Th (диграф)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Th
TH Th th
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові
і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ç Ć Ĉ Ċ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ļ Ł Ñ Ń Ņ
Ň Ò Ó Ô Õ Ö Ø
Ő Œ Ơ Ŕ Ř ß ſ
Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ Ť
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ý Ŷ Ÿ
Ź Ż Ž        

Th — диграф латинської абетки, найпоширеніший серед диграфів англійської мови.[1]

Вибухові приголосні[ред.ред. код]

Сполучення /t.h/[ред.ред. код]

Буквосполучення th може позначати збіг двох приголосні /t/ та /h/, зокрема, в англійському слові knighthood. У даному разі воно диграфом не є, оскільки не позначає єдиний приголосний звук.

Глухий /tʰ/ з придихом[ред.ред. код]

Диграф th було введено до латинської мови для передачі літери «тета» (Θ, θ) у запозиченнях із грецької. Тета вимовлялася як глухий приголосний із придихом (/tʰ/) у класичній грецькій та койне.

th використовується в різних академічних системах транслітерації для передачі літер, які в своїй мові вимовляються як /tʰ/. Наприклад, відповідно до системи латинізації тайської мови, th відповідає ряду літер зі звуком /tʰ/.

/t/[ред.ред. код]

Оскільки ані /tʰ/, ані /θ/ початково не належали до латинської мови, диграф th згодом набув звукового значення /t/. З етимологічних причин написання відповідних слів збереглося. Подібним чином згодом це перейшло до німецької, французької та інших мов, де th вживається у давньогрецьких запозиченнях, проте вимовляється як /t/.

Свого часу в англійській, французькій та німецькій мовах вживання th поширилося на інші слова без етимологічних причин, проте в сучасних нормах орфографії більшою мірою подібне вживання скасовано. Прикладом неетимологічного th в англійській є назва річки Thames від середньоанглійського Temese.

Також в англійській мові th вимовляється як /t/ у запозиченнях з німецької чи французької, зокрема Neanderthal. Англійське ім'я Томас (Thomas) має першим звуком /t/, оскільки це нормандське запозичення.

У транскрипції австралійських мов th позначає зубний приголосний /t̪/, аналогічний українському т.

Зубні фрикативні приголосні[ред.ред. код]

Глухий /θ/[ред.ред. код]

У період Пізньої Античності грецька фонема, представлена літерою θ, перейшла від звуку /tʰ/ з придихом до фрикативного /θ/. Це вплинуло на вимову диграфа th, який почав вживатися на позначення /θ/ у деяких мовах із цим звуком. Латинська абетка давньоанглійської мови запозичила рунічні літери þ та ð, які позначали цей звук. Ці літери в середньоанглійській мові були витіснені диграфом th.

Серед мов, в яких th позначає звук /θ/, — албанська та валлійська. В обох мовах вважається окремою літерою, що стоїть в абетці між t та u. У давньоверхньонімецькій мові диграф вживався раніше, допоки звуки /θ/ та /ð/ не перейшли в /d/.

Дзвінкий /ð/[ред.ред. код]

В англійській мові th позначає дзвінкий зубний фрикативний /ð/. З часів давньоанглійської мови літери þ та ð не розрізнялися і позначали звуки /θ/ та /ð/. З 15 століття ці літери поступово замінив диграф th.

З англійської мови таке використання перейшло до джерсійського діалекту норманської мови (Jèrriais), де /ð/ відповідає французькому /r/.

Ірландська та шотландська кельтська[ред.ред. код]

У ірландській та шотландській кельтській мовах th позначає ленітовану форму /t/. У більшості випадків цей звук переходить у /h/ на початку слів. Наприклад (обидві мови): toil [tɛlʲ] 'воля' → do thoil [də hɛlʲ] 'твоя воля'.

Це використання диграфів відрізняється від інших, які походять з латини. Хоча є вірогідність того, що наявність диграфів з h у латинській вплинула на кельтські мови, їхня відповідність фонемам заснована виключно на власній логіці кельтських мов.

У кінці слова в ірландській та шотландській ленітований /t/ не вимовляється, напр. шотл. гел. sgith /skiː/ «втомлений». Інколи, але рідко, він не вимовляється і на початку слова: шотл. гел. thu /uː/ «ти».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] (англ.)