The Kinks

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Kinks
фотографія
Основна інформація
Жанр рок-н-рол, рок-музика, прото-панк, хард-рок
Роки 19631996
Країна Велика Британія Велика Британія
Лейбл Pye, RCA, Arista
Склад Рей Девіс
Дейв Девіс
Піт Куейф
Мік Еворі
Джон Далтон (1970—76)
Джон Гослінг (1970—72)
Джим Родфорд (1970—76)
Ян Гіббонс (1970—76)
Боб Генріт (1978—86)
Майк Хейлі (1980—96)

The Kinks («Кінкз») — британський рок-гурт, заснований в 1963 році. Сформував відмітне британське звучання в рок-музиці 1960-х років , вплив якого можна простежити на прикладі безлічі напрямків від панк-року до брітпопа. Одні з основоположників субкультури модів. Творчого піка група досягла в другій половині 60-х рр., коли виходили їхні концептуальні альбоми. Члени Зали слави рок-н-ролу

Історія[ред.ред. код]

Витоки і перші роки (1963—1965)[ред.ред. код]

Біля витоків групи стояли брати Дэвіси, Рей и Дейв, що виросли в Лондоні. Певний час на роль вокаліста претендував юний Род Стюарт. Більшу частину пісенного репертуару групи написав Девіс. В 1963 році брати назвали свою команду The Ravens і спробували укласти контракт на запис альбому. Подібно до більшості британських груп того часу, The Ravens грали блюз, а їх кумирами були ритм-енд-блюзові музиканти з США. Першим синглом Девіс, випущених під ім'ям The Kinks, була кавер-версія «Long Tall Sally» Літтл Річарда.

В серпні 1964 року динамічний, в стилі гаражний рок сингл «You Really Got Me» дебютував у Великобританії на першому місці. Гучний успіх супроводжував його і в США. Слухачам запам'ятався шалений гітарний програш (рифф), побудований всього лише на двох акордах. Інструментовка пісні вражала своєю підкресленою грубістю, необробленістю. Успіх цієї композиції, поряд з деякими композиціями The Beatles і The Who, призвів до "поважчення" рок-музики в цілому і проклав шлях для виникнення таких течій, як хард-рок, панк-рок і хеві-метал.

Протягом наступного року The Kinks випустили ряд успішних записів («All Day and All of the Night», «Tired of Waiting for You») і безперервно виступали - головним чином у США. Музичні критики включили їх поряд з The Beatles, The Rolling Stones і The Who у «велику четвірку» (Big Four) рок-груп «британського вторгнення» у Штати. Тим часом американські консерватори обурювалися тим, що популярність англійських груп у США призвела до занепаду національної музичної індустрії. Мабуть, саме в протекціоністських цілях на кінець літа 1965 року The Kinks було заборонено виступати з концертами в цій країні.

Концептуальні альбоми (1965—1973)[ред.ред. код]

Закритість американського ринку призвела до того, що The Kinks зазнали перетворення на самий англійський з усіх рок-гуртів. Протягом наступних кількох років вони черпали натхнення не в каліфорнійській психоделії, а в лондонських мюзик-холах і національній естраді. В 1966 році у вони випустили один з перших концептуальних альбомів - «Face to Face». Влітку того ж року найбільшим хітом у Великобританії стала їх сатирична пісня «Sunny Afternoon». До цього часу стало ясно, що Девіс виріс у по-справжньому великого поета-пісняра. В 1967 році була записана чи не найвідоміша його мелодія, «Waterloo Sunset», яка за опитуванням Бі-бі-сі визнана самими англійцями найкращою піснею про [[Лондон].

З поширенням психоделії в Європі популярність The Kinks у себе на батьківщині стала падати. Якраз в цей час їм було дозволено в'їзд в США. Вони вирушили в чергові гастролі по Америці, попередньо випустивши один зі своїх найсильніших концептуальних альбомів - «Arthur (or The Decline And Fall Of The British Empire)». Період з 1967 по 1972 вважається золотим часом в історії гурту. З виходом хітового синглу «Lola» (1970) вони повернулися до більш важкого звучання, яке вирізняло їх ранні роботи. Головний герой цієї пісні - трансвестит: вельми ризикована тема для популярної музики того часу.

Останні альбоми (1973-1996)[ред.ред. код]

Виступ Рея Девіса в Торонто 29 квітня 1977

З 1973 по 1976 роки The Kinks в черговий раз переосмислили свій образ. У цей період Рей Девіс зайнявся написанням рок-опер, для постановок яких склад групи був значно розширений. Перша рок-опера Девіса, «Preservation», мала багато спільного з водевілем і з тріском провалилася. Незважаючи на холодний прийом, за нею послідували ще три аналогічних проекти. На початку 1980-х The Kinks частково змогли повернути колишню популярність. Їх нові записи були близькі за стилістикою до «нової хвилі»; особливо успішним виявився сингл «Come Dancing» (1983).

З другої половини вісімдесятих відносини між Реєм і Дейвом - двома стовпами групи - стали псуватися. Нові записи колективу не користувалися успіхом ні у критиків, ні у публіки. Обидва брати все більше часу приділяли особистому життю і сольним проектам, а з 1996 року і зовсім перестали спілкуватися. В 1983 році у Рея Девіса і Кріссі Хайнд із The Pretenders народилася дочка. Певний сплеск інтересу до The Kinks спостерігався в середині 1990-х, коли молоді команди Blur і Oasis визнали в англоцентрічних братів Девіс попередників брит-попу.

Возз'єднання групи (2008)[ред.ред. код]

В листопаді 2008 року BBC News повідомило, що Рей Девіс підтвердив численні чутки про возз'єднання групи найближчим часом [1]. Розпад колективу (який не був заявлений офіційно) був пов'язаний з поганим станом здоров'ям Дейва Девіса, котрий пережив серцевий напад у 2006 році. Сам Дейв брати участь у відновленні групи відмовився, ніяк це не прокоментувавши.

Дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Валторна Це незавершена стаття про музичний гурт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.