Tirpitz (1939)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Tirpitz altafjord.jpg
Tirpitz-2.jpg

Тірпіц (нім. Tirpitz) — другий лінкор типу «Бісмарк», що входив до складу Кригсмарине. У бойових діях практично не брав участі[1], проте своєю присутністю в Норвегії погрожував арктичним конвоям в СРСР і сковував значні сили британського флоту. Спроби знищити «Тірпіц» тривали кілька років, але увінчалися успіхом лише в листопаді 1944 року після атаки з повітря надважкими бомбами типу «Tallboy». Деталі лінкора зберігаються у військових музеях світу.

Історія застосування[ред.ред. код]

Спуск
Дані корабля

Корабель був спущений на воду 1 квітня 1939 року. Назву отримав на честь адмірала Альфреда фон Тірпіца — засновника сучасного німецького флоту. Спочатку передбачалося, що «Тірпіц» діятиме як рейдер, нападаючи на торговельні каравани союзників у Північній Атлантиці. Проте доля лінкора «Бісмарк» змусила Гітлера розчаруватися в надводному флоті, а тому «Тірпіц» використовувався вкрай рідко.

У січні 1942 року «Тірпіц» був відправлений у норвезькі води для полювання на арктичні конвої до Росії та протидії операції Archery британських командос на острові Вогсей (норв. Vågsøy). Там у фіордах він і простояв практично всю Другу світову війну. Однак, навіть проста присутність «Тірпіца» зв'язувала значні сили Королівського флоту, хоча за весь час перебування в Норвегії він зробив лише три наступальні операції. Попри це, британський флот враховував потенційну небезпеку лінкора і не припиняв зусиль по його знищенню. Після неодноразових атак з повітря і з моря «Тірпіц» був потоплений на стоянці в Тромсе 12 листопада 1944 в результаті авіанальоту із застосуванням надважких п'ятитонних бомб «Толлбой».

Операції «Тірпіца»[ред.ред. код]

Операція Sportpalast[ред.ред. код]

На початку березня 1942 року була спроба перехопити конвої PQ-12 і QP-8. PQ-12 вийшов 1 березня 1942 з порту в Ісландії, а QP-8 приблизно в той же час з Мурманська. 5 березня «Тірпіц» у супроводі трьох ескадрених міноносців залишив базу і попрямував через Північний Льодовитий океан до Ведмежого острову. Через погану погоду знайти конвой не вдалося, лише один з есмінців виявив і потопив лісовоз «Іжора», який відстав від QP-8. 9 березня «Тірпіц» був помічений літаком з авіаносця HMS Victorious, і адмірал Отто Ціліакс (нім. Otto Ciliax) прийняв рішення перервати похід і повернутися на базу.

Операція Rösselsprung[ред.ред. код]

Докладніше: PQ-17

У липні 1942 року німецьке командування планувало використовувати «Тірпіц» і важкі крейсера «Адмірал Шеер» і «Адмірал Хіппер» для атаки конвою PQ-17 (План Rösselsprung — «Хід конем»). Через затримки з дозволом на початок операції (його давав особисто Гітлер), вихід в море відбувся лише 5 липня. У цей же день лінкор був атакований радянським підводним човном «К-21» під командуванням М. А. Луніна. Човном був проведений залп з чотирьох кормових торпедних апаратів. Екіпаж човна безпосередньо результат атаки не спостерігав, проте чув 2 сильних вибухи і серію вибухів слабших. Лунін у своїй доповіді припустив, що вибухи пояснюються влученням торпед у лінкор, одночасно допускаючи ймовірність того, що торпеди потрапили в один з есмінців ескорту; в штабі бригади підводних човнів його доповідь інтерпретували як донесення про потоплення есмінця і пошкодження лінкора. У радянських документах, мемуарній, популярній та публіцистичній літературі неодноразово зустрічаються твердження про пошкодження «Тірпіца» в ході атаки «К-21»[2], проте доповідник німецької пропаганди повідомив, що лінкор не зазнав атаки[3]. Традиційною версією на Заході (і у деяких вітчизняних істориків останнім часом) є пояснення почутих звуків вибухів торпед їх підривом при ударах о ґрунт або віддаленими вибухами глибинних бомб, що скидаються есмінцями супроводу. Однак, відмовившись від атаки конвою, «Тірпіц» відходив на малій швидкості (10 вузлів проти 22 на початку операції) і, повернувшись на базу, ремонтувався до січня 1943 року, хоча жодних інших атак лінкор не зазнав.

Трохи пізніше за «К-21» лінкор був виявлений і британським підводним човном «Аншейкн». До цього моменту стало відомо, що конвой вже розпущений і «Тірпіц» повернув назад[4]. Конвой PQ-17, розпущений і залишений без охорони через загрозу «Тірпіца», сильно постраждав від атак авіації і підводних човнів.

Операція Sizilien[ред.ред. код]

У вересні 1943 року була проведена операція Sizilien («Сицилія») — рейд на Шпіцберген. Німецькі війська висадилися на острові при артилерійської підтримки з лінкорів «Тірпіц» і «Шарнхорст» і дев'яти ескадрених міноносців. Німці зайняли острів з 6 вересня по 9 вересня 1943. Операція Sizilien була єдиною операцією, коли «Тірпіц» стріляв зі своїх гармат по противнику (проте по судах противника він ніколи не здійснив жодного пострілу).

Операції проти «Тірпіца»[ред.ред. код]

Англійці почали атаки на «Тірпіц» ще під час будівництва і не припиняли їх до тих пір, поки не потопили лінкор.

Операція Title[ред.ред. код]

30-31 жовтня 1942. Спроба знищити «Тірпіц» за допомогою керованих підводних апаратів під кодовою назвою «Колісниця» — (англ. Chariot), якими були торпеди, керовані людиною [6]. До місця стоянки Тірпіца апарати повинні були бути доставлені шляхом прихованого буксирування в підводному положенні за допомогою риболовецького катера «Arthur» (капітан — Leif Larsen).

30 жовтня катеру з торпедами на буксирі вдалося увійти в фіорд Тронхайма (норв. Trondheimsfjord). Коли до місця стоянки «Тірпіца» залишалося не більше 15 миль (24 км), піднявся сильний зустрічний вітер з хвилею. 31 жовтня в 22-00 за кормою пролунав гучний скрегіт. «Артур» зайшов в найближчу гавань, де водолаз виявив втрату обох торпед. У цей момент до Тірпіца залишалося менше 10 миль. Катер був затоплений і команда пішла пішки до шведського кордону.

Німці пізніше виявили затоплений катер і після обстеження прийшли до висновку, що він призначався для спеціальної операції.

Операція Source[ред.ред. код]

Докладніше: Операція Source

Вересень 1943: перша успішна операція проти «Тірпіца». Для атаки були використані підводні міні-човни класу «Екс» (англ. X). Велику частину шляху міні-човни йшли на буксирі звичайних підводних човнів. З шести надмалих підводних човнів атакувати «Тірпіц» повинні були три: X5 (лейт. Henty-Creer), X6 (лейт. Donald Cameron) і X7 (лейт. Basil Place). Човен X5 була виявлений і потопилений, але X6 і X7 скинули під лінкором чотири 2-тонних міни, начинених аммотолом. Після цього човни також були виявлені, а їхні команди потрапили в полон. Незважаючи на виявлену небезпеку, «Тірпіц» не зміг знятися зі стоянки до вибуху мін. Вибух завдав лінкору серйозні пошкодження: були пошкоджені шпангоути в носовій частині і зірвана зі станини одна з турбін. Башта «C» вагою близько 2000 тонн була підкинута вгору і при падінні заклинила кульові погони. Виправити вежу поза доком виявилося неможливим. Крім того вийшли з ладу всі далекоміри і прилади управління вогнем. У результаті отриманих ушкоджень лінкор на шість місяців вибув з ладу і його максимальна швидкість істотно зменшилася [7].

За успішне проведення операції капітани міні-підводних човнів X6 і X7 були нагороджені хрестами Вікторії — вищими військовими нагородами Британської імперії.

Операція Tungsten[ред.ред. код]

Повітряна атака 3 квітня 1944

До квітня 1944 «Тірпіц» був відремонтований і знову міг становити небезпеку. У відповідь на цю загрозу Британський флот почав операцію з кодовою назвою «Вольфрам» (англ. Tungsten). В атаці брали участь значні сили флоту, в тому числі: два лінкори, два ударних авіаносці, два авіаносці ескорту, два крейсери і шістнадцять есмінців. Атака почалася 3 квітня, напередодні виходу «Тірпіца» на ходові випробування після ремонту.

Наліт складався з двох хвиль торпедоносців Fairey Barracuda у супроводі винищувачів ескорту. Атакуючі літаки несли, однак, не торпеди, а бомби різних типів: бронебійні, глибинні, фугасні й осколкові. Перша хвиля завдала удару в 05:30. До 8:00 атака була завершена: втрати склали три літаки. «Тірпіц» втратив 123 людини убитими і 300 пораненими. Броньовий корпус не був пошкоджений, проте надбудовам було завдано помітну шкоду.

Операції Planet, Brawn, Tiger Claw і Mascot[ред.ред. код]

«Тірпіц» все ще залишався загрозою, тому британське адміралтейство продовжувало планувати операції проти нього. Однак через погану погоду в квітні-травні 1944 довелося скасувати три нальоти: операції Planet, Brawn і Tiger Claw.

Наступна атака з використанням авіаносців (операція Mascot) відбулася в липні 1944. Проте до того часу німці організували повітряну оборону, особливо систему димових завіс, в результаті чого атака закінчилася безуспішно: атакуючі літаки не домоглися влучень.

Операції Goodwood I, II, III і IV[ред.ред. код]

У серпні 1944 «Тірпіц» нарешті пройшов морські випробування. Незабаром після цього британці знову вчинили нальоти (операції Goodwood I і Goodwood II), що закінчилися безрезультатно через погану погоду.

Операції Paravane, Obviate і Catechism[ред.ред. код]

Операція Paravane була зроблена Королівськими ВПС Великобританії 15 вересня з бази ягідник під Архангельськом. Літаки Avro Lancaster були озброєні 5-тонними бомбами Tallboy та експериментальними 500-фунтові (230 кг) підводними «ходячими» мінами. Незважаючи на димову завісу, поставлену для захисту Тірпіца, одна з бомб все-таки потрапила в ніс корабля, зробивши його неморехідним. У німців практично не було можливості поставити Тірпіц в сухий док на ремонт, тому в жовтні лінкор перевели в Тромсе, як плавучу артбатарею на випадок очікуваного вторгнення союзників у Норвегію. Нове місце дислокації корабля вже знаходилося в межах досяжності повітряного флоту з Шотландії, і англійці продовжили атаки на нього, не знаючи про прийняте німцями рішення не відновлювати корабель.

28 жовтня з бази Лоссімут в Шотландії був зроблений черговий наліт на Тірпіц, під назвою Операція Obviate (англ. усувати) — але в останній момент корабель був прихований хмарами, і лише одна бомба Tallboy, розірвавшись недалеко від корабля, погнулися гребний вал.

Корабель догори кілем 12 листопада 1944

Але наступного разу, 12 листопада 1944, під час операції Catechism (англ. катехізис; допит), над Тірпіца не було ні димової завіси, ні хмар. У корабель потрапило 3 бомби Tallboy: одна відскочила від баштової броні, але дві інші пробили броню і виконали 200-футову (61 м) дірку в його лівому борту і призвели до пожежі і вибуху в пороховому складі, який відірвав вежу «С». У результаті Тірпіц затонув на захід від Тромсе, в бухті Хокейботн, через кілька хвилин після атаки, забравши з собою на дно 1 000 осіб з команди в 1 700.

За не до кінця зрозумілих причин Люфтваффе не вдалося перешкодити бомбардуванню. Німецьким ППО вдалося лише пошкодити двигун одного з літаків, що брали участь у нальоті, але його команда врятувалася, «жорстко» приземлившись у Швеції. У результаті цього провалу командир Люфтваффе в Норвегії, майор Генріх Ерлер, був звинувачений у нехтуванні обов'язками і засуджений до смертної кари, заміненої трьома роками ув'язнення і відправкою на фронт.

Знищення Тірпіца усунуло останню серйозну загрозу для союзників на поверхні північної Атлантики. Це дозволило перевести головні сили — лінкори й авіаносці — з європейського регіону, де вони трималися в якості стримуючих сил, — в Індійський і Тихий океани, де вони взяли участь у бойових діях проти Японії.

Після війни[ред.ред. код]

Після війни уламки Тірпіца були розпродані і розламані на місці норвезькою компанією. Майже весь корабель був розрізаний і вивезений. Однак значна частина носової частини Тірпіца залишається там, де він затонув у 1944 році. Крім того, електрогенератори з корабля були використані як тимчасова електростанція, забезпечуючи електрикою рибну промисловість навколо міста Хоннінгсвог (норв. Honningsvåg).

Недалеко від місця затоплення Тірпіца існують штучні озера, що з'явилися у воронках від вибухів бомб Tallboy (вагою понад 5 т), що не потрапили в ціль. В наш час[Коли?] деякі частини лінкора використовуються Норвезьким дорожнім департаментом (норв. Vegvesenet) як тимчасове дорожнє полотно при проведенні ремонтних робіт [8]. Деякі частини лінкора були переплавлені на брошки та іншу біжутерію. Крім того, значна частина бронеобшивки зберігається в Королівському військово-морському музеї «Explosion!» («Вибух!») В Госпорт, Гемпшир.

Командний склад[ред.ред. код]

  • Вказівка при будівництві: капітан цур Зеє Фрідріх Карл Топп (нім. Friedrich Carl Topp), 15 січня 1941 — 25 лютого 1941
  • Капітан цур Зеє Фрідріх Карл Топп, 25 лютого 1941 — 24 лютого 1943
  • Капітан цур Зеє Ганс Карл Мейер (нім. Hans Karl Meyer), 24 лютого 1943 — 1 травня 1944
  • Капітан цур Зеє Вольф Юнге (нім. Wolf Junge), 1 травня 1944 — 4 листопада 1944
  • Капітан цур Зеє Роберт Вебер (нім. Robert Weber), 4 листопада 1944 — 12 листопада 1944 (убитий в бою)


Цікаві факти[ред.ред. код]

  • З «Тирпиц» пов'язана одна з місій в грі Hidden & Dangerous 2, де група англійських розвідників виконують завдання, основою якого явно послужила реальна операція. У грі місія пройшла вдало, був замінований не тільки сам «Тірпіц», але і мінний тральщик «Олаф», а також з останнього вкрадена шифрувальна машина «Енігма».
  • «Тірпіц» був згаданий і в грі Call of Duty в Британських місіях, де двоє розвідників здійснюють на лінкорі диверсію — мінування котлів та знищення електронних блоків системи РЛС.
  • «Тірпіц» також був згаданий у грі Wolfenstein в початковому ролику, де агент Блажкович, головний герой, здійснив на кораблі диверсію і пустив його на дно.


Див. також[ред.ред. код]

  • «Бісмарк» — перший корабель типу «Бісмарк»;
  • Адмірал Шеер (важкий крейсер);
  • Tallboy (бомба).

Примітки[ред.ред. код]

3. ↑ М. Э. Морозов, К. Л. Кулагин. «Катюши» в бою. — Морская Коллекция, № 2, 2008 4. ↑ Тайна атаки К-21 Александр ФИДЕЛЬ («2000», № 26, 27 июня — 3 июля 2008) 5. ↑ 6. ↑ «Tirpitz» — The History 7. ↑ Вудворд, стр. 419

Література[ред.ред. код]

  • Тарас А. Е. Вторая мировая война на море. — Мн.: Харвест, 2003. — 640 с. — (Военно-историческая библиотека). — ISBN 985-13-1707-1
  • Дэвид Вудворд «Тирпиц». Боевые действия линкора в 1942–1944 годах = Dawid Woodward THE TIRPITZ and the Battle for the North Atlantic. — М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2005. — 255 с. — ISBN 5-9524-1636-5
  • Ткачёв A.В. Охота на Тирпица. М.: Андреевский флаг, 1993.

Примітки[ред.ред. код]

  1. За пасивну роль у війні норвежці прозвали лінкор «Одинока Королева Півночі» (норв. Den ensomme Nordens Dronning)
  2. Наприклад, Советская подлодка К-21 стоила всего британского флота. Независимое военное обозрение. В. Заборский 17 березня 2000
  3. Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943 (in German). München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3
  4. Т. Тудейа, Д. Вудворд «Сумерки морских богов», — АСТ, 2002, стр. 366