The Wall

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Wall
Обкладинка альбому «The Wall» (Pink Floyd, 1979)
Студійний альбом Pink Floyd
Дата випуску 30 листопада 1979
Записаний СіченьЛистопад 1979
Жанр Прогресивний рок
Рок-опера
Тривалість 81 хв 09 с
Лейбл Harvest Records/EMI Records (UK)
Columbia Records (US)
Продюсери Боб Езрін, Девід Гілмор, Роджер Вотерс, Джеймс Гатрі
Країна Велика Британія Велика Британія
Професійні огляди
Хронологія Pink Floyd
Animals
(1977)
The Wall
(1979)
The Final Cut
(1983)
Сингли з The Wall
  1. «Another Brick in the Wall (Part 2)»
    Випущений: Листопад 1979
  2. «Comfortably Numb»
    Випущений: 1979
  3. «Run Like Hell»
    Випущений: 1980

The Wall (укр. Стіна) — одинадцятий студійний альбом рок-гурту Pink Floyd.

Історія створення[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

На останньому концерті турне «Animals» Роджер Уотерс настільки був виведений із себе зухвалою поведінкою фана з першого ряду, що підкликав його до себе і плюнув в обличчя хлопця, який нічого не підозрював. Прийшовши пізніше в жах від власного агресивного вчинку, Уотерс став працювати над новою концепцією альбому, яка б передавала його почуття ізоляції від глядачів у залі і розповідала про бар'єри, що розділяють всіх людей. Результатом переживань став альбом «The Wall». Уотерс почав роботу над проектом у вересні 1977-го, через всього лише два місяці після закінчення концертів. З самого початку він планував вихід не тільки чергової платівки, але театральної постановки і фільму. В липні наступного року він запропонував своїм колегам по групі два чорнові записи - одна представляла собою «Тhе Wall», а інша - ще одну роботу, яку музиканти відкинули через її надто персональний характер і яка пізніше стала першим сольним альбомом Уотерса — «Тhе Pros And Cons Of Hitch Hiking».

Запис[ред.ред. код]

Запис альбому почався в квітні 1979 року і проходив в основному в «Супербеар Студіос» у Франції, де Гілмор і Райт записували свої сольні альбоми за рік до цього. Працювала група також в американських студіях «Сі-Бі-Ес» в Нью-Йорку і «Продьюсерс Уоркшоп» в Лос-Анджелесі. Частина часу музиканти провели неофіційно в студії «Британія Роу» в Лондоні, яка той час належала групі, а пізніше - Ніку Мейсону. Така обережність була пов'язана з податковими проблемами колективу, викликаними крахом фінансової компанії «Нортон - Уорбург», в яку «пінкфлойдовці» інвестували значні кошти. Продюсерами альбому стали Боб Езрін, Девід Гілмор і Роджер Уотерс, співпродюсером - Джеймс Гатрі. На обкладинках перших копій не було згадок про Райта і Мейсона - помилку оперативно виправили в наступних тиражах. У записі альбому взяло участь багато запрошених музикантів, не згаданих у списку учасників, а Езріну і Гілмору довелося віддуватися за Ріка Райта, чия участь була прогресуючи мінімальною. До кінця запису альбому Уотерс поставив іншим ультиматум: або Райт йде з групи, або він зупиняє проект, що означало б неможливість компенсації збитків, понесених у справі «Нортон - Уорбург». Райт неохоче погодився і пізніше лише грав на концертах за окрему плату. Він був єдиним членом з групи, відсутним на прем'єрі фільму 14 липня 1982 року.

Обкладинка[ред.ред. код]

Всупереч традиції, до студії «Хіпнозіс» за допомогою не звернулися, і дизайн обкладинки створював політичний карикатурист Джеральд Скарф, який у минулому розробляв проектовані зображення для концертів турне «Wish You Were Here». Художнику було доручено створити не тільки обкладинку, але і ляльок для сценічного шоу, а також мультиплікацію для рекламного відеоролика, концерту та фільму. На самій обкладинці не виявилося написів взагалі - назва альбому розмістилася на прозорій пластиковій наклейці. Всупереч інформації на наклейці виданній 1994 року, буклет альбому не включав фотографій, хоча текст пісень надрукований великим, легко читаним шрифтом. Ще більша дивина нового видання полягала в індексуванні часу композицій, який відрізнявся від першого випуску CD. Це пояснювалося тим, що на відміну від чистих інтервалів між композиціями, в оригіналі перевидання було заповнення в інтервалах різними звуковими фрагментами, які можуть відноситися до будь-якої з композицій.

Концерти і кіновистави[ред.ред. код]

Концерти залишаються найбільш видовищними в історії рок-музики. На передньому плані сцени споруджувалася стіна з картонних цеглин, і половину часу шоу група грала захована за нею. Стіна виконувала також функцію екрана, на який проектувалися різні іміджі, включаючи мультиплікацію Скарфа. На концертах був присутній аероплан, вибухаючий на сцені, літаюча свиня гігантських розмірів, а також футові ляльки. У зв'язку зі складністю і великою вартістю таких сценічних постановок шоу «The Wall» виповнювалося тільки в чотирьох містах: Нью-Йорку і Лос-Анджелесі в лютому 1980 року, Лондоні в серпні 1980 року та Дортмунді у лютому 1981 року. У червні 1981-го в Лондоні були знову організовані концерти з метою проведення кінозйомок. Хоча зняті кадри ніколи не демонструвалися публічно (принаймні, офіційно), їх передбачалося включити в кінофільм в постановці Алана Паркера за сценарієм Роджера Уотерса. Кінопостановка стала для всіх головним болем, так як Уотерс, Скарф і Паркер постійно сперечалися з приводу інтерпретації сценарію. Паркер, як режисер, мав вирішальне слово, хоча вся трійка вважала знятий фільм результатом компромісів. У 1990 році Уотерс ще раз організував шоу «The Wall» за участю цілого сузір'я виконавців, на цей раз в Берліні, з метою збору коштів в «Меморіальний фонд допомоги жертвам стихійних лих». Влітку 1994 року він оголосив про те, що перепише сценарій «Тhе Wall» у формі мюзиклу. Темою сюжету «Стіни» стали психологічні бар'єри, у вигляді рок-зірки на ім'я «Пінк» або «Пінк Флойд» - які були споруджені, аби убезпечити себе від критики і уникнути визнання власних невдач. Постановка описує нервовий зрив Пінка, сидячого в готельному номері під час американського турне, і концерт, який він виконує в цей вечір. Частково сюжет автобіографічний, частково зачіпає нескладену долю Барретта, а в іншому є фікцією і рок-н-рольного фольклору. Так що традиційну фразу в кінці фільму про те, що «будь-який збіг з реальними особами... є випадковим», можна сприймати з часткою іронії. Можливо, справедливо сюжетну лінію альбому описують як занадто закручену і незв'язною. Аж до останньої хвилини композиції змінювалися місцями (щоб домогтися зв'язного викладу історії) і обрізалися (щоб уникнути перетворення альбому з подвійного в потрійний).

Список композицій[ред.ред. код]

Автор музики і слів Роджер Вотерс

Перша сторона
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
1. «In the Flesh?»     Вотерс 3:16
2. «The Thin Ice»     Гілмор, Вотерс 2:27
3. «Another Brick in the Wall Part 1»     Вотерс 3:21
4. «The Happiest Days of Our Lives»     Вотерс 1:46
5. «Another Brick in the Wall Part 2»     Gilmour, Вотерс 3:59
6. «Mother»     Вотерс, Gilmour 5:32
Друга сторона
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
1. «Goodbye Blue Sky»     Гілмор 2:45
2. «Empty Spaces»     Вотерс 2:10
3. «Young Lust»   Waters, Gilmour Gilmour 3:25
4. «One of My Turns»     Вотерс 3:41
5. «Don't Leave Me Now»     Вотерс 4:08
6. «Another Brick in the Wall Part 3»     Вотерс 1:48
7. «Goodbye Cruel World»     Вотерс 0:48
Третя сторона
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
1. «Hey You»     Gilmour, Вотерс 4:40
2. «Is There Anybody Out There?»     Вотерс 2:44
3. «Nobody Home»     Вотерс 3:26
4. «Vera»     Вотерс 1:35
5. «Bring the Boys Back Home»     Вотерс 1:21
6. «Comfortably Numb»   Гілмор, Вотерс Вотерс, Гілмор 6:23
Четверта сторона
# Назва Автор(и) Вокал Тривалість
1. «The Show Must Go On»     Гілмор 1:36
2. «In the Flesh»     Вотерс 4:15
3. «Run Like Hell»   Gilmour, Waters Waters 4:20
4. «Waiting for the Worms»     Вотерс, Gilmour 4:04
5. «Stop»     Вотерс 0:39
6. «The Trial»   Вотерс, Ezrin Вотерс 5:13
7. «Outside the Wall»     Вотерс 1:41

Реліз та критика[ред.ред. код]

Альбом 23 рази ставав платиновим, і займає третє місце в списку найбільш продаваних в історії альбомів в США[5]. У 1980 році "The Wall" став першим номером в чарті "Billboard".

Спочатку платівка була видана студіями Columbia Records в США і Harvest Records у Великобританії, а потім в 1994 році відбулося перевидання альбому в цифровому форматі (digitally remastered) на студії EMI. Columbia перевидала диск в 1997 році, і ця платівка отримала поширення в США і решті світу. До 20-річного ювілею альбому на початку 2000 року студія Capital Recods в США і EMI в усьому іншому світі знову перевидали альбом, випущений в 1997 році.

У 1998 році в опитуванні журналу Q, в якому брали участь читачі, "The Wall" зайняв 65-е місце серед найкращих альбомів в історії.

Опис пісень[ред.ред. код]

When the Tigers Broke Free[ред.ред. код]

Коли тигри вирвавшись на волю
(Уотерс)

Спочатку написана для альбому, ця композиція стала надбанням громадськості лише тоді, коли її перший куплет був використаний на початку фільму. Другий і третій куплети поміщені після «Another Brick In The Wall, Part 1». Пісня оповідає про загибель батька Уотерса під час кампанії союзників у січні 1944 року в Італії. Композиція також випущена як сингл, який був барвисто оформлений у вигляді альбому з кадрами до фільму (Harvest НАР 5222). Сингл мав увійти в альбом «The Final Cut», який спочатку планувався як збірник пісень з платівок і фільму «The Wall».

In the Flesh?[ред.ред. код]

У плоті?
(Уотерс)

Платівка починається з ледве чутного "​​ми увійшли", яке не має сенсу, поки ми не почуємо приблизно 80 хвилин по тому "чи не тут". Перші акорди альбому також повторюються в останній композиції, а фінальні звуки в цій пісні - виття пікіруючого бомбардувальника, що убивав батька Пінка, а на війні - який убив батька Уотерса. Увертюра бере назву від турне 1977-го «Pink Floyd - In The Flesh». Фактично група жодного разу не виконувала композицію "живцем", так як всі концерти відкривалися грою підставною групою з чотирьох музикантів, в той час як справжній «Пінк Флойд» перечікував за сценою, причому публіка ні про що не здогадувалася. У 1980 році ця команда, яка доповнювала гру «Пінк Флойд» протягом усього концерту, складалася зі Снові Уайта (гітара), Уіллі Уїлсона (ударник з групи, з якою Гілмор подорожував по Франції та Іспанії в 60-х роках, а також ударник з першого сольного альбому Гілмора), Енді Боуна (бас-гітара) і Пітера Вудса (клавішні). У 1981 році Снові Уайта замінив Енді Роберті. Боб Гелдоф виконував вокальну партію версії, записаної для фільму.

The Thin Ice[ред.ред. код]

Тонкий лід
(Уотерс)

Перший поворот годинникових стрілок назад - до моменту народження Пінка і його дитинства. Ідея "тонкого льоду сучасного життя", можливо, підсвідомо була навіяна піснею Джетро Талла 1974-го «Skating Away On Thin Ice Of A New Day».

Another Brick in the Wall Part 1[ред.ред. код]

Ще одна цеглина в стіні, частина 1
(Уотерс)

Першу цеглину в стіні Пінка - втрата батька, епізод із власного дитинства Уотерса. Автор із сумом в голосі наспівує сумні слова, підкріплені рівним ритмом бас-гітари і гітарними стаккато Гілмора. Для сольних концертів 1987 Уотерс виконував цю та наступну композицію як одне ціле.

The Happiest Days of Our Lives[ред.ред. код]

Найщасливіші дні нашого життя
(Уотерс)

Чи вірить хто-небудь в байки про те, що шкільні роки - найщасливіші в нашому житті? Уотерс вже точно не вірить, хоча композицію виконував знову на концертах і 1985 і 1987 рр. Стусана ловлять на уроці на гарячому за складанням віршів. Учитель принижує його перед усім класом, зачитуючи вголос вірш, який виявляється першим куплетом композиції "Money".

Another Brick in the Wall Part 2[ред.ред. код]

Ще одна цеглина в стіні, частина 2
(Уотерс)

Помилкова інтерпретація слів цієї пісні при кожному зручному випадку використовувалася критиками як палиці для биття. Як же так - багатий, освічений Уотерс стверджує, що освіта мас є помилкою. Насправді ж Уотерс просто попереджає, що жорстокі і злопам'ятні вчителі можуть відбити у дітей бажання отримати освіту, на що вони мають право з народження. Безсумнівний претендент на сингл, пісня "Another Brick ..." була випущена до Різдва (Harvest HAR 5194) з новим восьмісекундним інструментальним вступом і скороченим гітарним соло, що сходять нанівець перед діалогом "як ви можете їсти пудинг ...". Композиція увійшла в історію як останній британський хіт No 170-х рр. і перший британський хіт No 180-х рр., а також прославилася тим, що була заборонена в ПАР, коли школярі в поселеннях для чорношкірих зробили її своєю піснею протесту. Рік по тому Уотерс отримав приз Британської Академії кіно і телебачення за "Another Brick ...", як за кращу пісню з фільму. Ще пізніше група "Пінк Флойд" стала почесним членом Американської національної асоціації дистриб'юторів цеглин. Бульварна ж преса наробила багато шуму, дізнавшись, що співав у хорі дітям не заплатили, пообіцявши давати безкоштовні уроки музики в студії "Британія Роу".

Mother[ред.ред. код]

Мати
(Уотерс)

Уотерс, який виконував цю пісню під час турне 1987 "Radio KAOS", зазначив, що це не нападки на власну матір (вчительку, члена компартії і учасницю руху за ядерне роззброєння), а критика занадто "турботливих" матерів і їх прагнення утримати поруч свого нащадка якомога довше. У записі композиції задіяні дещо не згаданих в альбомі музикантів, включаючи невідомого клавішника Джефа Поркаро на ударних і Лі Рітенуара на гітарі. Менш відома версія, з дещо зміненим текстом, записана для фільму.

Goodbye Blue Sky[ред.ред. код]

Прощавай, блакитне небо
(Уотерс)

Спочатку композиція відкривала другу сторону вінілової платівки. У ній ми чуємо поєднання акустичної гітари з тривожними акордами органу та пасторальним співом Гілмора - перехід від ревучого бомбардувальника до можливості осмислити душевну травму Пінка наприкінці війни. У фільмі композиція слідувала за другою частиною "When The Tigers Broke Free" і супроводжувала відмінно виконану мультиплікацію.

Empty Spaces[ред.ред. код]

Порожні місця
(Уотерс)

На концертах і в фільмі замість цього інструментал виконувалася пісня "What Shall We Do Now", що має в основі ту ж мелодію. У композиції прихований один секрет - записане навпаки повідомлення. Ми розшифруємо його для читачів, у яких програвачі компакт-дисків крутяться тільки проти годинникової стрілки: "Congratulations, you have just discovered the secret message. Send your answer to Old Pink of The Funny Farm, Chalfont" ("Вітаємо, ви тільки що виявили секретне послання. Надсилайте ваші відповіді Старому Пінк на Кумедну Ферму в Чалфонт "). У першому випуску CD ця композиція і "Young Lust" помилково індексувалися як одне ціле.

What Shall We do Now[ред.ред. код]

Що будемо тепер робити?
(Уотерс)

Спостережні читачі помітять, що цієї пісні (ще одного зразка "спіскоманіі") в альбомі немає, хоча слова на обкладинці надруковані. В останній момент, коли обкладинки вже перебували в друкарні, її змушені були виключити, щоб подвійний альбом не перетворився на потрійний. Текст пізніше був виключений з вкладишів компакт-дисків. На концертах ж пісня виконувалася, є вона і в фільмі, де супроводжує мультиплікаційні кадри.

Young Lust[ред.ред. код]

Молода похоть
(Уотерс, Гілмор)

Для цієї рок-н-рольної композиції Уотерс попросив Гілмора заспівати в тому ж стилі, який він вже демонстрував у "The Nile Song". В сюжеті фільму вона супроводжує сцену, де Пінк стикається з "групи" - прихильницями рок-зірок, наступних за ними під час турне. Уважні кіномани повинні відзначити рання поява на екрані Джоан Вейлі, єдиною з "групи» не зняла майку. Телефонний дзвінок, на який спочатку відповідає коханець дружини Пінка, а потім вішає трубку, був розіграшем, але реакція реально існуючої телефоністки і її коментарі - непідробний.

One of My Turns[ред.ред. код]

Один з моїх нападів
(Уотерс)

Пінк переживав від власного обходження з "групи", а також згорьований невірністю дружини і невдалої подружнім життям влаштовує розгром готельного номера. В цей момент по телевізору йде фільм "Dambusters" ("Руйнівники гребель"). Одного з пілотів-руйнівників грає Леонард Чешир - засновник благодійного товариства, для якого Уотерс збирав кошти, влаштувавши концерт "Thе Wall" 1990 г. в Берліні. Чи Рітенуар грає на ритм-гітарі, за словами Гілмора, тому, "що не знайшов собі ролі у фільмі". Голос "групи", за первісним планом, повинен був зображати Роджер. Спасибі Бобу Езрін - він знайшов на цю роль жінку. Пісня стала несподіваним вибором для другої сторони синглу "Another Brick ...". Перший випуск CD індексував композицію, як дві різні, розділяючи її в місці зміни ритму, а в результаті друкарської помилки НЕ деяких копіях пісня була названа "One Of My Tunes" ("Одна з моїх мелодій")!

Don't Leave Me Now[ред.ред. код]

Не залишає мене зараз
(Уотерс)

Як і більшість егоїстичних чоловіків, Пінк не може зрозуміти, чому від нього йде дружина, хоча і згадує при цьому кілька надзвичайне способів поводження з нею. У фільмі ж сцени акторської гри комбінуються з мультиплікацією, яка безсумнівно зацікавила б Фрейда, будь він зараз живий.

Another Brick in the Wall Part 3[ред.ред. код]

Ще одна цеглина в стіні, частина 3
(Уотерс)

Знехтуваний Пінк заявляє, що йому ні від кого нічого не треба. На концертах, особливо в другому раунді турне "The Wall", в кінці пісні виконувався інструментальний програш. У фільмі ритм композиції явно прискорений.

Goodbye Cruel World[ред.ред. код]

Прощавай, жорстокий світ
(Уотерс)

Стіна навколо Пінка побудована: він повністю ізолював себе від друзів і тих, кого любив. На цьому закінчується перша частина альбому і перша частина концертних виконань, на яких в цей момент закладався останню цеглину в реальну стіну, що відділяла глядачів від музикантів. Повторення однієї ноти через октаву є одним з улюблених прийомів Уотерса на бас-гітарі і повертає нас в романтичні часи "Careful With That Axe, Eugene".

Hey You[ред.ред. код]

Ей, ти
(Уотерс)

Той факт, що текст пісні надрукований не по порядку на обкладинці оригінального альбому, ще раз свідчить про плутанину, що виникла в останню хвилину, коли Боб Езрін "перетасовував" композиції, намагаючись умістити альбом на два диска. Ця композиція, з Давидом Гилмором на бас-гітарі, супроводжувала сцени вуличних погромів в первісних варіантах фільму, але в остаточну версію не увійшла. Знімки деяких сцен можна побачити у вкладиші до відеозапису фільму "Pink Floyd - The Wall" (Avon - 1982). На концертах композиція починалася без попередження, в кінці антракту, коли в залі ще горіло світло, а група була прихована за стіною. Уотерс виконував "Hey You" під час турне 1984/85 р, а "Пінк Флойд" (на "біс") - на концертах 1994

Is There Anybody Out There?[ред.ред. код]

Є там хтось?
(Уотерс)

Пінк усвідомлює, в якому скрутному становищі він опинився, але занадто пізно. Девіду Гілмору довелося запросити музиканта спеціально для виконання програшу на іспанській гітарі, так як сам він міг зіграти лише медіатором, а не пальцями, як було потрібно. Він також визнає, що Езрін мав би стати співавтором за свій внесок в композицію. Крики чайок, схоже, запозичені із середини «Echoes», а діалог узятий з епізоду «Fandango» серіалу-вестерну «Gunsmoke». Пізніше Роджер Уотерс підробив композицію (додавши ще моторошні крики) для використання в рекламному ролику до кінофільму «The Samaritans».

Nobody Home[ред.ред. код]

Нікого немає у будинку
(Уотерс)

Як і раніше сидячи в готельному номері, Пінк розмірковує над ситуацією, що склалася. Строчка пісні про "гумки, що підтримують мої туфлі", має пряме відношення до поведінки Сіда Барретта протягом його останніх тижнів з групою, а слова про "роялі для підтримки мого тлінного тіла", відносяться до Ріка Райта. Під час концертного виконання композиції (у тому числі під час турне «Radio K.A.O.S.») Роджер Уотерс був видний через пролом в стіні - він сидів у "номері готелю" поруч зі стільцем, кріслом, стандартною лампою і телевізором. Уотерс перемикав програми, що можна було чітко почути через динаміки.

Vera[ред.ред. код]

Віра
(Уотерс)

Згадуючи кінець війни, Пінк відчуває, що батько зрадив його, не повернувшись додому, хоча улюблениця солдат Віра Лінн і пообіцяла, що "ми знову зустрінемося в один із сонячних днів". На початку фільму звучить пісня Лінн «Little Boy That Santa Claus Forgot» («Хлопчина, про який забув Санта-Клаус»).

Bring the Boys Back Home[ред.ред. код]

Поверніть хлопчиків додому
(Уотерс)

Джо Поркаро (батько Джефа) грає на барабані. Версія цієї композиції, повністю змінена для фільму, з доданим чоловічим хором «Понтарддулаіс», була записана на другій стороні синглу «When The Tigers Broke Free"».

Comfortably Numb[ред.ред. код]

Легке оцепеніння
(Уотерс, Гілмор)

Менеджер Пінка (у фільмі його зіграв чудовий Боб Хоскінс, що вміє в двох словах виразити образ) приїжджає, щоб проводити Пінка на концерт, але останній, звичайно, не в змозі грати. Заклопотаний виключно фінансовою стороною справи, менеджер викликає доктора, який робить Пінку укол, щоб той "тримався". Цей епізод відноситься до реального факту з життя Уотерса, коли його вмовили зіграти на концерті, незважаючи на те що він був під дією сильного препарату, прописаного від нездужання (нездужання пізніше обернулося гепатитом). Текст пісні Уотерса був покладений на музику, написану Девідом Гілмором в кінці роботи над власним сольним альбомом. Гілмор дозволив програти в радіошоу Нікі Хорна в липні 1992 року короткий фрагмент оригінального демонстраційного запису. Альбомна версія є комбінацією двох варіантів композиції: більш живої, у виконанні Гілмора і більш розслабленої, зіграної Уотерсом і Езріном. Ця пісня з мелодійним гітарним соло Гілмора стала його улюбленою на концертах; вона виконувалася в сольних шоу 1984-го (у числі всього лише трьох композицій з репертуару «Пінк Флойд») з Міком Ральфом, співаючим вокальну партію Уотерса, і одного разу з Мейсоном, запрошеним зіграти на ударних інструментах. Пізніше Ральф співав на концерті, проведеному з метою збору коштів на допомогу жертвам стихійних лих і записаному на відео «Columbian Volcano Concert» (Hendring HEN 2086); серед інших учасників були Сем Браун (вокали другого плану) і Майкл Кеймен (клавішні). «Пінк Флойд» виконував композицію під час турне 1987-89 і 1994 років, а Роджер Уотерс на сольних концертах 1987-го отримав так багато побажань від слухачів заспівати її, що обіцяв включити в наступні гастролі. Він дотримав слово, виконавши пісню на фестивалі «Гітарних легенд» у вересні 1991 року в Севільї.

The Show Must Go On[ред.ред. код]

Шоу має тривати
(Уотерс)

Уотерс хотів, щоб пісня звучала в стилі «Біч Бойз», але в типовій для «Пінк Флойд» манері, для кращого ефекту було запрошено самих «Біч Бойз» для запису вокальних партій. План провалився, коли ті вирішили, що тема альбому не вписується в їх дбайливо створюваний (але повністю фальшивий) імідж, і відправилися замість цього в своє власне турне. Необхідний ефект був досягнутий завдяки ангажованості Брюса Джонстона (що замінив в «Біч Бойз» в 1965 році Брайана Уїлсона), Джо Чімея (що працював вокалістом у «Біч Бойз»), Стена Фарбера, Джима Хааса і Джона Джойса. Усі, за винятком Джонстона, виступали в концертах «The Wall», в тому числі в Берліні. Чімей, Хаас і Джойс також були запрошені на один з концертів Уотерса 1987 року. Концертні версії включали також додатковий текст пісні, який, хоча і поміщений на обкладинці оригінального альбому, з композиції був виключений з метою скорочення часу звучання. Не увійшла пісня і в фільм.

In the Flesh[ред.ред. код]

У плоті
(Уотерс)

Пінк виходить на сцену і уявляє себе фашистським лідером, виступаючим на мітингу. Сюжетна лінія пов'язує цю пісню з першою композицією альбому, в ній знаходиться відповідь на питання, поставлене на початку (зверніть увагу на відсутній знак запитання в назві). Фредді Манделл грає на органі «Хаммонд», а Боб Гелдоф співає в кіноверсії. Ця та наступні дві пісні в ряді випадків використовувалися окремими особами, що намагаються адаптувати їх сюжет до реального життя - аж до расистських "графіті" в Ліверпулі в 1987 році в поєднанні зі схрещеними молотками - лого, що використовувалися у фільмі. Навіть багато хто з справжніх бритоголових, що знімалися в масовці фільму, не могли сприйняти акторської участі Гелдофа. Незважаючи на це, Роджер Уотерс з великою насолодою виконував композицію під час своїх сольних концертів.

Run Like Hell[ред.ред. код]

Бежи, як чорт
(Уотерс, Гілмор)

Слухаючи пісню в перший раз, здається, що уривчасті гітарні акорди вступу та фіксованого диско-ритму 2/4 "військовий марш" роблять її примітивною, однак цей темп ідеально підходить загрозливим словами, як, очевидно, і задумав Уотерс. На оригінальних концертах «The Wall», де композиція була музичним супроводом при появі літаючої свині, Уотерс отримував особливу насолоду, оголошуючи її як «Run Like Fuck» і присвячуючи "всім параноїкам в залі". Це одна з улюблених пісень Девіда Гілмора, який написав до неї музику під час роботи над сольним альбомом у 1978 році. Вона входила в програму його сольного турне 1984-го і була записана на відео «Columbian Volcano Concert». Композиція виконувалася групою «Пінк Флойд» на концертах 1987-89 років і в Небуорте 1990-го. Запис, зроблений у листопаді 1987 року в Атланті, було випущено на другій стороні синглу «Оn The Turning Away». Роджер Уотерс відповів випуском "потсдамського" аранжування пісні на другій стороні концертного синглу, записаного в Берліні. Вийшла жахлива танцювальна версія з накладенням оплесків. Фрагменти інструментальних програшів використані в документальному фільмі «La Carrera Panamericana»; пісня знову виконувалася під час турне «Пінк Флойд» 1994 року, де замість Гілмора співав Гай Пратт. На концертах він мав звичку замінювати оригінальні слова "пошлють тебе назад до мами в картонній коробці" на "пошлють тебе назад в Нью-Йорк" або в те місце, де група виступала в даний момент.

Waiting for the Worms[ред.ред. код]

В очікуванні хробаків
(Уотерс)

Коли фашисти виходять на вулиці, Пінк (Уотерс - в студії) за допомогою мегафона вказує напрямок руху "правих" через райони Лондона, де проживає змішане населення, до Гайд-парку. Зверніть увагу на дивний сміх у правому каналі приблизно на 2'24 хвилині. У первинному варіанті альбому "хробаки", що представляються Уотерсу символом морального і розумового розкладання, грають значнішу роль в сюжеті.

Stop[ред.ред. код]

Стоп
(Уотерс)

Пінк, нарешті, запитує, у що він перетворився. У фільмі монолог зачитується Стусаном з власного збірки поезії. Він зачитує також інші вірші, деякі з них спливуть пізніше в композиції «Vtour Possible Paste» з альбому «The Final Cut», а також «5.11 AM» («The Moment Of Clarity)» з альбому «The Pros And Cons Of Hitch Hiking».

The Trial[ред.ред. код]

Суд
(Уотерс, Езрін)

Щоб врятуватися, Пінк вирішує провести над собою суд, де Він - власний обвинувач, суддя і присяжний в одній особі. Едине можливе покарання і порятунок Пінка полягає в тому, щоб зруйнувати стіну і відновити життя в суспільстві. Крик, який супроводжує руйнування стіни в фільмі, показує, що це рішення не легко йому дається. Пісня написана спільно Уотерсом і Езріном в стилі оперет Гілбера і Саллівана. Після зауваження судді щодо того, що йому "хочеться випорожнюватися", чийсь крик додає: "Давай, суддя, сиди на цьому!".

Outside the Wall[ред.ред. код]

За стіною
(Уотерс)

Останню крапку в альбомі краще пояснити власними словами Уотерса: "У фінальній пісні йдеться: Ну, от ви все і побачили. Це найкраще, на що ми здатні. І це практично не були ми. Це є ми. Ми грали спектакль про події, які описуються в альбомі, і в житті ми такі ж, як і ви". Пісня була ще раз записана для фільму за участю чоловічого хору «Понтарддулаіс». Концертні виконання включали цілий ряд музичних жартів, які вар'ювалися щовечора, включаючи Ніка Мейсона на акустичній гітарі та Девіда Гілмора на мандоліні.

Учасники запису[ред.ред. код]

Pink Floyd[6]

Чарти[ред.ред. код]

Альбом[ред.ред. код]

Рік Чарт Позиція Примітки
1979 UK Albums Chart 3 [7]
Norwegian Albums Chart 1 [8]
Spanish Albums Chart 9 [8]
Swedish Albums Chart 1 [8]
Swiss Albums Chart 29 [8]
German Albums Chart 1 [8]
Danish Albums Chart 19 [8]
New Zealand Albums Chart 1 [8]
Italian Albums Chart 13 [8]
Finnish Albums Chart 21 [8]
Austrian Albums Chart 1 [8]
1980 U.S. Billboard Top LPs & Tapes 1 [9]
French Albums Charts 1 [10]
2011 Argentine Albums Chart 1 [11]
2012 Polish Albums Charts 11 [12]

Сингли[ред.ред. код]

Дата Сингл Чарт Позиція
23 листопада 1979 Another Brick in the Wall (Part 2)" UK Top 40 1
7 січня 1980 Another Brick in the Wall (Part 2)" US Billboard Pop Singles 1
9 червня 1980 Run Like Hell US Billboard Pop Singles 53
Березень 1980 Another Brick in the Wall (Part 2)" Norway's single chart 1

Продаж альбому[ред.ред. код]

Країна Сертифікація Продано Остання дата випуску Факти
Аргентина платина 200,000 23 серпня 1999
Australia 11× платина 770,000
Канада 2× діамант 1,000,000 31 серпня 1995
Франція діамант 1,340,100 1991
Німеччина 4× платина 2,000,000 1994
Греція золото 100,000
Італія платина 100,000 Вересень 2011
Польща платина 100,000 29 жовтня 2003
Іспанія платина 100,000 1980
Великобританія 2x платина 600,000 22 липня 2013
США RIAA 23× платина 11,500,000 29 січня 1999 8× платина на 28 травня 1991
США Soundscan   5,381,000 29 серпня 2008 Березень 1991 – серпень 2008

Примітки[ред.ред. код]

  1. Erlewine, Stephen Thomas. Album review на сайті Allmusic. Процитовано 5 July 2011. (англ.)
  2. Twist, Carlo, Pink Floyd – The Wall, blender.com, http://www.blender.com/guide/back-catalogue/52753/wall.html, процитовано 23 September 2009 [недійсне посилання]
  3. Christgau, Robert (1979), Consumer Guide Album, robertchristgau.com, http://www.robertchristgau.com/get_album.php?id=2777, процитовано 6 October 2009 
  4. Loder, Kurt (7 February 1980), Pink Floyd — The Wall, rollingstone.com, архів оригіналу за 3 May 2008, http://web.archive.org/web/20080503081848/http://www.rollingstone.com/artists/pinkfloyd/albums/album/114225/review/6067347/the_wall, процитовано 6 October 2009 
  5. GOLD & PLATINUM, riaa.com, http://www.riaa.com/goldandplatinumdata.php?table=tblTop100, процитовано 10 January 2011 
  6. Fitch & Mahon 2006, pp. various
  7. «UK Chart». UK Albums Chart. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2007-07-26. 
  8. а б в г д е ж и к л Pink Floyd —The Wall (album), ultratop.be, http://www.ultratop.be/en/showitem.asp?interpret=Pink+Floyd&titel=The+Wall&cat=a, процитовано 7 October 2009 
  9. «The Wall: Charts and Awards». Allmusic. Процитовано 17 October 2010. 
  10. «French Album Chart». Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 200-05-24. 
  11. «Ranking Semanal Pop del 16/01/2011 al 22/01/2011» (Spanish). Cámara Argentina de Productores de Fonogramas y Videogramas. Архів оригіналу за 18 July 2011. Процитовано 12 June 2012. 
  12. «Oficjalna lista sprzedaży :: OLIS - Official Retail Sales Chart». OLIS. 2012-05-28. Архів оригіналу за 2013-07-14.