Satyricon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Satyricon
фотографія
Основна інформація
Жанр хеві-метал, блек-метал
Роки 1990 - наш час
Країна Норвегія Норвегія
Мова англійська
норвезька
Лейбл Moonfog Productions
Nuclear Blast
Century Media
Red Ink
Sony BMG
Roadrunner Records
Indie Recirdings
Склад Satyr
Frost
http://www.satyricon.no/

Satyricon — норвезький блек-металічний гурт. Складається з двох постійних учасників: Satyr (вокал, гітара, бас, клавішні) і Frost (барабани), до яких періодично приєднуються сесійні і концертні музиканти. Satyricon виникли на початку 90-х і з першими альбомами увійшли в когорту груп, які створили норвезьку блек-металічну сцену[1] і яких часто характеризують як «другу хвилю блек-металу»[2]. Починаючи з четвертого альбому Rebel Extravaganza музика групи стала більш орієнтованою на масову аудиторію, наступні релізи стабільно потрапляли в мейнстрімові музичні чарти. Зараз Satyricon разом зі співвітчизниками Dimmu Borgir є однією з комерційно найбільш успішних груп у своєму жанрі[3].

Біографія[ред.ред. код]

Створення гурту і альбом Dark Medieval Times (1990–1993)[ред.ред. код]

У 1990 році бас-гітарист Wargod (Вегард Бломберг) і ударник Exhurtum (Карл Міхаель Ейде) створили дет-металічний гурт Eczema, незабаром до них приєднався гітарист Lemachand (Халвард Йоргенсен). У 1991 вони поміняли назву на Satyricon і почали грати блек-метал, тоді ж в групу прийшов п'ятнадцятирічний вокаліст Сатир (Сігурд Вонгравен)[4]. У цьому складі було записано перше демо All Evil, видане тиражем близько 1000 копій. У 1992 році Wargod попросили піти з групи, оскільки мало приділяв увагу гурту, пішов і Exhurtum, який покинув сцену і став миротворцем ООН, і ударником став Фрост. У наступному році було записано демо The Forest is My Throne, яке було розпродано тиражем близько 1500 копій. Після запису пішов Lemachand, і в групі залишилися Сатир і Фрост. У 1995 році Satyricon перевидали The Forest Is My Throne на спліті з Enslaved. Ейде і Йоргенсен згодом відігравали важливу роль в інших відомих норвезьких групах: Йоргенсен багато років був постійним учасником Ulver, а Ейде заснував Ved Buens Ende і Aura Noir.

Робота в студії над дебютним альбомом почалася в серпні 1993 року, але до кінця сесії через фінансові проблеми шведського лейблу No Fashion Records музикантам довелося самим шукати гроші і обладнання[4]. Виходом стало створення власного лейблу Moonfog Productions під патронажем більш відомої компанії Tatra Productions. На альбомі, що отримав назву Dark Medieval Times, група прагнула передати похмурий дух середньовіччя. «Сирий» блек-метал ефектно поєднується з пасажами, виконаними на акустичній гітарі, і флейтою. Альбом вважається класикою жанру[5].

The Shadowthrone, Nemesis Divina і Rebel Extravaganza[ред.ред. код]

Альбом The Shadowthrone більше тяжіє до вікінг-металу: на треку «Vikingsland» домінує чистий вокал, в деяких треках приділяється особлива увага клавішним партіям. На бас-гітарі грав Самот з Emperor, на клавішних — Сверд Стейнар Йонсен з Arcturus. У наступному році Сатир разом з Ісаном з Emperor записав фолк-ембіентний альбом Fjelltronen, який був виданий під ім'ям Wongraven (проект був названий за прізвищем Сатира).

Наступний альбом Nemesis Divina вважається класикою гурту. Він був записаний за участю Nocturno Culto (гітарист Darkthrone). В Європі альбом розповсюджувався відомим лейбом Century Media, а на пісню «Mother North», яка досі є однією з найвідоміших пісень групи, був знятий відеокліп. У тому ж році Satyricon із сесійним гітаристом Даніелем Олайсеном вирушили в європейське турне з Dissection і Gorgoroth[4].

Із цього моменту Satyricon поступово стали відходити від традиційного блек-металу. У 1997 році був виданий EP Meggido, в який увійшли чотири раніше не видавані треки: ремікс Apoptygma Berzerk на пісню «The Dawn Of A New Age», концертна версія «Forhekset», перезаписані і видані під новою назвою «The Dark Castle In The Deep Forest» і кавер-версія пісні Motörhead «Orgasmatron».

У наступному альбомі Rebel Extravaganza (1999) група продовжила експерименти: в музиці з'явилися риси індастріалу, а структура пісень стала нагадувати структуру традиційного року з чергуванням куплетів і приспівів[4]. Після запису альбому, у квітні і травні 2000 року, Satyricon вирушили у турне в якості хедлайнерів з гуртами Hecate Enthroned и Behemoth. Згодом гурт супроводжував американський треш-металічний гурт Pantera в рамках європейського турне останнього.

Комерційний успіх (2002 -)[ред.ред. код]

У 2002 році група підписала контракт з Capitol Records, ставши однією з перших блек-металевих груп, які отримали контракт з великим лейблом популярної музики, на видання свого нового альбому Volcano в Скандинавії (основним дистриб'ютором був Nuclear Blast). На головний хіт «Fuel For Hatred» відомий шведський кліпмейкер Йонас Окерлунда зняв відеокліп для ротації на телебаченні. Volcano дебютував на четвертому місці в норвезькому чарті і розійшовся тільки в Норвегії тиражем в 20 000 копій. Пізніше альбом отримав головну національну музичну премію Spellemannsprisen в номінації «Найкращий метал-альбом року», німецьку премію Alarm Award у тій же номінації і премію The Oslo Award як найкращий альбом року. «Fuel For Hatred» на Alarm Award була визнана піснею року[6]. Два роки опісля Volcano був офіційно виданий у США дочірнім лейблом Sony Music під назвою EatUrMusic.

У 2004 році був запланований спільний американський тур з Morbid Angel і Suffocation. Перед туром на групу звалилися труднощі: Фрост не отримав в'їзну візу, а концертний гітарист Арнт Гронбех в бійці порізав обличчя напередодні від'їзду. У підсумку Гронбех відіграв тур зі швами, а Фроста замінив Трюм Торсон з Emperor[4]. Влітку цього ж року музиканти відіграли на найбільшому фестивалі Wacken Open Air. Ця подія стала знаковою, оскільки разом з Satyricon на сцену вийшов Nocturno Culto і виконав чотири пісні з репертуару Darkthrone. В кінці року відбувся ще один тур по Штатах і Канаді. На цей раз Фроста підміняв Джої Джордісон з Slipknot. Проте двох гітаристів були затримано за звинуваченням у зґвалтуванні і турне відмінилось[4].

Восени 2005 року група розпочала роботу над Now, Diabolical, реліз якого відбувся у квітні 2006. Альбом тепло сприйняла публіка, він здобув комерційний успіх у багатьох країнах, не тільки серед фанів блек-металу. Виданням альбому за межам Норвегії зайнявся лейбл Roadrunner Records. Альбом став першим блек-металічним альбомом, котрий отримав статус золотого (пізніше, у 2007, це повторив альбом In Sorte Diaboli Dimmu Borgir). У березні 2008 року Satyricon стали одними з хедлайнерів Inferno Metal Festival в Осло.[7] Черговий альбом The Age Of Nero вийшов 3 листопада 2008 року. У січні пройшов північноамериканський тур з Cradle Of Filth, у березні відбулися концерти у Австралії та Новій Зеландії.

Учасники гурту[ред.ред. код]

Діючі учасники[ред.ред. код]

  • Satyr (Сігурд Вонгравен; Sigurd Wongraven) — вокал, гітара, бас, клавішні (з 1990)
  • Frost (Кьєті-Відар Харальдстад; Kjetil-Vidar Haraldstad) — ударні (з 1992) (також в 1349, раніше в Gorgoroth)
  • Azarak (Steinar Gundersen) — гітара

Концертні учасники[ред.ред. код]

  • Azarak (Стейнар Гундерсен; Steinar Gundersen) — соло-гітара
  • АТ Gronbech (Арнт Гронбех; Arnt Gronbech) — ритм-гітара (також грає в Keep of Kalessin)
  • Ларс Норберг (Ларс Норберг) — бас-гітара
  • Йонна Никула (Jonna Nikula) — клавішні

Колишні учасники[ред.ред. код]

Гітара:

  • Kveldulv (Тед Скьеллум; Тед Skjellum, він же Nocturno Culto з Darkthrone) — гітара на Nemesis Divina
  • Lemarchand (Хаавард Йоргенсен, Håvard Jørgensen, також грав у Ulver)
  • Vargen (Йоаким Йенсен; Joakim Jensen) (19901992)

Бас[ред.ред. код]

  • Wargod (Вегард Бломберг; Vegard Blomberg) (19901993)
  • Samoth (Томас Хауген, Thomas Thormodsæther Haugen, також грав у Emperor та ряді інших груп) (19931996)
  • Lord Deadmeat (Горан Бассо, Goran Basso) (1990)

Ударні[ред.ред. код]

  • Exhurtum (Карл-Мікаель Ейде, Carl-Michael Eide) (19901992, також грав у Ulver і Вед Buens Ende)
  • PrimeEvil (Стейнар Хенріксен; Steinar Henriksen) (19901992)
  • Morfar Blodtann (Андерс Орьебу; Anders Orjebu) — перкусія (19901996)
  • Джоуї Джордісон (Joey Jordison) — ударник в турі по США в 2004 році (грає в Slipknot)

Клавішні[ред.ред. код]

  • Torden (Торд Вардоен; Tord Vardoen) (1993)

Дискографія[ред.ред. код]

Повноформатні альбоми[ред.ред. код]

Рік Дата виходу Назва Лейбл
1993 вересень Dark Medieval Times Moonfog Productions
1994 12 вересня The Shadowthrone Moonfog Productions
1996 22 квітня Nemesis Divina Moonfog Productions/Century Media Records
1999 6 вересня Rebel Extravaganza Moonfog Productions/Nuclear Blast
2002 25 жовтня Volcano Capitol Records/EatURmusic/Columbia Records
2006 17 квітня Now, Diabolical Roadrunner Records/Sony BMG
2008 3 листопада The Age Of Nero Roadrunner Records/Koch Records/Indie Recordings
2013 9 вересня Satyricon Roadrunner Records

Міні-альбоми[ред.ред. код]

Рік Дата виходу Назва Лейбл
1997 13 червня Megiddo Moonfog Productions
1999 10 травня Intermezzo II Moonfog Productions
2008 2 червня My Skin Is Cold Roadrunner Records/Indie Recordings

Сингли[ред.ред. код]

Рік Дата виходу Назва Лейбл
2006 The Pentagram Burns Roadrunner Records
2006 3 квітня K.I.N.G. Sony BMG
2008 Black Crow on a Tombstone Roadrunner Records

Демо[ред.ред. код]

Збірки[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

  • Mother North [відеокліп] (1996)
  • Roadkill Extravaganza [VHS/DVD] (2001)
  • Fuel for Hatred [відеокліп] (2002)
  • K.I.N.G. [відеокліп] — (2006)
  • The Pentagram Burns [відеокліп] (2006)
  • Black Crow On A Tombstone [відеокліп] (2008)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Quentin Kalis (31 августа 2004). «Black Metal: A Brief Guide». Chronicles of Chaos. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2009-03-05. 
  2. Ciaran Meeks. «Рецензия на Now, Diabolical». Metaleater.com. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2009-03-05. 
  3. Tomas Lauvland Pettersen (17 сентября 2003). «Album sales slump - singles and DVDs increase». Mic.no. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2009-03-05. 
  4. а б в г д е Биография на сайте rockdetector.com
  5. Anderson, Jason. «Dark Medieval Times». Allmusic. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-05-24. 
  6. Tomas Lauvland Pettersen (10 февраля 2003). «Norwegian black-metalers to conquer Europe». Music Information Centre Norway. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2009-01-12. 
  7. Inferno Metal Festival

Посилання[ред.ред. код]

Офіційні[ред.ред. код]

Неофіційні[ред.ред. код]