Savoy Brown
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Savoy Brown — британський блюзовий гурт. Утворений 1966 року в Уельсі під назвою Savoy Brown Blues Band. До першого складу гурту ввійшли: Кім Сіммондс (Kim Simmonds), 6 грудня 1947, Ньюпорт, Велика Британія — гітара; Брайс Портіус (Brice Portius) — вокал; Боб Холл (Bob Hall) — фортепіано; Рой Чеппелл (Roy Chappell) — бас; Джон О'Лірі (John O'Leary) — гармоніка та Лео Меннінгс (Leo Mannings) — ударні.
Гурт дебютував під час студійних сесій на фірмі «Purdah», що належала продюсеру Майку Верноку. Незабаром О'Лірі замінив гітарист Мартін Стоун (Martin Stone) і реформований секстет зв'язався з фірмою «Decса». До першого альбому гурту, який мав назву «Shake Down», ввійшли різні композиції таких майстрів блюзу, як Фредді Кінг, Альберт Кінг та Уіллі Діксон. Однак незадоволений результатом роботи, Сіммондс розпускає Savoy Brown Blues Band у цьому складі, щоб набрати інший, залишивши лише Боба Холла.
Новими членами гурту стали: Кріс Юлден (Chris Youlden) — вокал; Дейв Півертт (Dave Peverett) — гітара, вокал; Ріверс Джоуб (Rivers Jobe) — бас та Роджер Ерл (Roger Earl) — ударні. Гурт записав композицію «Getting To The Point», після чого на місці Джоуба з'явився Тоун Стівенс (Tone Stevens). Саме у цьому складі гурт став невід'ємною частиною британського блюзового буму того періоду. Їх власні композиції гарно гармонували з різними блюзовими стандартами, які Savoy Brown робили у нових версіях. Гра Сіммондса та Півертта додавали запалу «живим» виступам, а поява Юлдена як фронтмена, у котелку та з моноклем, робили сценічний імідж гурту незвично оригінальним.
Найбільшу популярність здобула композиція «Train To Nowhere» з альбому «Blue Matters». Після виходу платівки «Raw Sienna» 1970 року гурт залишив Юлден. Того ж року внутрішні непорозуміння призвели до виходу з гурту Півертта, Стівенса та Ерла, які утворили формацію Foghat. Тим часом Сіммондс вирушив в американське турне з новим складом: Дейв Уолкер (Dave Walker) — вокал, Пол Реймонд (Paul Raymond) — клавішні; Енді Пайл (Andy Pyle) — бас та Дейв Бідуелл (Dave Bidwell) — ударні, уникнувши цим самим припинення існування Savoy Brown. Пізніше лідер оселився в Америці і брав участь у багатьох турне, ангажуючи щоразу різних музикантів. Наприклад, у другій половині сімдесятих склад гурту виглядав так: Сіммондс; Реймонд, Стен Уебб (Stan Webb) — гітара; Джиммі Лівертон (Jimmy Leverton) — бас та Ерік Діллон (Eric Dillon) — ударні, а наприкінці вісімдесятих так: Сіммондс, Уолкер, Джим Денезі (Jim Dagnesi) — бас, Ел Мейсмбр (Аl Macomber) — ударні.
[ред.] Дискографія
- 1967: Shake Down
- 1968: Getting To The Point
- 1969: Blue Matter
- 1969: A Step Further
- 1970: Raw Sienna
- 1970: Looking In
- 1971: Street Comer Talking
- 1972: Heltbound Train
- 1973: Lion's Share
- 1973: Jack The Toad
- 1974: Savoy Brown Boogie Brothers
- 1975: Wire Fire
- 1976: Skin'n'Bone
- 1977: Savege Return
- 1978: Blues Roots: Savoy Brown
- 1981: Rock'n Roll Warriors
- 1981: Greatest Hits Live in Concert
- 1982: The Best Of Savoy Brown
- 1985: Highway Blues
- 1985: A Hard Way To Go
- 1988: Make Me Sweet
- 1989: Kings Of Boogie
- 1992: Let It Ride
- 1994: Bring It Home
- 1998: Live At The Record Plant (записано в 1975)
- 1999: The Bottom Line Encore Collection (live)
- 1999: The Blues Keep Me Holding On
- 2000: Looking From The Outside — Live '69 & '70
- 2000: Jack The Toad — Live 70/72
- 2003: Strange Dreams
- 2005: You Should Have Been There
- 2007: Steel
[ред.] Посилання
- Офіційний сайт(англ.)
- John O'Leary Band(англ.)
- Illustrated Chris Youlden discography(англ.)
- MusicChain - Savoy Brown(англ.)
