Tangerine Dream

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Tangerine Dream - німецький гурт, що працює в жанрі електронної музики.

Утворений у вересні 1967 року в Західному Берліні з ініціативи Едгара Фроза (Edgar Froese; 6 червня 1944, Тілсіт, Німеччина) — гітара, бас, клавішні, перкусія, вокал. До першого складу групи також ввійшли: Фолькер Хомбах (Volker Hombach) - флейта, скрипка; Курт Харкенберг (Kurt Harkenberg) - бас; Лансе Хапшаш (Lanse Hapshash) - ударні та дуже короткий термін у групі працювали Чарлі Прінс (Charlie Prince).

До створення Tangerine Dream Едгар Фроз деякий час навчався живопису та графіці у західно-берлінській "Akademie der Kuste". З 1962 року він керував різними аматорськими рок-н-рольними гуртами, а 1965 року утворив формацію The Ones. З цією формацією Фроз записав витриманий у стилі The Rolling Stones сингл "Lady Greengrass", а також гастролював Західною Німеччиною, Францією та Іспанією (під час одного з таких турів Фроз виступив перед Сальватором Далі у його знаменитій резиденції).

1967 року Едгар Фроз утворив Tangerine Dream (ця назва походить з пісні The Beatles "Lucy In The Sky With Diamonds"), маючи на меті створити оригінальне німецьке рок-звучання (подібні амбіції виявили також учасники таких гуртів, як Amon Düül II, Can та Guru Guru). Перші концерти Tangerine Dream були схожі на навіжені хеппінінги, однак наслідування гуртом музики The Doors, Grateful Dead та Jefferson Airplane знайшло підтримку серед студентської аудиторії. У травні 1968 року місце Хопшаша зайняв Свен Йоханссон (Sven Johansson), однак у березні наступного року музиканти припинили спільну діяльність. Фроз вирішив підшукати собі нових партнерів і в листопаді 1969 року відновив діяльність Tangerine Dream вже як тріо разом з Конні Шніцлером (Conny Schnitzler) — віолончель, скрипка, флейта, клавішні та Клаусом Шульце (Klaus Schulze) — ударні. Цим складом гурт дебютував 1970 року альбомом "Electronic Meditation", а вже після його появи Шніцлер та Шульце залишили Tangerine Dream.

У вересні 1970 року новими співпрацівниками Фроза стали Крістоф Франке (Christoph Franke; 6 квітня 1953, Берлін, Німеччина) - клавішні, флейта, ударні та Стів Шройдер (Steve Schroyder) — клавішні, ударні, вокал.

1971 року Tangerine Dream записали альбом "Alpha Centauri", у якому висловили свою переконаність у безкінечності всесвіту, поєднавши "космічний рок" у стилі Pink Floyd з класичними мотивами. Після заміни у травні 1971 року Шройдера Пітером Бауманном (Peter Baumann; 29 січня 1953, Берлін, Німеччина) - клавішні, вібрафон, флейта, склад групи стабілізувався надовго. Альбом 1972 року "Zeit", інспірований філософією Парменідеса, відкрив "синтезаторний" етап у кар'єрі Tangerine Dream. Електронний імпресіонізм продовжувала платівка "Atem", яку відомий радіоведучий програм "BBC Джон Піл визнав найцікавішим альбомом 1973 року. Лонгплей "Phaedra", на якому теж головну роль відігравали синтезатори, відкрив шлях групі до британського музичного ринку, коли 1974 року у місцевому чарті піднявся до 14 місця. Оповідна електроніка групи неминуче потрапила до саундтреків, найпопулярнішим з яких став "Sorcerer" до однойменного фільму режисера Вільяма Фрідкіна. Того ж 1974 року Фроз дебютував сольним альбомом "Aqua".

Записаний 1976 року лонгплей гурту "Stratosfear" був музичним викликом бунтівному поколінню панків, до того ж вдалим, зважаючи на його комерційний успіх. Наступного року після бурхливого концертного турне, яке зафіксував альбом "Encore", гурт залишив Бауманн, створивши власну фонографічну фірму "Private Music". Цього разу склад Tangerine Dream підкріпили одразу двоє музикантів: британський мультиінструменталіст Стів Джолліф (Steve Jollife), відомий з виступів з гуртом Steamhammer та Клаус Крігер (Klaus Krieger), ударні.

На альбомі "Cyclone" з'явились нетипові для Tangerine Dream перші тексти та вокальні партії, але вже наступний лонгплей "Force Majeure" був поверненням до суто інструментальних пошуків. Ще навесні 1978 року Tangerine Dream залишив Джолліф, а восени 1979-го - Крігер. На їх місце Фроз та Франк запросили Йоханнса Шмоллінга (Johannes Schmoelling; 9 листопада 1950, Лоне, Німеччина) — клавішні. Таким складом 1980 року гурт виступив у Східному Берліні, а концерт цей було записано місцевою фірмою "Amiga", яка випустила платівку "Tangerine Dream", відому також як "Quichotte".

У період 1980-1981 років з'явились черговий саундтрек "Thief", ретроспективний набір з чотирьох платівок "70-'80", а також нові альбоми "Tangram" та "Exit". З останнього походив, наприклад, твір "Kiev Mission", зроблений під впливом заклику українських дисидентів-пацифістів. У рамках промоції платівки "Hyperborea" 1983 року Tangerine Dream виступили з кількома концертами в Польщі. Фрагменти з цих концертів потрапили пізніше до альбому "Paland - The Warsaw Concerto". На черговому лонгплеї "Le Pare" група вміло використала комп'ютерний семплінг.

1985 року Шмоллінг вибрав сольну діяльність і його наступником став Пол Хаслінгер (Paul Haslinger) - клавішні, гітара, ударні, який до цього спеціалізувався на класичній музиці. 1988 року групу залишив вірний багаторічний партнер Фроза - Кріс Франк - і після короткої співпраці з Ральфом Вадефалом (Ralf Wadephal) Фроз та Хаслінгер вирішили виступати дуетом. Проте 1990 року Tangerine Dream знову перетворилась на тріо, коли у складі гурту з'явився син лідера — Джером Фроз (Jerome Froese) — клавішні, гітара. Незабаром Хаслінгер покинув своїх колег, а на його місце прийшли Златко Періка (Zlatko Perica) — гітара та Лінда Спа (Linda Spa) — саксофон. З новими музикантами зміни зазнали також і композиції групи, урізноманітнені частими сольними партіями гітари Періка. Надалі формація продовжила активну творчу діяльність, поділяючи час між концертами, роботою над багатьма замовленнями музики до фільмів, а також записами чергових студійних альбомів.

[ред.] Дискографія

• 1970: Electronic Meditation
• 1971: Alpha Centauri
• 1972: Zeit: Largo In Four Movements
• 1973: Atem
• 1974: Phaedra
• 1975: Rubycon
• 1975: Ricochet
• 1976: Stratosfear
• 1977: Sorcerer (soundtrack)
• 1977: Encore
• 1978: Cyclone
• 1979: Force Majeure
• 1980: Tangram
• 1980: '70 - '80
• 1980: Tangerine Dream (або "Quichotte") (тільки у НДР)
• 1981: Thief (soundtrack)
• 1981: Exit
• 1982: White Eagle
• 1983: Logos - Live At The Dominion
• 1983: Hyperborea
• 1983: Risky Business (soundtrack)
• 1984: Firestrarter
• 1984: Poland - The Warsaw Concert
• 1985: Flashpoint (soundtrack)
• 1985: Heartbreakers (soundtrack)
• 1985: Le Pare
• 1985: Dream Sequence
• 1986: Green Desert
• 1986: Underwater Sunlight
• 1986: Pergamon - Live At The Palast Der Republik (перевидання "Quichotte")
• 1986: Legent (soundtrack)
• 1986: In The Beginning
• 1986: Three O'Clock High (soundtrack)
• 1987: Tyger
• 1987: The Collection
• 1987: Near Dark (soundtrack)
• 1987: Shy People (soundtrack)
• 1988: Livemiles
• 1988: Optical Race
• 1989: Miracle Mile
• 1989: The Best Of Tangerine Dream
• 1989: Lily On The Beach
• 1989: Destination Berlin
• 1990: Melrose
• 1991: Dead Solid Perfect (soundtrack)
• 1991: Rumpelstiltskin
• 1991: The Park Is Mine (soundtrack)
• 1991: From Dawn... Till Dusk 1973 - 1988
• 1992: Rockoon
• 1992: Deadly Care (soundtrack)
• 1992: The Private Music Of Tangerine Dream
• 1993: Canyon Dreams
• 1993: 220 Volt Live
• 1993: Dream Music
• 1994: Catch Me If You Can (soundtrack)
• 1994: Tangents
• 1994: Turn Of The Tides
• 1995: Tyranny Of Beauty
• 1995: Book Of Dreams - The Ultimate Collection
• 1995: Dream Music 2
• 1995: Atmospherics
• 1996: Goblins Club
• 1996: The Dream Roots Collection
• 1997: Oasis Soundtrack
• 1997: Tornado Live
• 1997: Time Square - Dream Mixes II
• 1997: The Keep
• 1997: Ambient Monkeys