Sd. Kfz. 186 Jagdtiger

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jagdtiger-Aberdeen.00059se8.jpg

Sd. Kfz. 186 Jagdtiger

Jagdtiger
Загальні дані
класифікація Винищувач танків
компонувальна схема моторне відділення ззаду, трансмісійне спереду, бойове та управління в центрі
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
розробник Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
компанія-виробник Nibelungenwerke
роки виробництва 1944-1945
кількість виробів, од. від 70 до 79, за різними даними
роки експлуатації 1944-1945
основні країни-оператори Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
війни Друга світова війна
Основні параметри
бойова маса, т 75,2
екіпаж, чол. 6
довжина, мм 7800
ширина, мм 3625
висота, мм 2945
кліренс, мм 490
Броня
тип броні сталева катана і лита.
  лоб корпусу (верх), мм/град. 150 / 50°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 120 / 50°
  борт корпусу, мм/град. 80 / 0°
  корма корпусу, мм/град. 80 / 30°
  днище, мм/град. 40
  лоб башти, мм/град. 250 / 15°
  борт башти, мм/град. 80 / 25°
  корма башти, мм/град. 80 / 10°
  дах башти, мм/град. 45
Озброєння
основне озброєння 128-мм PaK 44
калібр, марка та тип гармати нарізна
довжина ствола, кал. 55
кути ВН, ° −7…+15
кути ГН ° −7…+15
дальність стрільби, км 22000
боєкомплект гармати 40
приціли телескопічний W.Z.F.2 / 1
кулемети 1 × 7,92-мм MG-34, на частині машин 1 × 7,92-мм MG-42
додаткове озброєння 92-мм гранатомет
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний 12-циліндровий карбюраторний рідинного охолодження Maybach HL 230 P 30
потужність двигуна, к.с. (кВт) 700
пальне бензин
підвіска индивідуальна торсіонна.
швидкість по шосе, км/год. 38
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 17
запас ходу по шосе, км 170
запас ходу по перетятій місцевості, км 120
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 1,06
подоланний підйом, ° 35°
подоланна стінка, м 0,85
подоланний рів, м 2,5
подоланний брід, м 1,6

Ягдтигр (нім. Jagdtiger), повна офіційна назва Panzerjäger Tiger — німецька самохідна артилерійська установка (САУ) періоду Другої світової війни, класу винищувачів танків, важка по масі. За німецької відомчій системі позначень військової техніки «Ягдтигр» носив індекс Sd.Kfz.186. «Ягдтигр» був розроблений в 1942–1944 роках на шасі важкого танка «Тигр II» і став найважчим зразком бронетехніки за всю історію, який вироблявся серійно.

«Ягдтигр» серійно вироблявся з 1944 по 1945 рік, проте через перебої з поставками матеріалів і руйнування заводів повітряними бомбардуваннями, було випущено всього, за різними даними, від 70 до 79 САУ цього типу. Через нечисленність випущених машин, їх ненадійність і постійної проблеми нестачі пального для них, бойове застосування «Ягдтигр» було обмеженим і не зробило впливу на хід війни, хоча ті машини, яким все ж таки довелося вступити в бій, продемонстрували здатність впевнено знищити будь-який з бравших участь у війні зразків бронетехніки країн антигітлерівської коаліції, при цьому залишаючись у лобовій проекції майже невразливим для їх вогню. Тим не менш, багато з цих САУ були просто кинуті екіпажами після витрачання боєприпасів, палива або після поломки.

Опис конструкції[ред.ред. код]

«Ягдтигр» мав компонування з розміщенням моторного відділення в кормовій частині, поєднаного трансмісійного відділення і відділення управління — в лобовій частині, а бойового відділення — в нерухомій рубці в середній частині корпусу. Екіпаж САУ складався з шести чоловік: механіка-водія і стрільця-радиста, які перебували у відділенні управління і навідника, командира і двох заряджаючих, які перебували в бойовому відділенні.

Броньовий корпус і рубка[ред.ред. код]

Корпус практично повністю був запозичений від танка «Королівський тигр», тільки у зв'язку з розміщенням більше габаритної рубки замість башти довелося подовжити його на 300 міліметрів. Поверх бронекорпуса монтувалася масивна рубка, що служила захистом екіпажу і гармати. Лобовий броньовий лист мав товщину 250 мм з нахилом 15 градусів від вертикалі, що робило його практично невразливим для всіх танкових і протитанкових гармат противника. Захист корпусу була не менш значний;— верхній лобовій лист мав товщину 150 мм при нахилі в 50 градусів, нижній— 120 мм з таким же нахилом. Товщина бортів і корми була істотно нижче, втім, якщо врахувати, що «Ягдтигру» ставилося в завдання практично завжди бути зверненим до супротивника потужною лобовою бронею, це можна було не брати до уваги.

Озброєння[ред.ред. код]

У лобовому броньовому листі рубки, в конічній масці типу Saukopf (Свиняче рило), встановлювалося нарізну гармату 128 мм PaK 44 з довжиною ствола 55 калібрів. Через величезну масу знаряддя з маскою була застосована унікальна схема його монтажу — замість того, щоб закріпити знаряддя на шарнірі в лобовому бронелисти рубки, як це характерно для «класичних» самохідок, конструктори створили особливий підйомно-поворотний механізм, який монтувався на полику бойового відділення. Таким чином, броньовий рубка як би будувалася «навколо» знаряддя та екіпажу, не входячи зі знаряддям у безпосереднє зачеплення. Через величезну ж віддачу, яка руйнівно впливала на ходову частину, машина вела вогонь переважно з місця. Боєкомплект складався з 38-40 бронебійних і фугасних снарядів роздільного заряджання і 2925 патронів до курсового кулемета, розміщеному у верхньому лобовому листі корпусу. Маса бронебійного снаряда — 28 кг, фугасного — 25,6 кг.

За деякими даними, на частину машин встановлювалися зенітні кулемети MG-42.

Боєприпаси до 128-мм гармати[ред.ред. код]

Снаряди до гармати 12.8 cm PaK 44 L/55
Бронебійний снаряд Panzergranate 39/43 APC Бронебійний снаряд Panzergranate 40/43 APBC (з балістичним ковпачком) Осколково-фугасний снаряд снаряд Sprenggranate
маса 28,3 кг 28,0 кг
Маса вибухової речовини 0,55 кг 3,6 кг
Метальний снаряд 15 кг 12,2 кг
Довжина снаряда 49,65 см 62,3 см
Початкова швидкість 930 м/с 750 м/с
бронебійність при куті зустрічі 30 ° до вертикалі
На дистанції 500 метрів 166 мм 178 мм
На дистанції 1000 метрів 143 мм 167 мм
На дистанції 2000 метрів 117 мм 148 мм

Засоби спостереження і зв'язку[ред.ред. код]

Для спостереження за полем бою, в кормовій частині даху було встановлено два (по деяким данним — три) перископа. Jagdtiger оснащувався радіостанцією Fu5, а командирські машини для зв'язку «рота — ланка» мали Fu5 і Fu7, для зв'язку «дивізія — полк» Fu5 і Fu8.

Двигун і трансмісія[ред.ред. код]

двигун

Jagdtiger оснащувався V-подібним 12-циліндровим чотиритактним карбюраторним двигуном рідинного охолодження, виробництва фірми «Майбах», моделі HL 230 P30. Двигун мав робочий об'єм в 23 095 см ³ і розвивав номінальну максимальну потужність в 700 л. с. при 3000 об / хв, однак на практиці обертів двигуна зазвичай не перевищували 2500 в хвилину, що викликало зниження реально розвивючої потужності обор./хв.

Ходова частина[ред.ред. код]

Ходова частина практично повністю була запозичена у базового танка і щодо одного борту складалася з провідного колеса переднього розташування, п'яти подвійних ковзанок з опорою на зовнішню частину гусениці, чотирьох подвійних опорних ковзанок з опорою на внутрішню частину гусениці і направляючого колеса. Але, на відміну від танка, у якого половинки направляючого колеса частково перекривали дев'ятий опорний каток, через що збільшилася довжини корпусу направляє колесо було віднесено назад.

Jagdtiger 1 Bovington.jpg Jagdtiger side USAOM.jpg Jagdtiger, Ordnance Museum at Aberdeen Proving Ground.jpg


випуск Ягдтигрів по місяцях
Місяць лютий 1944 липень 1944 серпень 1944 вересень 1944 жовтень 1944 листопад 1944 грудень 1944 січень 1945 лютий 1945 березень 1945 квітень 1945 травень 1945
Випущено машин. 2 3 3 8 9 6 20 10 13 3 7 4

Організаційно-штатна структура[ред.ред. код]

«Ягдтигр» надходили на озброєння окремих важких протитанкових батальйонів (schwerePanzerJagerAbteilung, s.Pz.Jgr.Abt). Планувалося, що вони замінять в цих підрозділах САУ «Фердинанд». Проте, через складності у виробництві і постійних бомбардувань авіації союзників вдалося випустити порівняно невелику кількість машин і цим планам не судилося збутися. У результаті «Ягдтигр» було озброєне по дві з трьох рот у двох важких протитанкових батальйонах — знаменитих 653-м і 654-м, які проявили себе на Курській дузі.

Бойове застосування[ред.ред. код]

Вперше «Ягдтигр» були використані в боях на Західному фронті в березні 1945 р. Вони вражали американські «Шермани» з відстані 2500 м! На початку квітня 1945 р. у бойових частинах на Західному фронті налічувала двадцять чотири «Ягдтигра».

Оцінка машини[ред.ред. код]

Не викликає сумніву, що «Ягдтигр» в питанні протитанкової боротьби на порядок перевершував всі танки і САУ як антигітлерівської коаліції, так і самого Третього рейху. Як мінімум, до 1948 року у світі не було танка, який міг би витримати постріл цієї машини навіть в лоб. Гармата PaK 44 з довжиною ствола в 55 калібрів, створена на базі зенітки, дозволяла вражати будь-який танк на всіх розумних дистанціях бою.

Разом з тим, самохідка володіла цілим набором істотних недоліків, найважливішими з яких були наступні:

  • Ходова частина «Ягдтигра» була вкрай важкою, що призвело до дуже низької надійності машини. З цієї причини в конструкцію САУ штатно входили два стаціонарних підривних заряду для її знищення в разі технічної несправності. Один заряд розміщувався під двигуном, другий — під казенником гармати.
  • Потужність двигуна в 700 л. с. для машини масою 75 т була явно недостатньою. Наслідком цього була мала рухливість САУ, що певною мірою зменшувало переваги найпотужнішого лобового бронювання та озброєння. Для порівняння: аналогічний двигун був встановлений на танку «Пантера», що важила на 30 тонн менше, але вже при своїй вазі не володіла достатньою рухливістю. З цієї причини самохідка в основному використовувалася в укриттях на стаціонарних позиціях, де її низькі ходові якості особливої ролі не грали.
  • При відсутності башти що обертається, невисокою скорострільності через роздільне заряджання і чисельній перевазі супротивника атака у фланг «Ягдтигр» ставала більш ніж вірогідною. У 1944-45 рр.. його бортова броня не забезпечувала надійного захисту від танкових і протитанкових гармат країн антигітлерівської коаліції. Ця ж обставина робила машину вразливою до атак піхоти з засобами ближнього протитанкового бою — гранатометами типу «Базука» або "Faustpatrone"
  • Низька маневреність і дуже великі габарити не сприяли успішному ухилення від атак з повітря, значна кількість САУ «Ягдтигр» було виведено з ладу авіацією союзників
  • Дорожнеча і нетехнологічність виробництва.
  • ПТ-САУ була вкрай важка й легко грузла на м'якому ґрунті (розорана рілля) і не могла проїхати по ряду мостів через високу масу.
  • Незважаючи на певні недоліки конструкції, самою основною проблемою САУ «Ягдтигр» відомий німецький танкіст Отто Каріус (отримав Залізний хрест за бої російською фронті) вважав вкрай низький ступінь підготовки екіпажів, що і привело в підсумку до значних бойових і небойових (від поломок) втрат, та низької бойової ефективності оснащених цими САУ підрозділів

Посилання та література[ред.ред. код]