SFDR

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Динамі́чний діапазо́н, ві́льний від парази́тних складови́х (англ. SFDR, Spurious-Free Dynamic Range) - безрозмірна величина, що дорівнює відношенню потужності корисного вузькосмугового сигналу (носійної) до потужності найбільш потужної паразитної частотної складової (гармоніки). Зазвичай виражається в децибелах. Показує відношення рівнів сигналу в основній смузі до шуму поза основної смуги.

Нижню межу діапазону SFDR визначає рівень внутрішніх шумів пристрою. Верхня межа обумовлена ​​рівнем сигналу на вході, при якому рівень інтермодуляційних продуктів починає перевищувати рівень внутрішніх шумів пристрою, і ці продукти будуть перешкоджати нормальній роботі пристрою[1].

SFDR є обмежуючим для високошвидкісних АЦП/ЦАП. Сенс цього параметра - у визначенні тієї частоти, при якій внутрішні шуми починають приводити до помилок в 1/2 МЗР (молодшого розряду). Це здатність схеми дискретизації працювати з повним спектром частот, прийнятим для системи зв'язку (як стільникова телефонія, наприклад). Випадковий шум викликає сплески в частотній області, які не можуть бути відфільтровані. Якщо все, що відбувається з бітами даних, так чи інакше пов'язане з одним єдиним тактовим генератором (master clock), тоді легко відфільтрувати когерентний шум і отримати більш широкий динамічний діапазон. Чим ширше SFDR, тим більше дзвінків, наприклад, може обслужити базова станція стільникового зв'язку[2].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]