Type O Negative

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Type O Negative — важка метал група з Брукліна, Нью-Йорк. Зазвичай розглядається як готична метал група, яка також поєднує в собі елементи дум та треш металу. Лірика у творах в основному спрямована на теми романтики, депресії, та смерті привела до прізвиська «Одноманітна Четвірка»(The Drab Four) (перекручування прізвиська Біттлз, «Приголомшлива Четвірка»(Fab Four)). В 1993 році група отримала статус платинової завдяки альбомому Bloody Kisses, а у 1996 році золотою з альбомом October Rust, вони здобули багато фанатів з своїми сімома альбомами, двома збірниками найкращих пісень та двома DVD. Їх останній альбом "Dead Again" вийшов 2007 року. Група закінчила своє існування після того як 14 квітня 2010 року помер лідер гурту Пітер Стіл.

Type o Negative[ред.ред. код]

Інформація:

  • Походження — Brooklyn, Нью-Йорк, U.S.
  • Стиль, жанр — Готик-метал, Дум-метал, Треш-метал.
  • Роки — 1989—2010.
  • Лейбли звукозапису — Roadrunner Records, SPV America.
  • Сайт — www.typeonegative.net
  • Колишні учасники — Sal Abruscato, Peter Steele, Josh Silver, Kenny Hickey, Johnny Kelly.

Історія[ред.ред. код]

Походження (1980-1991)[ред.ред. код]

Першим музичним досвідом засновників Type O стала група "Fallout", яка була сформована в кінці 70-х років юним Пітером, до якого пізніше приєдналися його друзі Джон Кампос(John Campos), Луї Біто(Louie Beato), та Джош Сільвер(Josh Silver). Колектив випустив своє єдине ЕР під назвою "Batteries Not Included" у 1981 році. Воно користувалось лише скромним успіхом на хвилях радіо коледжу. Незабаром Сільвер покинув групу щоб створити свою власну - "Original Sin", в якій комбінували метал вісімдесятих та нову хвилю. Тим часом Стіл заснував треш-метал групу "Carnivore". Середину вісімдесятих "Carnivore" провела граючи в клубах на східному узбережжі, у тому числі і в зараз неіснуючих CBGBs та L’amours. Тексти групи були жорсткі і дуже політично некоректні, повязані з расизмом, релігією, війною, і женоненависництвом, звук нагадував спід-метал поєднаний з хардкором та панк-роком. Після запису другого альбому "Retaliation", Carnivore пішли у відпустку. Пітер протягом цього часу працював в парковому департаменті Нью-Йорку, як він заявляв у своїх інтерв’ю, ця робота йому дуже подобалась. Двома роками пізніше, Стіл запросив давнього друга, Сола Абрускато, першого барабанщика Тайпів. Одразу після цього, Сільвера переконали приєднатися до них разом з його давнім другом Кенні Хікі, що пішов слідом за Джошом. Новостворена група спочатку назвала себе "Repulsion" (не плутати з дет-метал групою з такою ж назвою) та "Sub-Zero"== Garry Sharpe-Young (2007). Metal: The Definitive Guide. p. 292. ==, але після довгого пошуку в телефонних довідниках потенційного імені, вони усвідомили що "subzero" вже було зайняте. Для гурту "sub-zero" всі його члени зробили собі татуювання у вигляді літери "o", тому вони вирішили назватись "Type O Negative"(нульова група крові, резус-фактор негативний), а в їхньому татуювання з’явився дефіз всередині літери. Група випустила демо запис, який почули фахівці з Road Racer Records, які згодом переросли в Roadrunner Records, відомий американський лейбл, який записував метал та хард-рок в кінці вісімдесятих та на початку дев’яностих. Roadrunner підписав з ними контракт на п’ять альбомів і група швидко розпочала роботу та в 1991 випустила свій дебютний альбом "Slow, Deep and Hard".

Slow Deep and Hard та The Origin of the Feces (1991-1992)[ред.ред. код]

Альбом створювався під робочим заголовком "None More Negative"== Garry Sharpe-Young (2007). Metal: The Definitive Guide. p. 293. ==, перший альбом Тайпів "Slow Deep and Hard" об'єднав в собі змішання тягучих, важких рифів, маніакальних вибухів в стилі панк-метал та похмурої індустріальної та готичної атмосфери. Пісні були тривалими, багато-частинними епопеями спектаклю, з текстами на тему нещасливого кохання, зради, помсти і навіть роздумами про самогубство. Їх перший тур, що пройшов в підтримку випущеного альбому, зустріли з ворожістю, передусім Голландські політичні активісти, які були не в змозі зрозуміти чорний гумор Стіл відносно певних соціальних тем, які в свою чергу призводили до наклепів, що члени гурту були женоненависниками і нацистами== Steve Huey. "Type O Negative Biography on Yahoo! Music". Music.yahoo.com. http://music.yahoo.com/ar-266577-bio--Type-O-Negative. Retrieved March 18, 2010. ==. Ці події було сприйняті іронічо групою, оскільки Джош Сільвер був євреєм за походженням(вони висловили свою думку на цю тему в альбомі "Bloody Kisses" піснею під назвою "We Hate Everyone"). Повернувшись в Америку, "Roadrunner Records" за контрактом забов’язали групу випустити живий альбом продсером якого мав стати Айзек Хейз(Issac Hayes). Гроші, які вони отримали від лейблу для запису альбому на Брайтон Біч, Бруклін, Тайпи потратили на дешеву горілку та перезапис їх дебютного альбому в підвалі Джоша. Пізніше були здублювавані живі шуми та імпровізована підробна "боротьба" між групою і ворожим "натовпом". Альбом отримав назву "The Origin of the Feces", попереджувальний напис розмістили на кришці альбому : "Not Live At Brighton Beach". Обложка альбому була також викликала багато суперечок, оскільки на ній спочатку був зображений задній прохід чоловіка(який належить Стілу), розширений його руками, на пізнішій версії обложки зображували скелети. Roadrunner не був задоволений такою витівкою, але всетаки випустив альбом в 1992 році.

Сходження до слави (1993-2001)[ред.ред. код]

Повноцінний другий альбом Тайпів, "Bloody Kisses", випущений в 1993 на радість слухачам, і став першим записом Roadrunner, який досяг сертифікованого Платинового статусу в США. Тексти пісень здебільшого звертались до самотності та горя, таких піснях як "Too Late: Frozen," "Blood & Fire," та "Can't Lose You". Трек "Set Me On Fire" в супроводі органу – зроблений в стилі старенького гаражного-року, тоді як "Summer Breeze" це кавер-версія на Seals and Crofts 1972р. "Christian Woman" and "Black No. 1 (Little Miss Scare-All)" стали найпопулярнішими треками, після того, як випустили їхні радіо версії (альбомні версії тривали 8:58 та 11:15 хвилин). Для того, щоб просувати альбом, група поїхали в дворічний світовий тур. Стіл, який мав зріст понад 2 метри, впродовж концертів грав на бас гітарі з великим ланцюгом замість звичного гітарного ременя (цей трюк також присутній на відео "Black No. 1"). Впродовж цього періоду, група зявлялась на музичних каналах MTV, VH1, та сторінках Rolling Stone. Під час цього медіа-прориву, барабанщик Сол Абрускато залишив групу, щоб приєднатися до іншого Бруклінського квартету, "Life of Agony",оскільки ходили чутки що Пітер хоче розпустити групу. Джоні Келлі, технік групи, був найнятий як повноправний член групи і сів за барабани. "Bloody Kisses" був повторно перевиданий через рік після оригінального запису в Digipak форматі обмеженим виданням, включаючи вісім треків з оригіналу та до цього не виданого "Suspended In Dusk". Несподіваний успіх альбому "Bloody Kisses" спричинив тиск запису наступного альбому. Лейбл, несподівано капіталізуючись на прибутках, отриманих від Type O negative, почав тиснути на Стіла та компанію щоб ті записали ще більш комерційні пісні. Група намагалась встановити баланс між комерційним успіхом та власними поглядами та стилем, результатом цієї праці став альбом "October Rust" 1996 року. Так, як і на попередньому альбомі тексти пісень продовжують розвивати теми сексу та чуттєвості, показаної в гумористичному сенсі на треку "My Girlfriend's Girlfriend", а потім в набагато темнішому розумінні в пісні "Love You To Death". Цей альбом також містить кавер на пісню Ніла Янга "Cinnamon Girl", та найпопулярніша серед фанів, напів-серенада "Green Man". Не такий успішний як "Bloody Kisses", альбом всеж отримав статус золотого в США і став першим альбомом гурту, який увійшов до рейтингу "Billboard Top 200", стартувавши на 42 позиції. В цей час в групі виникли деякі проблеми. Під час виступу на Howard Stern Show, Пітер Стіл визнав присутність в його голові думок про самогубство-вбивство по відношенню до своєї подруги, та ствердив, що Курт Кобейн був його "героєм", який мав "сміливість, щоб застрелити себе". Він також з'явився з відвертими фото в журналі Playgirl, хоча пізніше пожалкував про своє рішення коли Кенні з'ясував що тільки 23% передплатників журналу жінки== "The Official Type O Negative Website". Web.archive.org. July 5, 2003. http://web.archive.org/web/20030705153411/typeonegative.net/oldbio.html. Retrieved March 18, 2010. ==. За розповідями Пітер був розчарований, коли він з'ясував про передплатників журналу, і виразив свою думку про ці події у пісні "I Like Goils" на пізнішому альбомі, щоб підкреслити свою позицію про його сексуальність. Із завершенням чергового успішного світового туру, розпочався запис четвертого альбому. У період зразу після запису "October Rust" Стіла вразили декілька смертей його близьких родичів і він почав сильно пиячити, щоб приховати свій біль від втрати близьких людей. Ця епоха самоненависті вилилась в наступному альбомі гурту, "World Coming Down" 1999 року (робочі заголовки включали "Prophets Of Doom" та "Aggroculture"). Звучання альбому істотно відрізнялося від попереднього "October Rust", цього разу воно було брудніше схоже на дум-метал, таке як на "Slow Deep & Hard". Цього разу, замість сексу та романтики, лірика зосередилася на смерті, наркотичній залежності, депресії та самогубстві. Пісні "Everyone I Love is Dead," "Everything Dies," "World Coming Down," та "All Hallows Eve" відображали стан душі Пітера. Альбом був зовсім несхожий на "Bloody Kisses" чи "October Rust", але незважаючи на його хворобливий настрій, "World Coming Down" стартував на 39 позицї в чартах "Billboard Top 200". Збірка 'best of' вийшла в світ в 2000 році, яка була випущена під назвою "The Least Worst of Type O Negative". Хоча більшість пісень з'являлись на попередніх альбомах, багато з них це не видані раніше ремікси існуючих пісень або такі, що видавались лише на синглах. Разом з цими піснями є деякі нові треки з World Coming Down сесії, кавер на пісню групи Black Sabbath "Black Sabbath" та чистішу версію "Hey Pete" (раніше видану на підробному живому альбомі "The Origin of the Feces").

Life Is Killing Me та Dead Again (2002-2009)[ред.ред. код]

Шостий студійний альбом Тайпів, "Life Is Killing Me" (спочатку мав назву "The Dream Is Dead" на честь завершальної пісні), був виданий 2003 року. В цьому альбомі група пришвидшила своє звучання порівняно з повільністю та тягучістю на "World Coming Down". Такі пісні як "Todd's Ship Gods," "(We Were) Electrocute," та "I Don't Wanna Be Me" мають класичну для групи мелодичність, проте тривалість пісень суттєво зменшилась, найдовша з них "How Could She?", триває лише 7:35. Гумористичний кавер на пісню "Angry Inch" з мюзиклу "Hedwig and the Angry Inch", що описує операцію по зміні статі яка проходить жахливо і неправильно, такими піснями група повертається до свого традиційного гумору, що був відсутній на попередньому альбомі. Після запису альбому Птер деякий час проходив реабілітацію в клініці для наркозалежних. Після того, як Roadrunner випустив збірку The Best of Type O Negative у 2006 (нібито без відома групи)== 24 juni 2007. "Type O Negative About Touring And Roadrunner". Youtube. http://www.youtube.com/watch?v=0p5qtdQ5ow4. Retrieved March 18, 2010. == гурт вирішив покинути лейбл та підписати найкращий контракт з SPV Records та випустити альбом "Dead Again" у березні 2007. Відео на пісню "The Profits of Doom" (в деяких варіантах назва була просто "Profit" що перекладається як дохід) випустили в квітні, кліп на пісню "September Sun" завершили в листопаді. Обидва відео доволі часто показували на MTV's Headbangers Ball впродовж кількох тижнів після їх випуску== "Type O Negative' Official Computer Email Page". Typeonegative.net. http://typeonegative.net/index.php. Retrieved March 18, 2010. ==. Альбом став кульмінацією попередніх стилів групи, від трешового заголовного трека до блюз-року в "An Ode To Locksmiths". Вокалістка Тара Венфловер(Tara Vanflower) взяла участь у записі пісні "Halloween In Heaven". Альбом дебютував на 27 позиції в США, найвищий дебют групи в чартах за соє існування. Вони продовжили свій цьогорічний тур, який включав в себе виступи на фестивалі Rock am Ring festival в Nürburgring, Німеччина== "Marek Lieberberg Presents: Rock-am-Ring 2008!". Rock-am-ring.com. December 23, 2009. http://www.rock-am-ring.com. Retrieved March 18, 2010. ==. Два спеціальні видання "Dead Again" були анонсовані в січні 2008, для остаточного видання в лютому. Один - дводисковий пакет, який включає живі виступи на фестивалі Wacken Open Air 2007, з інтерв'ю та відео, інший - це набір 3LP вінілу, з буклетом на 12 сторінок та футболкою. У недавньому інтерв'ю, Джонні Келлі повідомив, що група дійсно має наміри випустити ще один альбом. Проте, він відмітив що між виходами альбомів може пройти знову 3-4 роки. Група також не знає як вплине можливе банкрутство SPV Records на випуск їхнього альбому. У 2008 група зіграла на найбільшому фестивалі, що відбувається в форматі open-air, в Європі (400.000 - 500.000 відвідувачів) - Przystanek Woodstock== http://www.en.wosp.org.pl/woodstock/ == у Польщі.

Смерть Пітера Steele (2010-сьогодення)[ред.ред. код]

14 квітня, 2010 фронтмен та басист гурту Peter Steele помер, за повідомленнями від сердечної недостатності. Підтвердження про смерть лідера гурту було опубліковано на офіційному сайті групу 15 квітня== http://www.typeonegative.net/index.php ==.

Шаблон:Type O Negative