Textus Receptus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перша сторінка Нового Заповіту з видання Еразма

Textus Receptus (загальноприйнятий текст) — тип грецького тексту Нового Заповіту, представлений у друкованих виданнях XVI — XVII століття і заснований на пізніх рукописах візантійського типу тексту, з невеликими різночитаннями Кесарійського типу тексту, Вульгати та західного типу тексту. Він не є класичним візантійським текстом і часом помилково іменується «текстом більшості». На основі Textus Receptus були зроблені європейські переклади Нового Заповіту XVIXIX ст.

Історія[ред.ред. код]

Першою друкованою книгою була Вульгата, так звана Біблія Гутенберга (1452–1456).

Першим друкованим виданням грецького Нового Заповіту був V том «Комплютенської багатомовної Біблії» (Поліглотти), виданий 10 січня 1514 року, але випущений у продаж в 1522 році. Тому першим опублікованим грецьким Новим Заповітом виявилося видання, підготовлене Еразмом Роттердамським (1469–1536). Видання було закінчене 1 березня 1516 в Базелі. Більшу частину новозавітних текстів Еразм узяв з двох рукописів, знайдених ним у монастирській бібліотеці в Базелі: Євангелія — з однієї, Дії Святих Апостолів і Послання — з іншої, обидві рукописи датуються XII століттям. Еразм не мав повного тексту Об'явлення Івана Богослова: бракувало шести останніх віршів, крім того було декілька лакун всередині рукопису. Вірші, що були відсутні в грецьких рукописах, Еразм переклав з латинської Вульгати. При упорядкуванні цього видання було використано такі манускрипти (за нумерацією Грегора-Аланда): 1, 1rK, 2e, 2ap, 4ap, 7, 817.[1]; у другому виданні (1519) Еразм додатково використовував мінускул 3.

4-е видання Нового Заповіту Робера Етьєна

Відомий паризький видавець і друкар Робер Етьєн (фр. Robert Estienne, лат. Stephanus — Стефан, 1503–1559) випустив чотири видання Нового Заповіту (1546, 1549, 1550 та 1551). Етьєн використовував текст Еразма, порівнявши його з текстом, виданим в Алкала, і 15 рукописами. Теодор де Без (Theodore de Bese) (1519–1605), друг і послідовник Кальвіна, який жив в Женеві, використовував 3-тє видання Стефана.

У 1624 році брати Бонавентура і Авраам Ельзевіри, друкарі з Лейдена, випустили видання Нового Заповіту грецькою мовою, текст якого був запозичений з видання Бези 1565 року. В передмові до другого видання (1633) було сказано:

Ось перед тобою текст, який нині прийнятий усіма, і в якому ми не даємо нічого виправленого або помилкового.

Оригінальний текст (лат.)

Textum ergo habes, nunc ab omnibus receptum, in quo nihil immulatum aut corruptum damus.

Таким чином, випадкова фраза, закріпила за Textus Receptus назву загальноприйнятого, стандартного тексту[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. W. W. Combs, Erasmus and the textus receptus, DBSJ 1 (Spring 1996), 45.
  2. Bruce M. Metzger, Bart D. Ehrman, «The Text Of The New Testament: Its Transmission, Corruption and Restoration», Oxford University Press, 2005, p. 152.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • T. Robertson, An Introduction to the Textual Criticism of the New Testament, Nashville: Broadman, 1925.
  • K. Aland, B. Aland, Der Text des Neuen Testaments, Duetsche Bibelgesellschaft, Stuttgart 1989.
  • Bruce M. Metzger, The Text of the New Testament: Its Transmission, Corruption, and Restoration, Oxford University Press, New York, Oxford 1980.

Посилання[ред.ред. код]