Sonderaktion 1005

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Особлива операція 1005, (нім. Sonderaktion 1005), також звана «операція 1005» (нім. Aktion 1005), або «операція ексгумації» (нім. Enterdungsaktion) була проведена під час Другої світової війни нацистською Німеччиною з метою приховання слідів убивства мільйонів людей у ході операції Рейнхард.

Опис[ред.ред. код]

Операція проводилася під суворим секретом в період з 1942 по 1944 роки з використанням ув’язнених концентраційних таборів, які розкопували масові поховання і спалювали трупи. Ці робочі групи офіційно називалися «трупні команди» (нім. Leichenkommando) і були частиною Зондеркоманди 1005; щоб уникнути втеч, ув’язнені часто працювали в ланцюгах. За операцією наглядали відібрані команди з СД і поліції порядку.

Історія[ред.ред. код]

Члени зондеркоманди 1005 позують на тлі кісткомольної машини в Янівському концтаборі (м. Львів). (Червень 1943 р. — жовтень 1943 р.)

У березні 1942 року обергруппенфюрер СС Рейнхард Гейдріх доручив штандартенфюреру СС Паулю Блобелю проведення операції 1005. Однак її початок затримався через убивство Гейдріха в червні 1942 року чеськими агентами УСО в результаті операції «Антропоїд». У кінці червня групенфюрер СС Генріх Мюллер, голова гестапо, остаточно віддав Блобелю цей наказ. У той час як принциповою метою було знищення слідів страт євреїв, операція могла також включати й інші жертви нацистських айнзатцгруп.

Блобель розпочав свою роботу з експериментів у Хелмні. Але спроби використати запальні бомби для знищення ексгумованих тіл були невдалими, оскільки вогонь перекинувся на прилеглий ліс. Найефективніший спосіб був урешті-решт знайдений у вигляді величезних похоронних багать на залізних ґратах. Цей метод був пов’язаний із викладанням шарами тіл і дров на рейках. Фрагменти кісток, що лишались, перемелювалися особливими машинами і знову захоронювали в ямах.

Операція офіційно розпочалася в Собіборі. Трупна команда викопала тіла з масового поховання навколо табору і спалила їх. Після того, як робота була зроблена, робітники були страчені. У грудні 1942 року процес перемістився в Белжець. Оскільки в таких таборах, як Аушвіц або Берґен-Бельзен, були крематорії для спалювання тіл, операція 1005 на їх територіях не проводилася. Після Белжця роботу було продовжено в Треблінці

Операція проводилася також на місцях більш ранніх масових вбивств, таких як Львів, Бабин Яр і IX форт у Каунасі. У 1944 році при наступі Червоної армії обергрупенфюрер СС Вільгельм Коппе, голова рейхсгау Вартеланд, віддав наказ про організацію в усіх п’яти областях Генерал-губернаторства своїх окремих груп операції 1005, аби почати «очищення» масових поховань. Операції ще не були повністю закінчені, коли наступаючі радянські війська досягли ще не очищених місць.

Після[ред.ред. код]

У ході Нюрнберзького процесу після війни представник Адольфа Ейхмана, гауптштурмфюрер СС Дітер Вісліцені (нім. Dieter Wisliceny), дав наступні свідчення про операцію 1005:

Ліві лапки У листопаді 1942 року в офісі Ейхмана в Берліні я зустрів штандартенфюрера Блобеля, що був керівником команди 1005, створеної для стирання всіх слідів остаточного розв’язання єврейського питання айнзатцгрупами та всіх інших страт. Команда 1005 діяла як мінімум із осені 1942 по вересень 1944 і весь цей час підпорядковувалася Ейхману. Місію було сформульовано, коли стало ясно, що Німеччина не може утримати всі окуповані території на Сході і було визнано необхідним усунути всі сліди скоєних злочинних страт. У листопаді 1942 року в Берліні Блобель прочитав лекцію перед групою фахівців Ейхмана по єврейському питанню на окупованих територіях. Він розповів про спеціальні кремаційні печі, які він особисто сконструював для використання в роботі команди 1005. Його завданням було розкриття могил, вилучення з них тіл попередньо страчених осіб та їх спалення. Команда 1005 діяла в Росії, Польщі та Прибалтиці. Потім я бачив Блобеля в Угорщині в 1944 році, і він підтвердив Ейхману в моїй присутності, що місію команди 1005 виконано.[1] Праві лапки

Блобель був засуджений до смерті Нюрнберзьким трибуналом за справою про айнзатцгрупи. Він був повішений у в’язниці Ландсберг 8 червня 1951. У Нюрнберзі Блобеля звинувачували у смерті близько 60 тисяч осіб, за свідченнями було доведено 10-15 тисяч смертей[2].

Література[ред.ред. код]

  • Arad, Yitzhak, Belzec, Sobibor, Treblinka, Indiana University Press, 1992 ISBN 0-253-21305-3
  • Edelheit, Abraham J., and Edelheit, Herschel, History of the Holocaust, Westview Press, 1995 ISBN 0-813-32240-5

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]