), що викликає окопну лихоманку, може рости поза клітинами в кишечнику воші, а також в безклітинному поживному середовищі. У життєвому циклі більшості рикетсій членистоногі є первинними хазяївами або переносниками.

Епідеміологія[ред.ред. код]

У людини рикетсії викликають гострі гарячкові захворювання — рикетсіози. Найбільше значення мають збудники епідемічного висипного тифу (Rickettsia prowazekii), кліщового рикетсіозу (Rickettsia sibirica), плямистої лихоманки Скелястих гір (Rickettsia rickettsii), лихоманки цуцугамуші (Rickettsia tsutsugamushi).

Патогенні для людини рикетсії, за рідкісним виключенням, передаються при укусі заражених вош, кліщів і бліх. Зараження рикетсіями іноді викликає загибель самих членистоногих-переносников, але може і не надавати помітної патогенної дії на них. В деяких випадках передача рикетсій у членистоногих походить від одного покоління до іншого через заражені яйця, в інших — через проміжних хазяїв, таких, як щури, миші або собаки. У цих ссавців носійство рикетсій не супроводжується вираженими ознаками захворювання, і тому вважається, що інфекція протікає у них в латентній (прихованій) формі. У разі висипного тифу людина сама іноді служить резервуаром інфекції; вона може залишатися латентною, але у відповідних «сприятливих» умовах виявляється і, розповсюджуючись, набуває характеру епідемії.

Єдине відоме захворювання ссавців, пов'язане з рикетсіями, — кліщова лихоманка овець, кіз і великої рогатої худоби — зустрічається тільки в Африці.

Патогенність[ред.ред. код]

Рикетсії володіють тропізмом до клітин ендотелію судин.

Стійкість[ред.ред. код]

Представники родини чутливі до більшості антибіотиків широкого спектру дії, особливо тетрациклінового ряду.

Забарвлення і культивування[ред.ред. код]

Рикетсії культивуються в жовткових мішках курячих ембріонів, культурах клітин легенів домашніх мишей.

Рикетсії ідентифікують в мазках при забарвленні по Романовському—Гімзі, Хіменесу, Маккіавелло, Здродовському, в мазках, оброблених флюоресцентними і міченими ферментами антитілами. Для первинного виділення рикетсій використовують переважно дорослих самців морських свинок і дорослих мишей.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Здродовский П. Ф. и Голиневич Е. М. Учение о риккетсиях и риккетсиозах, М., 1972
  • Паутов В. Н. Некоторые вопросы экологии риккетсий, Журн. микр. эпид. и иммун., № 5, с. 92, 1987.
  • Биологический энциклопедический словарь. М., Советская энциклопедия, 1989.


Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.