SN 1987A

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вигляд SN 1987A, який передав "Хаббл" через 20 років після вибуху

SN 1987Aнаднова, яка спалахнула у Великій Магелановій Хмарі[1], що є карликовою галактикою-супутником нашого Чумацького Шляху, приблизно за 50 кілопарсек від Сонця. Світло спалаху досягло Землі 23 лютого 1987 року. Оскільки це була перша наднова, що спостерігалась 1987 року, вона отримала позначення SN 1987A. У максимумі блиску її було видно неозброєним оком, максимальна видима зоряна величина +3m. Це найближчий спалах наднової з часів винаходу телескопу.

SN 1987A є надновою типу II, що утворюються на кінцевому етапі з одиночних масивних зір.

Зоря-попередник та спалах[ред.ред. код]

Вигляд спалаху за 9 років з 1994 до 2003, який спостерігав телескоп Хабл

Зорею-попередником SN 1987A був блакитний надгігант Sanduleak -69° 202 із масою близько 17 M. Спалах призвів до перегляду деяких засад теорії зоряної еволюції, оскільки вважалось, що спалахувати як наднові можуть лише червоні надгіганти[2].

Нейтринний спалах[ред.ред. код]

Приблизно за 3 години до візуального спалаху нейтринні обсерваторії Kamiokande II, IMB та Баксан зареєстрували спалах нейтрино, що тривав менше 13 секунд. Хоча за цей час було зареєстровано всього 24 нейтрино та антинейтрино, це суттєво перевищило фон. Це був перший випадок реєстрації нейтрино від спалаху наднової. За сучасними уявленнями, нейтрино виносять близько 99% всієї енергії, що виділяється під час спалаху. Всього утворилося близько 10^{58} нейтрино із загальною енергією приблизно 10^{46} джоулів.


Нейтрино та антинейтрино досягли Землі майже одночасно, що стало підтвердженням загальноприйнятої теорії, за якою гравітаційні сили діють на матерію та антиматерію однаково.

Залишки наднової[ред.ред. код]

1987A.jpg
Залишок наднової SN 1987A, що розширюється, та його взаємодія з навколишнім середовищем. Зображення у рентгенівських променях (Чандра) та і у видимому світлі (Хаббл).

Залишок[3] SN 1987A є об'єктом пильної уваги[4][5]. Цікавою особливістю є два симетрично розташованих не надто яскравих кільця, які відкрито 1994 року [6]. Їх походження не до кінця зрозуміле.

На місці спалаху досі не знайдено[2] ні нейтронної зорі, ні чорної діри, що мають існувати відповідно до моделей цього явища.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.