Свиня бородата
| Свиня бородата | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 В зоопарку Філадельфія
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Sus barbatus Müller, 1838 | ||||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||||
|
Sus barbatus oi | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Свиня бородата (лат. Sus barbatus) — вид ссавців роду Свиня (Sus) з родини свиневих (Suidae), поширений в Південно-Східній Азії.
Зовнішні ознаки[ред. | ред. код]
У порівнянні з іншими представниками родини свиней статура свині бородатої відносно струнка, ноги тонкі, а голова витягнута. Найпомітнішою ознакою, яка дала назву виду, є жовтувато-біла шерсть, що покриває рило. Бородаті свині мають по дві пари бородавок на морді, з яких одна пара знаходиться під бородою. Як у всіх свиней в них довге, хоботоподібне рило, маленькі очі а і довгі вуха. Рідка щетиноподібна шерсть має сірий або темно-бурий колір. Ще однією характерною рисою є роздвоєний пензлик на хвості. Ці тварини досягають довжини від 100 до 165 см, висоти в загривку від 72 до 85 см і ваги до 150 кг.
Поширення[ред. | ред. код]
Бородаті свині живуть у Південно-Східній Азії, а точніше на Малайському півострові, на островах Суматра, Борнео та деяких сусідніх островах. Популяції на острові Палаван і на інших філіппінських островах іноді розглядаються як окремий вид палаванська бородата свиня (Sus ahoenobarbus). Життєвим простором бородатих свиней є тропічні і мангрові ліси.
Поведінка[ред. | ред. код]
Бородаті свині як правило активні вдень і живуть в родових групах. Унікальним серед свиней є їх міграційна поведінка. Для спільних подорожей довжиною в кілька сотень кілометрів з'єднуються відразу кілька груп до кількох сотень тварин. Під час таких подорожей, викликаних мінливим наявністю їжі, бородаті свині переходять на нічну активність і використовують протоптані стежки попередніх маршів.
Бородаті свині є всеїдними тваринами і в їх їжу входять фрукти, коріння, черв'яки і падло. Часто вони слідують за групами гібонів і макак, щоб підбирати фрукти, кинуті приматами на землю.
Розмноження[ред. | ред. код]
Після чотиримісячної вагітності самка народжує на світ від двох до восьми дитинчат. Для потомства попередньо споруджується будова, що нагадує гніздо, в якому дитинчата проводять перші тижні свого життя. Через три місяці після народження вони переходять з молочного харчування на звичайне, але залишаються при матері ще до досягнення однорічного віку. Статева зрілість настає у віці 18 місяців.
Бородата свиня і людина[ред. | ред. код]
У деяких регіонах Південно-Східної Азії бородаті свині використовуються в їжу і на них ведеться полювання. Місцевим жителям відомі періоди і маршрути міграцій цих тварин і раз на рік вони мають з численних груп свиней багату здобич. Загалом популяція бородатих свиней є уразливою за даними МСОП.
Систематика[ред. | ред. код]
Залежно від точки зору виділяються два або три підвиди бородатих свиней. Це борнейская бородата свиня (Sus barbatus barbatus) і кучерява бородата свиня (Sus barbatus oi), що живе на Суматрі і Малайському півострові. Третім підвидом іноді вважається палаванська бородата свиня (S. ahoenobarbus).
За останнім зведенням «Види ссавців світу» (2005), вид Sus barbatus поділяють на два підвиди: barbatus та oi.
Література[ред. | ред. код]
- Ronald M. Nowak:Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999 ISBN 0-8018-5789-9
- Вид Sus barbatus в книзі «Види ссавців світу» (2005) [1] [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Kawanishi, K., Gumal, M. & Oliver, W. (2008). Sus barbatus. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 5 April 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of vulnerable.
- Sus barbatus [Архівовано 11 лютого 2006 у Wayback Machine.] by Nicole Knibbe in University of Michigan Museum of Zoology
- Pigs, Peccaries and Hippos Status Survey and Action Plan (1993) [Архівовано 22 червня 2007 у Archive.is] Chapter 5.5 by Julian O. Caldecott, Raleigh A. Blouch and Alastair A. Macdonald.