Stielhandgranate 24

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
M-24 (Stielhandgranaten – 24)
Ручна граната М-24
Ручна граната М-24
Тип: ручна граната
Походження: War Ensign of Germany 1938-1945.svg Німеччина
Історія служби
Термін використання з 1924 по 1945
Характеристики
Маса 0,5
Довжина 356
Вибухова речовина тротил
Маса вибухової речовини 160-180 гр.
Механізм детонації Запал терчатий

час горіння сповільнювача запалу 4,5-5с (доходило до 8)

Ручна осколкова граната «Stielhandgranaten — 24» [1] — німецька ручна граната, призначена для ураження живої сили противника, як у наступальному, так і у оборонному бою. Для знищення бронетехніки або вогневих точок використовувалась зв"язка гранат. Основним елементом ураження є осколки та вибухова хвиля.

Історія створення[ред.ред. код]

За основу була взята граната Німецької армії часів Першої Світової війни — «Stielhandgranaten 16», це була найпопулярніша граната у цій війні що була на озброєнні не тільки Німецької та Австро-Угорської але й Російської імперії. Граната складалась з дерев"ної ручки на яку зверху накручували металічний циліндр. Циліндр був заповнений вибуховою речовиною, збоку граната мала металевий зажим, що дозволяв носити гранату на поясі.

Після закінчення Першої Світової війни гранату модифікували, вона стала легша та менша за розміром, також із корпусу прибрали зажим для кріплення на поясі. Новій гранаті дали офіційне маркування Stielhandgranaten — 24 («М-24») та почали виробляти з 1924 року. Виробництво гранат зробили більш технологічними та дешевим, тому вона швидко змінила у армії старіші моделі М-15 та М-16.

Конструкція[ред.ред. код]

Ручна граната М-24 складається з: порожнистої дерев'яної рукоятки, що нагвинчувалася, знизу вона мала запальний механізм. Металевий корпус (склянка) мав всередині капсуль-детонатор та вибухову речовину масою 160—180 г, як правило, тротил або речовина з основи аміачної селітри. Запальний механізм складається з дистанційної трубки з капсулем, чашечки корпусу наповнені терочним складом, дротової терки з порцеляновою або свинцевою кулькою та дроту з порцеляновим кільцем.

Характеристики та маркування[ред.ред. код]

Граната мала наступні тактико-технічні характеристики:

  • Маса: 500г
  • Загальна довжина — 356мм
  • Вибухова речовина — Тротил
  • Час затримки вибуху — 4,5-5с (доходило до 8)
  • Дистанція вкидання — 35-40м
  • Найімовірніша дистанція ураження осколками — 10-15м
  • Максимальна дистанція ураження осколками — до 30м

Маса гранати у поєднанні з зручною дерев"яною рукояткою та розумно розміщеним центром тяжіння дозволяв вкидати її у середньому на дистанцію 35-40 метрів, фізично міцний та тренований гренадер міг закинути гранату на дистанцію до 65 метрів.

З недоліків: заряд вибухової речовини боявся вологості та був схоильний до злежування під час довгого зберігання(більше одного року). Терочний запал гранати був ще одним слабким місцем: по-перше він також боявся вологості, по-друге при недостатньо різким висмикуванні запального дрота не відбувалось запалення терочного складу і граната, звичайно, не вибухала. Все це призводило до багато численних відмов під час бою, то як, якщо граната не вибухала на протязі 10-ти секунд після ініцілізації, вона була небезпечна не більше ніж камінь.

Металевий корпус гранати грунтовався у червиний колів та згодом зафорбовувався у «Feldgrau» (польовий сірий колів) або у темно-зелений. У верхній частині наносився штамп білою фарбою у вигляді імперського орла, чеканився номер заказу та рік виробництва. Збоку на корпусі філою фарбою за допомогою трафарету наносився напис «VOR GEBRAUCH SPRENGKAPSEL EINSETZEN» що у перекладі — перед застосуванням встановити капсюль-детонатор. Дерев"яна рукоятка також маркувалась, але вже не фарбою, а видавленим клеймом. На рукоятку наносили номер партії та та рік виробництва.

Німецький солдат з М-24
Німецький солдат на вогневій позиції з гранатами М-24

Модифікації та розповсюдження[ред.ред. код]

Під час Другої Світової війни М-24 була найбільш розповсюджена граната в частинах Вермахту та СС. Під час війни конструкція гранати стала ще простіша, а під кінець війни вироблялись так звані «громодянські гранати» Volkshandgranate 45, їх можна було використовувати навіть без дерев"яної рукоятки. Також на базі гранати М-24 була розорблена протипіхотна міна Stielhandgranate 24/D.Z. 35.

Завдяки зручній конструкції німецький солдат під час бою носив гранату М-24 за поясним ременем або за голенищем чобота також зв"язаними попарно та перекинутими через шию. Також були полотняні сумки для переносу гранат по шість штук. Простота та дешовизна М-24 та її модифікацій дозволила вирішити проблему нестачі гранат на у бою, практично кожний німецький солдат ніс у додаток до основної зброї пару, а то й навіть п"ять гранат. У радянських військах гранати отримали призвісько «колотушка», у союзників «толкушка».

Попри всі свої недоліки граната Stielhandgranaten — 24 була простою та надійною зброєю ближнього бою. За час Другої Світової війни було вироблено біля 80-ти мільйонів гранат М-24 та її різних модифікацій.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. в російській та англомовній літературі отримала маркування М-24