Ковила поетична
| Ковила поетична | |
|---|---|
| |
| Ковила поетична | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Ковила (Stipa) |
| Вид: | Ковила поетична (S. poëtica)
|
| Біноміальна назва | |
| Stipa poëtica Klokov, 1976
| |
Ковила́ поети́чна (Stipa poëtica)[1] = ковила причорноморська (Stipa pontica P.A.Smirn.)[1] — рідкісна багаторічна рослина родини тонконогових. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий». Протиерозійна культура.
Опис[ред. | ред. код]
Трав'яниста рослина заввишки до 80 см, дернинний злак, гемікриптофіт. Стебла з дрібним опушенням під вузлами. Стеблові листки до 40 см завдовжки та до 1,8 мм завширшки, піхви гостро-шорсткі. Неплідні гони сизувато-зелені, за довжиною дорівнюють стеблу. Листкові пластинки знизу щетинисті, зверху дрібноволосисті; язички яйцеподібно-ланцетні.
Суцвіття — волоть, що складається з 4-7 колосків. Знизу вона запушена щетинкоподібними волосками, на нижньому вузлі з пензликом волосків. Колоскові луски до 5-7,5 см завдовжки. Нижня квіткова луска 15-20 мм завдовжки, дві крайові смужки волосків на 1 мм не доходять до основи остюка, з трьох дорзальних смужок, середня значно довша за бокові. Остюк у нижній закрученій частині шорсткуватий, у верхній — пірчастий; гола частина остюка жовта.
Екологія та поширення[ред. | ред. код]
Рослина світлолюбна і посухостійка. Трапляється у передгірських степах, характерна для угруповань типу шибляка (заростей сухих чагарників) і петрофітних дерниннозлакових фітоценозів. За сприятливих умов площа популяцій може сягати декількох гектарів, в такому разі ковила поетична навіть домінує (нерідко разом з ковилою Браунера), утворюючи суцільний покрив з дернин.
Квітне у травні, плодоносить у травні-червні. Розмножується насінням.
Ендемік Східного та Північного Причорномор'я з доволі вузьким ареалом. Вид розповсюджений на півдні Кримського півострова, на північних і західних схилах Кавказьких гір.
Значення і статус виду[ред. | ред. код]
Як вузький ендемік ковила поетична страждає від господарської діяльності, яка знищує природні місця зростання. Найбільш негативно на чисельність популяцій впливають забудова, терасування схилів, лісоразведення, весняні пали і надмірне випасання худоби. За умови помірного випасання вид доволі стійкий. Крім того, ця рослина і сама здатна запобігати початковим стадіям ерозії, оскільки її щільні дернини добре утримують частки ґрунту. Ковила поетична охороняється в Карадазькому природному заповіднику.
Синоніми[ред. | ред. код]
Вид вважається синонімічним Stipa pontica P.A.Smirn.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Plant List. [Архівовано 21 Серпня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ковила поетична [Архівовано 24 Квітня 2014 у Wayback Machine.] в Червоній книзі України. — Переглянуто 27 грудня 2014.
| ||||||||