UFO (гурт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
UFO
фотографія
Основна інформація
Жанр хард-рок, хеві-метал
Роки 1969–1983
1984–1989
1992 – наш час
Країна Велика Британія Велика Британія
Звідки Лондон
Мова англійська
Лейбл Beacon, Nova, Chrysalis, EMI, Metal Blade, Shrapnel, SPV Records
Склад Phil Mogg
Vinnie Moore
Paul Raymond
Pete Way
Andy Parker
Офіційний сайт

UFO — британський рок-гурт.

Історія групи[ред.ред. код]

Утворений в серпні 1969 року в Лондоні під назвою Hocus Pocus. До складу гурту ввійшли: Філ Могг (Phil Mogg; 15 квітня 1948, Лондон, Велика Британія) — вокал; Майк Болтон (Mick Bolton) — гітара та Піт Вей (Pete Way) — бас. Після приєднання до тріо ударника Енді Паркера (Andy Parker) музиканти взяло собі назву UFO. Уклавши у березні 1970 року угоду з невеликою фірмою «Beacon Records» гурт наступного року дебютував лонгплеєм «UFO І». Цей альбом, записаний лише за шість днів, пропонував мішанину з прогресивного спейс-року, блюзу та бугі. Однак дебютна робота, як і наступні лонгплеї — «UFO II — Flying (One Hour Space Rock») та «UFO Live (Landed In Japan)» — не отримали великого визнання у Британії. Інша доля спіткала музикантів у Німеччині та Японії, де гурт здобув багато палких прихильників.

У січні 1972 року UFO вирішив залишити Майк Болтон і на його місці з'явився колишній гітарист груп Shagat та Bloodwyn Pig Ларрі Вейлліс (Larry Wallis). Проте внаслідок суперечок з Філом Моггом гітарист протримався у складі UFO лише до жовтня 1972 року, після чого приєднався до формації Pink Fairies. З листопада 1972 року з гуртом виступав Берні Марзден (Bernie Marsden) — гітара, який у червні наступного року поступився місцем гітаристу німецької формації Scorpions Міхаелю Шенкеру. Разом з цим музикантом гурт уклав угоду з фірмою «Chrysalis» і розпочала найкращий період своєї кар'єри. Відкривав його чудовий альбом «Phenomenon», виданий у травні 1974 року, а закінчували такі класичні нині композиції, як «Rock Bottom» та «Doctor Doctor». Водночас музика гурту зазнала змін, зорієнтувавшись на соковитий хеві-метал, прикрашений повними винахідливості сольними партіями Шенкера.

У другій половині 1974 року під час промоційного турне Скандинавією та Британією склад гурту зміцнив другий гітарист Пол Чепмен (Paul Chapman) — колишній учасник Skid Row і майбутній Lone Star. У липні 1975 року на музичному ринку з'явився черговий лонгплей «Force It», а тим часом гурт наполегливо гастролював в США. Однак надалі UFO користувались зростаючою популярністю на Старому континенті.

У вересні 1975 року співпрацю з гуртом розпочав колишній клавішник формації Heavy Metal Kids Денні Піронел (Danny Peyronel). Наступного року за його участю з'явилась платівка «No Heavy Petting» з такими класичними творами як «Natural Thing» та «Belladonna». У липні 1976 року Піронел перейшов до Blue Max, a його місце зайняв екс-Savoy Brown Пол Реймонд (Paul Raymond). Новим складом гурт записав три цікавих альбоми: «Lights Out», «Obsession» та концертний «Strangers In The Night», який виявився прощальним для Міхаеля Шенкера. У листопаді 1978 року гітарист залишив UFO, щоб на деякий час повернутися до Scorpions, а пізніше утворити власну формацію MSG. Відтоді кар'єра гурту зазнала занепаду, музикантам так і не вдалося відшукати колишню славу.

Шенкера замінив Пол Чепмен (цього разу він потрапив до UFO надовго) і з його участю було записано альбом 1980 року «No Place To Run». У липні 1980 року замість Реймонда було запрошено екс-Wild Horses Ніла Картера (Neil Carter), який взяв участь у роботі над альбомами «The Wild, The Willing & The Innocent» та «Mechanix».

У червні 1982 року UFO залишив один з її засновників — Піт Вей, який вирішив продовжити власну кар'єру у формації колишнього учасника Motorhead «Фаста» Едді Кларка — Fastway. Проте Вей недовго залишався у Кларка і 1983 року зустрівся з Полом Реймондом у групі Waysted.

Тим часом квартет, що залишився, запропонував 1983 року альбом «Making Contact», а до участі у промоційному турне запросив відомого басиста Біллі Шієна (Billy Sheehan). Однак того ж року музиканти вирішили припинити спільну діяльність.

Наприкінці 1984 року Філ Могг вирішив відродити UFO і разом з Полом Греєм (Paul Gray) — бас; Полом Реймондом — клавішні, гітара; Атоміком Тонні М. (Atomik Tommy M.) — гітара та Джимом Сімпсоном (Jim Simpson) — ударні записав непоганий лонгплей «Misdemeanor». Проте платівка не здобула очікуваного успіху, як і міні-альбом «Ain't Misbeavin'», записаний без Пола Реймонда, і восени 1988 року гурт знову припинив свою діяльність.

1991 року Філ Могг та Піт Вей з відчаєм увірвалися на музичний ринок з платівкою «High Stakes & Desperate Men». Це чергове видання UFO разом з лідерами гурту записували гітарист Лоуренс Арчер (Lawrence Archer) (екс-Grand Slam) та ударник Клайв Едвардс (Clive Edwards) (екс-Wild Horses). Лонгплей так і не отримав визнання і здавалося, що гурт залишився лише в історії. Однак несподівано наприкінці 1993 року UFO знову відродилась, цього разу у сенсаційному складі: Шенкер, Могг, Вей, Паркер та Реймонд. Музиканти вирушили у концертне турне Німеччиною (разом з Quiet Riot та Докі Холлідеєм), а наступного року нагадали про себе альбомом «Heaven's Gate Live». Наприкінці 1995 року місце Паркера зайняв Саймон Райт (Simon Wright) з AC/DC. Після появи 1995 року альбому «Walk On Water» учасники гурту знов пішли кожен своїм шляхом.

У 2000 році Міхаель Шенкер знову відновив діяльність гурту і гурт випустив диск «Covenant».

Дискографія[ред.ред. код]

  • 1970: UFO
  • 1971: UFO II — Flying (One Hour Space Rock)
  • 1974: Phenomen
  • 1975: Force It
  • 1976: No Heavy Petting
  • 1977: Lights Out
  • 1978: Obsession
  • 1980: No Place To Run
  • 1981: The Wild, The Willing & The Innocent
  • 1982: Mechanix
  • 1983: Making Contact
  • 1985: Misdemeanour
  • 1988: Ain't Misbehavin (EP)
  • 1992: High Stakes & Dangerous Men
  • 1995: Walk On Water
  • 2000: Covenant
  • 2002: Sharks
  • 2004: You Are Here
  • 2006: The Monkey Puzzle
  • 2009: The Visitor

Живі альбоми[ред.ред. код]

  • 1972: UFO Live (Landed Japan)
  • 1979: Strangers In The Night
  • 1992: Lights Out Over Tokyo Live
  • 1994: Heaven's Gate Live

Компіляції[ред.ред. код]

  • 1976: Space Metal
  • 1983: Headstone — The Best Of UFO
  • 1985: The Collection
  • 1986: Anthology
  • 1988: The Best Of The Rest
  • 1992: The Essential UFO
  • 1993: Decca Years
  • 1995: Doctor, Doctor
  • 1997: Best Of UFO: Gold Collection
  • 1997: X-Factor — Out There & Back

Відео[ред.ред. код]

  • 1994: Too Hot To Handle — The Best Of UFO